Справа № 2-30

                                                                                                                  2008 рік

 

                                                                    РІШЕННЯ

                                                            ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                   25 лютого 2008 року. Путивльський районний суд, Сумської області у складі:

                                                         головуючого - судді Литовки М.І.

                                                         при секретарі - Ковальовій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_1до вищого комунального навчального  закладу Сумської обласної ради “Путивльського педагогічного коледжу ім. С. В. Руднєва” про поновлення на роботі, стягнення різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, визнання наказів незаконними та стягнення моральної шкоди,-

 

                                                                  ВСТАНОВИВ:

 

                   Позивач звернувся до суду і свої вимоги мотивує тим, що в серпні 1996 року він був прийнятий до коледжу на посаду викладача фізичного виховання, а з 05.10.2005 року, був переведений на посаду керівника фізичного виховання цього ж закладу.

                   Наказом директора коледжу № 36-К від 01.06.2007 року,  був звільнений з посади керівника фізичного виховання за перевищення службових повноважень, приховування факту звернення студентів до директора коледжу.

                   Будучи незгодним з наказом про звільнення, позивач звернувся до прокурора Путивльського району з заявою і за наслідками перевірки,  на виконання  протесту прокурора, наказ  № 36-К про звільнення, був скасований наказом директора коледжу № 40-К від 25.06.2007 року, як незаконний.

                   Копію останнього наказу позивач отримав поштою 03.07.2007 року, разом з наказом директора № 41-К від 27.06.2007 року, яким позивачу була оголошена догана за те, що він не представив заступнику директора з навчальної роботи на перевірку нормативні акти, якими він керувався  протягом 2006 - 2007 навчального року.

                   Після цього, наказом директора коледжу № 61-К від 30.08.2007 року, позивач був звільнений з посади керівника фізичного виховання  на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП  України, за систематичне невиконання своїх функціональних обов,язків і цим же наказом переведений на посаду викладача фізичного виховання.

                   Далі наказом директора коледжу № 90-К, від 14.11.2007 року, позивачу була оголошена ще одна догана за невиконання вимог навчально-виховного процесу з фізичного виховання.

                   Позивач вважає, що накази про його звільнення  і переведення на нижче оплачувану роботу та про накладення дисциплінарних стягнень є незаконними.

                   Перш за все вважає, що наказаом № 41-К від 27.06.2007 року, йому безпідставно була оголошена догана, оскільки на момент вимоги заступником директора ОСОБА_2 передати їй на перевірку відповідну нормативну документацію, він не знав, що наказ № 36-К про його звільнення з посади керівника фізичного виховання був скасований 25.06.2007 року, наказом директора коледжу № 40-К і про останній наказ він дізнався лише 03.07.2007 року, коли отримав його копію поштою.

                   Також вважає наказ № 61-К від 30.08.2007 року, яким він одночасно був звільнений  і переведений на  іншу посаду таким, що суперечить діючому законодавству, оскільки таке останнім не передбачено.

                   З  свого боку позивач не вбачає систематичного невиконання ним покладених на нього  посадових  обов,язків і згоди на переведення на іншу посаду, він не давав.

                   Крім того, відповідач не згоден з останнім наказам № 90-К від 14.11.2007 року, про оголошення йому догани оскільки протягом навчального року документація у нього не перевірялася і адміністрація коледжу ніколи її не вимагала, а також відсутня його вина в тому, що його заняття відвідувала мала кількість студентів і в його посадові обов,язки не входить забезпечення явки студентів на заняття.

                   Вказуючи на зазначене, позивач просить постановити рішення суду яким поновити його на посаді керівника фізичного виховання коледжу,  визнати накази - № 41-К від 27.06.2007 року та № 90-К від 14.11.2007 року про оголошення доган та № 61-К від 30.08.2007 року про звільнення та переведення на іншу посаду - незаконними, стягнути з відповідача на його користь різницю в заробітку викладача фізичного виховання і керівника фізичного виховання за весь час виконання нижче оплачуваної роботи  та 3 000 гривень в рахунок компенсації за спричинену моральну шкоду.

                   В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги відповідно до свого позову.

