ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
05 серпня 2011 року 12:15 № 2а-2045/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючого судді Скочок Т.О. , суддів Дегтярьова О.В. Саніна Б.В. ,
за участю секретаря Новик В.М. та представників сторін:
від позивачів: ОСОБА_1,
від відповідача: Прищепи С.В.
третя особа –не з’явилась, належним чином повідомлена,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3,
ОСОБА_4
до Пенсійного фонду України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет споруУправління Пенсійного фонду України у м.Червонограді Львівської області
провизнання противоправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Фізичні особи підприємці ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 09.03.2011 року) про визнання неправомірною бездіяльність Пенсійного фонду України по ненаданню вказівок та роз’яснень своїм підпорядкованим органам на місцях щодо неправомірності вимагання, сплати (додаткових) страхових внесків до Пенсійного фонду від позивачів за ІІІ, ІV квартал 2010 року та про зобов’язання Пенсійний фонд України вирішити питання про припинення вимагання від позивачів (його органом на місцях, Управлінням Пенсійного фонду України в місті Червонограді Львівської області) сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за ІІІ, ІV квартал 2010 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на Конституцію України, Цивільний кодекс України, закони України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про державну підтримку малого підприємництва”, “Про систему оподаткування”, Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, Положення про Пенсійний фонд України та зазначають, що відповідач, як центральний орган виконавчої влади, несе відповідальність за діяльність його територіальних управлінь. Крім того, вказують, що порушенням їх прав є вимагання сплати від позивачів як суб’єктів підприємницької діяльності, які є платниками фіксованого/єдиного податку, страхових внесків до Пенсійного фонду України шляхом надіслання вимог про сплату боргу, які не відповідають Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Представник відповідача проти позову заперечила з огляду на положення Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, Цивільний кодекс України та зазначила, що управління Пенсійного фонду України є самостійними юридичними особами і Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, не несе відповідальності за правильність нарахування та обчислення страхових внесків його територіальними управліннями. Крім того, представник відповідача зазначила, що до Пенсійного фонду України позивачі безпосередньо не зверталися, а тому відсутні будь-які порушення їхніх прав відповідачем.
Належним чином повідомлена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору явку свого представника в судове засідання не забезпечила, причин неприбуття не повідомила, клопотань не надіслала. Відповідно до ч.2 ст.128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Суд, вислухавши думки представників сторін, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є суб’єктами підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копії яких залучено до матеріалів справи. Позивачі перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Червонограді Львівської області.
Позивачі вказують, що на їхні адреси надходять вимоги Управління Пенсійного фонду України у м.Червонограді Львівської області про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, чим порушено їхні права.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261 (далі-Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
Відповідно до пункту 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях в районах, містах і районах у містах.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5, далі - Положення № 8-2) визначено, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Згідно з Положенням № 8-2 управління Фонду здійснюють облік платників страхових внесків, збирання та акумулювання в районі (місті) страхових внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Управління також має право вживати в установленому законодавством порядку заходів, спрямованих на стягнення невнесених своєчасно сум страхових внесків (збору) разом з нарахованою пенею, а також застосувати штрафні санкції відповідно до законодавства.
Відповідач вказує, що інших органів у складі Пенсійного фонду України, які вживають заходи, спрямовані на стягнення невнесених своєчасно сум страхових внесків (збору) разом з пенею, а також застосовують штрафні санкції, в Пенсійному фонді України не створено.
Згідно із пунктом 4.2 Положення № 8-2 управління Фонду є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків (у тому числі валютні), печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 104 КАС України передбачено право звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом особи, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Вимоги про сплату боргу до позивачів винесені управлінням Пенсійного фонду України у м.Червонограді Львівської області, в якому вони перебувають на обліку, будь-яких рішень щодо стягнення заборгованості по сплаті боргу зі сплати страхових внесків за III та IV квартали 2010 року з позивачів Пенсійним фондом України, як центральним органом виконавчої влади, не приймалося.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов’язання Пенсійний фонд України вирішити питання про припинення вимагання від позивачів (його органом на місцях, Управлінням Пенсійного фонду України у м.Червонограді Львівської області) сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за ІІІ, ІV квартал 2010 року.
Щодо вимог позивачів про визнання неправомірною бездіяльність Пенсійного фонду України по ненаданню вказівок та роз’яснень своїм підпорядкованим органам на місцях щодо неправомірності вимагання, сплати (додаткових) страхових внесків до Пенсійного фонду від позивачів за ІІІ, ІV квартал 2010 року суд вбачає за необхідне вказати про наступне.
Конституцією України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67).
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (із змінами і доповненнями, далі - Закон № 1058) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Статтею 5 Закону № 1058 визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1058 суб'єктами солідарної системи є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Згідно частини першої статті 7 Закону № 1058, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Як зазначено у пункті 5 частини першої статті 14 Закону № 1058, страхувальниками відповідно до цього Закону є: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону. Згідно частини першої статті 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 3 статті 15 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Таким чином, Законом № 1058 встановлено обов'язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду, оскільки вони наділені статусом як страхувальника, так і застрахованої особи.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1058 участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування може припинитися, зокрема, у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м.Червонограді Львівської області та є страхувальниками, платниками страхових внесків, застрахованими особами, оскільки підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і можуть втратити статус застрахованої особи лише у зв'язку з втратою статусу підприємця, а не у зв'язку з відмовою від участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Законом № 1058 визначено, що страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (ст.1).
Відповідно до частини десятої статті 20 Закону № 1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина дванадцята статті 20).
Згідно зі статтею 23 Закону № 1058 спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі до Пенсійного фонду України в порядку адміністративного оскарження вимог про сплату боргу не зверталися, будь-яких звернень до центрального органу виконавчої влади з приводу стягнення з них сум недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не направляли.
Щодо посилання позивачів на Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 № 727/98 як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податків від сплати внесків до Пенсійного фонду України суд не бере їх до уваги з урахуванням наступного.
В силу статті 20 Закону № 1058, якою передбачено, що у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу), тому страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Отже, дія норм Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” на сплату внесків до Пенсійного фонду України не розповсюджується.
Крім того, пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів про визнання неправомірною бездіяльність Пенсійного фонду України по ненаданню вказівок та роз’яснень своїм підпорядкованим органам на місцях щодо неправомірності вимагання, сплати (додаткових) страхових внесків до Пенсійного фонду від позивачів за ІІІ, ІV квартал 2010 року є також необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
Головуючий Суддя Т.О. Скочок
Судді О.В. Дегтярьова
Б.В. Санін