№2-1539/2009 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого - судді Матвєйшиної О.Б.,
при секретарі Лошадкіній В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського регіонального управління філії ВАТ «КБ «Надра», ВАТ «КБ «Надра» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначила, що 20.11.2008 року вона уклала договір строкового банківського вкладу №698722 з ВАТ «КБ «Надра», відповідно до умов якого вона розмістила грошові кошти в розмірі 4 600 євро на депозитний рахунок відповідача строком на три місяці, а банк зобов’язався повернути вказані грошові кошти в день закінчення дії вкладу - 20.02.2009 р.
20.02.2009 р. вона звернулася до відповідача з заявою про повернення коштів по закінченню строку за договором, однак відповідач відмовив їй в задоволенні цих вимог, чим порушив її права.
Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь депозит в розмірі 4 600 євро та понесені нею судові витрати: 7 грн. 50 коп. витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, 2200 грн. витрати на правову допомогу.
У судовому засіданні представник позивачки підтримав заявлені вимоги, дав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви, наполягав на задоволенні її позову, зазначені суми просив стягнути з ВАТ «КБ «Надра».
Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1. не визнала, посилаючись на те, що повернути суму депозитного вкладу банк не має можливості, оскільки з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 21.01.2009
р.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, ч.3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором; до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Частиною 1 ст.1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повергнення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов*язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов*язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов*язанні встановлений термін його виконання, то воно піддягає виконанню у цей термін.
Як встановлено у судовому засіданні, 20.11.2008 року між ВАТ «КБ «Надра», учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі ОСОБА_2 що діє на підставі довіреності №1-11-14122 від 21.10.2008 р. з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони укладено договір №698722 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір».
Згідно пп. 1.1, 2.2 Договору банк прийняв від позивачки грошові кошти в сумі 4 600 євро строком на 3 місяці від дати надходження вкладу на вкладний рахунок.
Відповідно до п. 3.4.5. банк зобов’язується повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на рахунок. Вкладник має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів відповідно до умов цього договору (п.3.1.2.).
Позивачка у порядку та строки, встановлені Договором звернулася до відповідача з проханням про повернення вказаної суми депозиту, оскільки строк повернення вкладу минув 20.02.2009 p., однак відповідач відмовив їй в задовленні вимог про повернення депозиту.
Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно, всупереч зазначеним нормам ЦК України, вищенаведеним умовам договору банківського вкладу відмовив позивачці у поверненні вкладу.
У судовому засіданні не встановлено обставин, передбачених п. 5.2. Договору банківського вкладу, на підставі яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору.
Посилання відповідача, як на підставу зупинення виконання умов договору, на вимоги ст. ст. 75, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», лист Національного банку України (Департаменту безвиїзного банківського нагляду) від 21.01.2009 року за №47-112/1230 про прийняття рішення щодо призначення з 21.01.2009 р. в ТОВ «Укрпромбанк» тимчасової адміністрації строком на один рік, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, а саме з 21.01.2009 р. до 21.07.2009 р., на увагу не заслуговують.
Так, відповідно з вимогами ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов*язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Судом встановлено, що строк повернення вкладу за договором, укладеним між сторонами по справі, - 20.02.2009 p., тобто строк виконання зобов*язання настає після призначення тимчасової адміністрації.
До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 1060 ЦК України, умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Таким чином, посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень, на введення мораторію суперечить нормам діючого ЦК України, які суд вважає необхідним застосувати при вирішенні цього спору, як основного акту цивільного законодавста України.
Національному Банку України не надано права вносити зміни у Закони України, а заборонивши своїми розпорядженнями достроково повертати кошти, які знаходяться на депозитах банків, Національний Банк України тим самим перевищив свої повноваження та фактично вніс зміни до законів України.
Суд вважає безпіставними і доводи відповідача про те, що незадоволення вимог, строк виконання за якими настав після введення тимчасової адміністрації, може бути викликано лише недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку. Відповідачем не надано доказів на підтвердження цієї обставини, крім того, надання переваги, як першочерговим, виплатам коштів з пенсійних рахунків, з соціальних рахунків, з зарплатних рахунків тощо, порушує та обмежує права позивачки, надані їй зазначеним договором.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 51 грн., та на користь позивачки понесені нею витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 7, 50 грн. та на правову допомогу в сумі 200 грн.
Зазначені суми підлягають стягненню з відповідача ВАТ «КБ «Надра», що є юридичною особою, з якою позивачкою було укладено зазначений вище договір, Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 1058, 1060 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ВАТ «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за договором №698722 від 20.11.2008 р. у розмірі 4 600 (чотири тисячі шістсот) євро, та судові витрати: витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 7, 50 грн. та на правову допомогу в сумі 200 грн.
Стягнути з ВАТ «Комерційний банк «Надра» на користь держави державне мито в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.