                   Представник відповідача, директор коледжу Фомакін Л.Б. позов не визнав і суду показав, що дійсно своїм наказом № 36-К, від 01.06.2007 року, він звільнив позивача ОСОБА_1 з посади керівника фізичного виховання за перевищення своїх службових повноважень, але відповідно до протесту прокурора Путивльського району, своїм же наказом № 40-К, від 25.06.2007 року, скасував вище вказаний наказ про звільнення, про що адміністрацією коледжу в цей же день було доведено ОСОБА_1

                   Зважаючи на доповідну  записку заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_2. про дозвіл перевірити роботу керівника фізичного виховання ОСОБА_1, оскільки останній на кінець навчального року не здав своєї звітної документації, відповідачем був виданий наказ, про створення комісі і перевірки роботи керівника фізчного виховання ОСОБА_1

                   Під час перевірки, на пропозиції комісіїОСОБА_1 не надав нормативної документації якою він повинен керуватись в своїй роботі як керівник фізичного виховання,  відмовився надати будь-які пояснення про що були складені відповідні акти і за наслідками перевірки, наказом по коледжу 27.06.2007 року, йому була оголошена догана з якимОСОБА_1 ознайомився, але від підпису відмовився.

                   Після цього, в серпні 2008 року, у зв,язку з надходженням скарг на керівника фізичного виховання ОСОБА_1, знову була створена комісія про перевірку його роботи.

                   Комісія дійшла висновку, щоОСОБА_1 як керівник фізичного виховання не в повній мірі виконував свої посадові обов,язки.

                   Зовсім не виконувалась робота щодо розробки заходів забезпечення охорони здоров,я робітників коледжу, відсутній перспективний план розвитку фізкультурно-оздоровчої роботи,  зовсім не здійснювався контроль  за роботою  викладачів секцій,  якістю уроків, секцій, факультативів. ОСОБА_1не зміг надати для перевірки картки контролю за роботою викладачів. Відсутні затверджені тести і нормативні оцінки фізичної підготовленості студентів, хоча це одні з головних положень посадових обов,язків керівника фізичного виховання.

                   Наказом № 61-К, від 30.08.2007 року, за  погодженням з профспілковим комітетом  коледжу,  за систематичне невиконання функціональних обов,язків, на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України,ОСОБА_1 був звільнений з посади керівника фізичного виховання і за його заявою, цим же наказом переведений  на посаду викладача фізичного виховання коледжу.

                   Крім того, під час перевірки груп підвищення спортивної майстерності у ОСОБА_1 не було плануючої документації, виявлений низький відсоток відвідування, хоча це питання розглядалось  на нараді при директорі і йому були зроблені зауваження.

                   Однак не зважаючи на це, протягом вересня - листопада ОСОБА_1  не велась робота по доукомплектуванню групи підвищення спортивної майстерності, тому наказом від 14.11.2007 року, за невиконання вимог навчально-виховного процесу з фізичного виховання, функціональних обов,язків викладача, ОСОБА_1 була оголошена догана.

                   Відповідач вважає, що всі дисциплінарні стягнення застосовані до ОСОБА_1  цілком обгрунтовані і законні, тому його позовні вимоги вважає безпідставними і таким, що не підлягають задоволенню.

                   Суд, заслухавши сторони, свідків, дослідивши всі наявні у справі докази та матеріали справи в совокупності,  дійшов до наступного.

                   Судом встановлено, що з 27.08.1996 року,ОСОБА_1 працював на посаді викладача фізичної культури Путивльського педагогічного коледжу (а.с. 21).

                   Згідно з наказом директора коледжу № 60-К від 04.10.2005 року,ОСОБА_1 призначений на посаду керівника фізичного виховання коледжу (а.с. 22).

                   Наказом № 36-К від 01.06.2007 року, за перевищення службових повноваженьОСОБА_1 був звільнений з посади керівника фізичного виховання (а.с. 4), але  на виконання  протесту прокурора, наказ  № 36-К про звільнення, був скасований наказом директора коледжу № 40-К від 25.06.2007 року, як незаконний (а.с.5, 137).

                   Наказом директора закладу  № 41-К від 27.06.2007 року, позивачу як керівнику фізичного виховання оголошена догана за те, що він не виконав неодноразові вимоги заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_2. і не представив їй на перевірку нормативні документи, якими він керувався в своїй роботі протягом 2006 - 2007 навчального року, як це передбачено його безпосередніми функціональними обов,язками.

