ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.08.11 об 15 год. 25 хв.Справа №2а-1577/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Лотової Ю.В.;
при секретарі - Барташі В.О.,
з участю представників:
позивача – ОСОБА_1, довіреність від 10.05.2010 року;
відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 03/10-2411 від 20.05.2011 року, та ОСОБА_3, довіреність № 03/10-2592 від 31.05.2011 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альтернатива» (Фіолентовське шосе 1/2, офіс, м. Севастополь, 99014); до Севастопольської митниці (пл. Нахімова, буд. 5-а, м. Севастополь, 99011); про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,
Обставини справи:
21.04.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альтернатива»(далі по тексту позивач або товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Севастопольської митниці (далі по тексту відповідач або Митниця) про визнання податкових повідомлень відповідача щодо позивача форми “Р” від 15.04.2011 року № 8, згідно з яким донараховане податкове зобов’язання –ввізне мито на товари в розмірі 8 198,10 грн. та № 9, згідно з яким донараховане податкове зобов’язання –податок на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України, в розмірі 43 144,20 грн. протиправними та їх скасування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16.05.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1577/11/2770.
Ухвалою від 16.05.2011 р. закінчено підготовче провадження, адміністративна справа призначена до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст. 230 Митного кодексу України, Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах». Зазначив, що на час прийняття спірних податкових повідомлень, відповідачем не було прийняте рішення про скасування дозволу на розміщення товарів в митний режим переробки в межах митної території України, раніше наданого позивачу; підстав для такого скасування не існувало; крім того строк дії дозволу сплинув, а тому його взагалі не можливо було скасувати. До того ж, представник позивача зазначив, що підставою для звільнення від сплати податків та зборів є не дозвіл на розміщення товарів в режим переробки, а належним чином оформлений вексель та вивізна митна декларація. Товариством були виконані усі вимоги щодо оформлення векселів та вивезення товару, розміщеного у режим переробки, а тому у відповідача не було підстав для нарахування податкових зобов’язань.
Представники відповідача адміністративний позов не визнали, надали суду заперечення у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог. Відповідач вважає, що позивачем під час оформлення товарів у режим переробки були надані недостовірні дані, що встановлено у ході проведення перевірки, а тому дозвіл був скасований, про що зазначено у акті перевірки. Крім того, 22.07.2011 року на адресу товариства направлений лист про прийняття рішення про скасування дозволу. До того ж позивачем були порушені вимог ст.. 231 Митного кодексу України, що також стало підставою для скасування дозволу 22.07.2011 року. Тому відповідач правомірно на підставі Митного та Податкового кодексів визначив товариству податкові зобов’язання. (т. 1 арк.с. 84-97, т. 2 арк.с. 107-110)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд
ВСТАНОВИВ:
В період з 18 лютого 2011 року по 18 березня 2011 року Севастопольською митницею була проведена планова виїзна документальна перевірка стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альтертнатива» (код ЄДРПОУ 32351905) законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2008 р по 30.12.2010 року. Результати перевірки оформлені відповідним Актом № 0004/1/123000000/НОМЕР_1 від 23.03.2011 р. (далі по тексту Акт перевірки) (т. 1, арк. с. 105-137)
За наслідками цієї перевірки 15 квітня 2011 року Митницею було винесено податкові повідомлення, зокрема:
- податкове повідомлення форми «Р» за № 8, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов’язання – ввізне мито на товари в розмірі 8 198 грн. 10 коп.;
- податкове повідомлення форми «Р» за № 9, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов’язання – податок на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України, в розмірі 43 144 грн 20 коп. (т. 1 арк.с. 46-48, 68-70)
Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень форми «Р» став виявлений в ході перевірки факт видачі митним органом дозволу на розміщення у режими переробки повітряного вимикача (2 шт.), комплекту управління когенераційною установкою (1 шт.), трансформаторів струму (6 шт.), сервісного возику (1 шт.) 2-ох бокових стінок до шаф та установчих компонентів (1 шт.), що були оформлені за вантажною митною декларацією від 30.06.2010 р № 123000009/2010/002282 на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення.
