У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

  4 серпня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М. , розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 3 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 21 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та процентів за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу та процентів за договором позики.

Свої вимоги мотивував тим, що 18 грудня 2006 року між ними  укладений  нотаріально  посвідчений   договір   позики,  за   умовам   якого він передав відповідачу гроші в сумі 169680,00 грн., що на  день  укладення договору становило 33600 доларів  США,  які  ОСОБА_4  зобов’язався повернути  до 18 грудня 2007 року, однак в обумовлений строк відповідач борг  не  повернув, а тому просив суд стягнути з відповідача заборгованість, з урахуванням 3%  річних  та   встановленого   індексу   інфляції  за  весь  час прострочення, яка складає 238219,01 грн.  

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що за умовами укладеного договору позики, він зобов’язався повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 169980,00 грн. що еквівалентно 33600 доларів США до 18 грудня 2007 року.  Суму позики він повертав частинами протягом 2007-2008 років.    

20 березня 2008 року ним було остаточно повернуто взяті в борг  грошові кошти в розмірі 33600,00 доларів США та штрафні санкції у  розмірі  9551,00 доларів США, що підтверджується власноруч написаною розпискою та  підписом  ОСОБА_2 на примірнику договору.

Вважає, що ОСОБА_2 незаконно нарахував та отримав від нього штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов’язання, оскільки договором розмір штрафних санкцій не визначений, а відповідно до вимог ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов’язання передбачена у розмірі 3% річних від простроченої суми, що становить 1297,00грн., отже відповідач безпідставно отримав від нього 46935,00грн.  Також вважає, що своїми діями відповідач заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює в 17856,00грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 3 грудня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволені позовних вимог. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4  безпідставно отримані грошові кошти за договором позики в розмірі 46935,00 грн. та  2000,00 грн.  в  рахунок   відшкодування моральної  шкоди   та 5089,19 грн. в рахунок відшкодування витрат  за проведення експертизи.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 21 квітня         2011 року рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 3 грудня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2000,00 грн. на   відшкодування   моральної  шкоди   скасовано і ухвалено нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 в  частині відшкодування моральної шкоди - відмовлено. В іншій частині  рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судами першої апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.    

Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга не містить належного обґрунтування, у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права і наведені в ній доводи не викликають необхідності перевірки та не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначених судових рішень.

Вирішуючи вимоги за первісним та зустрічним позовами, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтували оцінку наданих сторонами доказів та зробили висновок щодо їх належності та допустимості відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, а саме, висновків додаткової судово-почеркознавчої експертизи        Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8970/1011 від 7 жовтня 2010 року та судово-почеркознавчої експертизи                    Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Херсонській  області № 48 від 12 березня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити представнику ОСОБА_2 – ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та процентів за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути, особі яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                                    О.М. Ситнік