                   Сам позивач в судовому засіданні не заперечував про те, що дійсно на вимогу ОСОБА_2. 25.06.2007 року, він не надав останній нормативні документи для перевірки, оскільки на той час він не знав, що наказ про його звільнення з посади керівника фізвиховання, скасований  директором і вважав, що не повинен виконувати вимоги  заступника директора.

                   Однак суд критично оцінює пояснення  позивача, що на момент вимог адміністрації надати відповідну  документацію він не знав про скасування наказу про його звільнення з посади керівника фізичного виховання, тобто його поновлення  на цій посаді.

                   Посяснення позивача в цій частині спростовуються показами свідків по справі - заступника директора коледжу з навчальної роботи ОСОБА_2., заступника директора коледжу з навчально-виробничої роботи ОСОБА_3., завідуючої відділенням фізичного виховання коледжу ОСОБА_4., методиста ОСОБА_5., завідуючої шкільним відділенням ОСОБА_6. та секретаря директора ОСОБА_7. які аналогічно суду пояснили, що в той же день, 25.06.2007 року, ОСОБА_1 було доведено про  скасування наказу про його звільнення з посади керівника фізичного виховання і поновлено на даній посаді  та запропоновано ознайомитись у відділі кадрів з даним наказом, але від підпису даного наказу він відмовився, що засвідчено відміткою виконуючої обов,язки інспектора відділу кадрів (а.с. 137).

                   Після цього, в зв,язку з закінченням учбового року, ОСОБА_1 було запропоновано надати для перевірки нормативні документи якими він керувався і які передбачені його посадовими обов,язками як керівника фізичного виховання (а.с. 26-27), однак на неодноразові вимогим відповідної документації він не надав і від пояснень відмовився.

                   По даних фактах, директору коледжу були надані доповідні записки та комісійно  складені  акти (а.с. 29-34), з якимОСОБА_1  ознайомився, але від підпису відмовився.

                   Крім того судом встановлено, що фактично трудові відносини з ОСОБА_1 як з керівником фізичного виховання не переривались, він постійно отримував заробітну плату як керівник і  достовірно знаючи, що він поновлений на посаді керівника фізичного виховання не виконав і ігнорував обгрунтовані вимоги адміністрації коледжу, не надав для перевірки нормативні документи, якими він керувався в своїй роботі протягом 2006-2007 навчального року - нормативи з фізичної підготовки, плануючу документацію, картки відвідування занять викладачів секції фізичного виховання і т. і., що являється порушенням Статуту коледжу стосовно підпорядкованості і підзвітності керівництву коледжу, порушенням своєї посадової інструкції керівника фізичного виховання, за що і отримав дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

                   Тому зважаючи на зазначене, суд вважає, що наказ № 41-К від 27.06.2007 року, відносно ОСОБА_1  про дисциплінарне стягнення у вигляді догани цілком обгрунтований, а позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання даного наказу незаконним безпідставні і такі, що не підлягають задоволенню.

                   Наказом № 61-К,  від 30.08.2007 року, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне не виконання функціональних обов,язківОСОБА_1 звільнений з посади керівника фізичного виховання і цим же наказом переведений на посаду викладача фізичного виховання, про що останній був ознайомлений в цей же день і підтвердив своїм підписом (а.с.54).

                   В даному наказі йдеться, що 27.06.2007 року,  за невиконання обов,язків керівника фізичного виховання відносно планування роботи, ОСОБА_1 була оголошена догана.

                   Далі вказується, щоОСОБА_1 продовжує несумлінно виконувати обов,язки керівника фізичного виховання, тому пунтом 1 даного наказу ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

                   Судом встановлено, що під час винесення даного наказу, між директором коледжу і самим ОСОБА_1 оговорювалось питання про переведення ОСОБА_1 на посаду викладача фізичного виховання і останній власноручно написав таку  заяву з клопотанням про переведення (а.с. 55) і  пунктом 2 цього ж наказу, останнього перевели на посаду викладача, що вцілому не відповідає вимогам чинного трудового законодавства.