Зокрема, відповідно до Акту перевірки товариством не були пред’явлені окремі оригінали документів, копії яких були надані митному органу під час оформлення дозволу на розміщення товарів у режим переробки. На момент проведення перевірки у позивача був у наявності в оригіналі Контракт від 19.02.2010 р № 203587-ENERGO, укладений з фірмою «Цеппелін Інтернаціональ АГ» в наступному складі:
- тіло контракту (19 статей) – на 10 стор.;
- додаток А (перелік цін на роботу Виконавця) – на 1 стор.;
- додаток В (технічна специфікація на готову продукцію) - на 2 стор.;
- додаток С (перелік технічної документації) - на 1 стор.;
- додаток D (умови та графік постачання) – на 1 стор.;
- додаток Е (умови платежів та відвантажувальні документи) – на 2 стор.;
- додаток F (процедура оформлення рекламацій) – на 2 стор.;
- додаток G (гарантії) – на 2 стор.;
- додаток Н (перелік обладнання, що постачається) – на 1 стор.;
- додаткова угода № 1 від 04.03.2010 р (внесення змін у додаток Е) – на 1 стор.;
- додаткова угода № 2 (внесення змін до ст. 2 Контракту, додаток В, додаток D, додаток Е) – на 2 стор.;
- додаткова угода № 3 від 01.09.2010 р (внесення змін до редакції ст. 2 Контракту, додатку Н) на 1 стор.;
- додаткова угода № 4 від 07.12.2010 р (внесення змін до реквізитів замовника) – на 1 стор.
В той же час під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією від 30.06.2010 р № 123000009/2010/002282 було надано копію додаткової угоди № 4 до вищевказаного контракту від 20.05.2010 р. Цією додатковою угодою вносилися зміни до ст. 2 Контракту та додатку D відносно терміну поставки готової продукції (змінено на 19.07.2010 р), та внесено зміни до додатку Н відносно переліку обладнання, що постачається замовником (5 позицій розширено до 10 позицій).
Враховуючи виявлені розбіжності в кількості одиниць обладнання митний орган вважав за необхідне отримати під час перевірки оригінали додаткової угоди № 4 від 20.05.2010 р, але такий оригінал під час перевірки надано не було.
Пунктом 41.1. статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є:
41.1.1. органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;
41.1.2. митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
Згідно з п. 41.3 зазначеною статті порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Пунктом 2.1. Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 16.03.2001 року № 109/188, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2001 р. за N 261/5452, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.
Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують основні завдання, зокрема: - виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; - здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.
Пунктом 15 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Згідно зі ст. 40 та 41 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);
3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;
7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.
Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 60 Митного кодексу України перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 54 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що Митниця мала повноваження на проведення перевірки стану дотримання товариством законодавства України з питань митної справи, зокрема системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України та на прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень.
Що стосується підстав та правомірності нарахування товариству зобов’язань зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, то суд зазначає таке:
Відповідно до пункту 2.1. ст. 1 Податкового кодексу України правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.
Згідно зі ст. 37 Податкового кодекс України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Митного кодексу України ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюються з дозволу митного органу відповідно до положень цього Кодексу та інших законів України.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем такій дозвіл був отриманий на весь перелік товарів одержаних товариством за контрактом від 19.02.2010 р № 203587-ENERGO. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечувались представниками відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 230 Митного кодексу України дозвіл на переробку товарів на митній території України може бути скасовано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або у разі коли підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України.
Наказом Державної митної служби від 13.09.2003 року № 609 був затверджений Порядкок застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.10.2003 р за № 897/8218 (далі по тексту Порядок).
Відповідно до п.п. 2.19. та 2.20 Порядку дозвіл, наданий заявникові режиму або переробнику, може бути скасований керівником митного органу або його заступником, якщо:
заявник режиму або переробник не дотримується положень Митного кодексу України та інших актів законодавства України;
дозвіл видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення про його видачу.
У разі виявлення правопорушень митний орган вживає заходів, передбачених законодавством.
Рішення про скасування дозволу оформлюється листом митного органу, в якому зазначаються причини скасування цього дозволу та повідомляються права й обов'язки заявника режиму та переробника (якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюються переробником).
Лист реєструється в митному органі відповідно до Примірної інструкції з діловодства та видається або надсилається поштою (з повідомленням про вручення) заявникові режиму та переробникові.
Представниками відповідача лист про скасування дозволу на розміщення товарів у режим переробки на митній території України, який було видано до моменту прийняття оскаржуваних рішень, тобто до 15 квітня 2011 р., не наданий. В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що дозвіл на розміщення товарів у режим переробки було скасовано пунктом 1 висновків Акту планової виїзної документальної перевірки № 0004/1/123000000/НОМЕР_1 від 23.03.2011р.
Суд не може погодитися з таким твердженням відповідача. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому, не породжує правовідносини та не може бути підставою для виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб. Крім того, пункт 1 Акту перевірки має лише застереження про необхідність скасування дозволу, саме рішення про скасування дозволу відсутнє.
Як було зазначено вище, законодавством України з питань митної справи встановлений спеціальний порядок надання та скасування дозволів на розміщення товарів у режим переробки на митній території України. Даним порядком передбачено, що скасування дозволу здійснюється лише у формі відповідного листа, за підписом керівника митного органу або його заступника. Натомість Акт перевірки підписаний співробітниками Севастопольської митниці Дрозач О.М, Голяшовим П.В., Лесніновим І.Ю., які не є керівниками митного органу, або особами, що мають достатні повноваження для скасування дозволу.
Суд погоджується з доводами позивача, що на момент винесення суб’єктом владних повноважень оскаржуваних рішень – податкових повідомлень № 8 від 15.04.2011 р та № 9 від 15.04.2011 р, відповідачем не було дотримано процедури скасування дозволу на розміщення товарів у режим переробки на митній території України. Подальше скасування такого дозволу листом Севастопольської митниці № 02/14-3470 від 22 липня 2011 року не могло бути підставою для прийняття цих рішень та не може бути належним доказом правомірності зазначених рішень.
Пунктом 2.21 Порядку встановлено, що якщо дозвіл скасовано, заявник режиму протягом 10 днів повинен задекларувати товари, розміщені у режим переробки, та/або продукти їх переробки до іншого митного режиму з додержанням вимог Митного кодексу України й інших нормативно-правових актів України з питань митної справи.
З урахуванням вищезазначених норм права суд вважає, що у даному випадку Митниця мала право нараховувати товариству додаткові зобов’язання зі сплати мита та податку лише після скасування дозволу на розміщення товарів у режим переробки.
Здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, врегульовано Митним кодексом України, а також спеціальним законом - Законом України від 15.09.1995 року № 327/95-ВР «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».
Так, згідно з ч.ч. 2 та 4 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» сплата ввізного мита, податків та зборів провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації. У разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у частинах другій, третій та восьмій цієї статті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори не справляються. Відповідно до п. 11 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» підставою для погашення векселя (письмового зобов'язання) є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.
Позивачем до матеріалів справи долучено копії векселів:
- серія АА 1354634 від 18.05.2010 р, з відміткою Севастопольської митниці від 20.05.2010 р про оформлення ВМД № 123000009/10/001667. Вексель взято на облік Гагарінською ДПІ в м. Севастополі 18.05.2010 р. Строк дії було подовжено у відповідності до дозволу № 3від 04.08.2010 р, та його було погашено у повному обсязі, про що свідчить відмітка органу державної податкової служби;
- серія АА № 1354635 від 14.05.2010 р, з відміткою Севастопольської митниці від 15.05.2010 р про оформлення ВМД № 123000009/10/001618. Вексель взято на облік Гагарінською ДПІ в м. Севастополі 14.05.2010 р. Строк дії було подовжено у відповідності до дозволу № 2 від 04.08.2010 р, та його було погашено у повному обсязі, про що свідчить відмітка органу державної податкової служби;
- серія АА 1354636 від 25 червня 2010 року, з відміткою Севастопольської митниці від 30.06.2010 р про оформлення ВМД № 123000009/10/2282. Вексель взято на облік Гагарінською ДПІ в м. Севастополі 25.06.2010 р. Строк дії було подовжено у відповідності до дозволу № 4 від 04.08.2010 р, та його було погашено у повному обсязі, про що свідчить відмітка органу державної податкової служби (т. 2 арк.с. 95-96).
Рішення податкового органу з приводу видачі, взяття на облік та погашення векселів є дійсними, ніким не оскаржені, не змінені та не скасовані; векселі не опротестовані, не оскаржені, не змінені та не скасовані. Податкові зобов’язання перед державним бюджетом України, які виникли відповідно до перелічених вище векселів погашені у повному обсязі.(т.1, арк.с. 58-63)
Як вбачається з матеріалів справи, векселі, які були видані позивачем під час оформлення товарів у режим переробки, були ним погашені; ввізні митні декларації оформлені належним чином, що підтверджується проставлянням на них особистих номерних печаток: №008 від 15.05.2010 р по ВМД № 123000009/2010/001618; № 094 від 20.05.2010 р по ВМД № 123000009/2010/001667; № 008 від 30.06.2010 р по ВМД № 123000009/2010/002282. Таким самим чином було належним чином оформлено вивізні декларації, що також підтверджується особистими номерними печатками: № 056 від 16.08.2010 р по ВМД № 123000009/2010/002991, та № 056 від 16.08.2010 р по ВМД № 123000009/2010/003026. Вказані обставини представниками відповідача у судовому засіданні не заперечувались. (т. 1 арк.с. 49-57,204-205, 216-218, 228-231, 252-253)
Згідно з п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджене Постановою КМУ № 574 від 09.06.1997 р оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.