                   Тобто встановлено, що трудові відносини з ОСОБА_1 не переривались, а в даному наказі фактично йшлося про його переведення на іншу посаду, а не про звільнення.

                   Крім того судом встановлено, що після цьогоОСОБА_1 продовжував працювати викладачем і лише 10.01.2008 року за власним бажанням звільнився з коледжу, а  з 11.01.2008 року і потеперішній час  працює викладачем кафедри теорії та методики фізичного виховання соціально-гуманітарного факультету Глухівського державного педагогічного університету (а.с. 136).

                   Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 233 КзпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

                   Судом встановлено, що позивач вважаючи наказ № 61-К, від 30.08.2007 року, про його звільнення і переведення незаконним і знаючи про це з дня його винесення, про що свідчить його підпис на наказі не використав своє законне право  на звернення до суду у визначений законом строк.

                   Посилання позивача в своєму позові, що він пропустив строк звернення до суду в зв,язку з тим, що звертався з заявою до прокурора стосовно законності його звільнення та переведення на іншу посаду, суд вважає безпідставними, оскільки це не є тими поважними причинами які б перешкоджали йому звернутися до суду як це прямо передбачено  Законом і строки звернення до суду, слід вважати пропущеними без поважних причин.

                   Зважаючи на те, що позивач на свою заяву  отримав відповідповідь прокурора датовану 15.10.2007 року,  але звернувся до суду з позовом лише 13.12.2007 року, тобто і в даному випадку пропустивши термін звернення.

                   Крім того, питання про поновлення строку звернення до суду  позивачем не ставилось ні в своєму позові, ні в судовому засіданні, тому в частині вимог позивача про визнання незаконним наказу  № 61-К, від 30.08.2007 року, слід відмовити у зв,язку з пропущенням ним строків звернення до суду.

                   Наказом № 90-К, від 14.11.2007 року, ОСОБА_1 була оголошена догана за невиконання вимог навчально-виховного процесу з фізичного виховання, функціональних обов,язків викладача.

                   В наказі йдеться, що на 2007-2008 навчальні роки, були створені групи підвищення спортивної майстерності  (далі ПСМ) студентів коледжу і години ПСМ включені в навантаження викладачів фізичного виховання.

                   Згідно положення про організацію фізичного виховання та масового спорту у вищих навчальних закладах, кількість студентів у групі повинна бути 8-12 чоловік.

                   Під час перевірок ПСМ з баскетболу у ОСОБА_1 на заняттях виявлений низький відсоток відвідування секції студентами, по 4, 5, 6 осіб замість 8-12 осіб, що не відповідає вимогам організаційно-виховного процесу і положенню про організацію фізичного виховання і масового спорту.

                   Судом встановлено, щоОСОБА_1 працюючи на посаді викладача фізичного виховання коледжу, з вересня 2007 року, фактично організовував і  проводив заняття груп ПСМ та мав в наявності необхідну документацію для проведення занять, що підтверджується письмовими доказами та його поясненнями (а.с. 141-147), тобто належним чином виконував свої службові обов,язки викладача. Неявка студентів на заняття є об,єктивним процесом, їх волевиявленням відвідувати заняття чи навпаки,  що на думку суду не може бути поставлене позивачу в вину, як викладачу.

                   З цих підстав, суд вважає вимоги позивача щодо визнання наказу  № 90-К, від 14.11.2007 року, про оголошення йому догани - не законним, цілком обгрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

                   Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що останні не підлягають задоволенню, оскільки  позивач в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не довів і не надав суду доказів того, що наказом про оголошення йому догани №  90-К, від 14.11.2007 року,  йому  була  заподіяна  моральна шкода та спричинені певні моральні страждання.

                   На підставі викладеного, керуючись ст.  ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213-215  ЦПК України, ст. ст. 231, 233, 234, 235, 237-1 КЗпП України, суд,-

 

                                                                     ВИРІШИВ:

 

                   Позов ОСОБА_1задовольнити  частково.

                   Наказ  № 90-К від 14.11.2007 року по Путивльському педагогічному коледжу  ім. С. В

.Руднєва про оголошення догани ОСОБА_1 - визнати незаконним.

                   В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

                   Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на це рішення може бути подано протягом 20-ти днів, після подачі заяви про апеляційне оскарження.

                  

 

                   Суддя:    підпис