Наявність особистих номерних печаток співробітників митного органу на перелічених вище вантажних митних деклараціях свідчить про здійснення усіх без виключення митних процедур та закінчення митного оформлення товарів по цим деклараціям.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що оскільки позивач на момент перевірки та прийняття відповідачем рішень, що є предметом оскарження, мав усі дозвільні та інші документи, передбачені митним законодавством, у Митниці не було підстав для визначення позивачу митних платежів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Представниками відповідача не надано доказів того, що товариством за вантажною митною декларацією від 30.06.2010 р № 123000009/2010/002282 товари були оформлені на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення.
Під час розгляду справи представником позивача було надано суду увесь пакет документів, які мали відношення до зовнішньоекономічного контракту № 203587-ENERGO від 19.02.2010 року, включаючи додаткову угоду № 4 від 20.05.2010 р. та проформу-інвойса від 20.05.2010 року № 203587/3, стосовно наявності та достовірності яких існували сумніви у відповідача. Пакет документів був наданий суду в оригіналах разом з копіями в матеріали справи. (т. 2 арк.с. 26-58, 97-98)
Як було зазначено вище ввезення товарів на митну територію України для їх переробки було здійснене позивачем згідно вантажних митних декларацій (ВМД) № 123000009/2010/002282 від 30.06.2010 р, № 123000009/2010/001618 від 15.05.2010 р, № 123000009/2010/001667 від 20.05.2010 р. Складові елементи та обладнання були конкретизовані та описані у відповідних графах ВМД, їх ідентифікація здійснювалась також за допомогою додатків до ВМД. Після здійснення переробки в межах митної території України, усі без виключення товари, раніше розміщені в режимі переробки були вивезені за межі митної території України, що підтверджується вивізними деклараціями ВМД № 123000009/2010/002989 від 16.08.2010 р та № 123000009/2010/002996 від 16.08.2010 р.
Представники відповідача у судовому засіданні факт вивезення за межі митної території України усіх товарів, що були ввезені позивачем на підставі ВМД № 123000009/2010/002282 від 30.06.2010 р, № 123000009/2010/001618 від 15.05.2010 р, № 123000009/2010/001667 від 20.05.2010 р. підтвердили.
Суд не може прийняти до уваги посилання представників відповідача на порушення товариством ст. 231 Митного кодексу України, а саме на те, що позивач під час оформлення дозволу не надав Митниці дані щодо інших виконавців переробки.
Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У справах про правомірність нарахування платникам податків податкових зобов’язань, у тому числі митних платежів, основним доказом по справі є акт перевірки.
Відповідно до змісту Акту перевірки підставою для нарахування позивачу зобов’язань було саме ненадання ним під час перевірки оригіналів додаткової угоди від 20.05.2010 року № 4 до Контракту та проформи-інвойса (аркуші 18-19, 21 Акту). Порушення товариством ст. 231 Митного кодексу України при прийнятті рішень, що є предметом розгляду у цій справі, не враховувались, а стали підставою для направлення запиту до Держаної митної служби України (аркуші 20-21 Акту). Вказані обставини неодноразово підтверджувались представниками відповідача під час розгляду справи, зокрема у письмових поясненнях. (т. 2, арк.с. 5-9)
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1996 року визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено, що податкові повідомлення № 8 та № 9 від 15.04.2011 року є правомірним, обґрунтованим та таким, що прийняті на підставі діючого законодавства.
З огляду на вказане, позовні вимоги товариства підлягають задоволенню у повному обсязі.
Постанова викладена у повному обсязі 16.08.2011 року.
Керуючись ст.ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Севастопольської митниці форми «Р» № 8 від 15.04.2011 року щодо донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альтернатива» податкового зобов’язання – ввізне мито на товари в розмірі 8 198,10 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Севастопольської митниці форми «Р» № 9 від 15.04.2011 року щодо донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альтернатива» податкового зобов’язання – податок на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України, в розмірі 43 144,20 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альтернатива» (Фіолентовське шосе 1/2, офіс, м. Севастополь, 99014) судовий збір в сумі 6,80 грн.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Суддя Ю.В. Лотова
Судді:
Суддя Ю.В. Лотова
Судді: