Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1на рішення Новозоводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до  комунального підприємства „Чернігівбудінвест” Чернігівської міської ради про визнання незаконними та скасування  наказів, поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

     В квітні  2007 року ОСОБА_1 звернувся  в суд з позовом до КП «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської Ради про визнання незаконними та скасування наказу № 17 від 14.03.2007 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», наказу № 6-к від 22.03.2007 року про звільнення, поновлення на роботі на посаді головного інженера з 24.03.2007 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.03.2007 року по 03.04.2007 року включно, стягнення невиплаченої заробітної плати за березень 2007 року.

    Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що  з липня 2004 року працював у відповідача на посаді головного інженера та не мав жодних стягнень.  21.03.2007 року він  дізнався про існування наказу № 17 від 14.03.2007 року про накладення дисциплінарного стягнення,  який  вважає незаконним, оскільки в основу зазначеного наказу покладені начеб-то його обов”язки, фактично не передбачені посадовою інструкцією і які він не повинен  виконувати.

 26.03.2007 року позивач  дізнався про існування наказу № 6-к від 22.03.2007 року про звільнення за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України який, на його думку, також  є незаконним. Про цей наказ позивач не був  повідомлений під розписку, не отримував його копію, в день звільнення не було видано трудову книжку, не  проведено повний розрахунок при звільненні, а саме  звільнення відбулось без  отримання згоди профспілкової організації. Оскільки за розпорядженням міського голови від 04.04.07 року № 79-рос виконує обов»язки директора КП, то просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.03.2007 року по 03.04.2007 року включно.

     В ході розгляду даної справи ОСОБА_1 уточнив та доповнив  позовні вимоги і остаточно визначив їх такі:  просив визнати незаконними та скасувати наказ № 17 від 14.03.2007 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», наказ № 6-к від 22.03.2007 року про звільнення з роботи; поновити на роботі на посаді головного інженера з 24.03.2007 року; стягнути середій заробіток за час вимушеного прогулу з 24.03.2007 року по 03.04.2007 року включно та з 14.06.2007 року по день постановлення рішення у даній справі; стягнути невиплачену заробітну плату за березень 2007 року (з 01.03.2007 року по 23.03.2004 року включно) і невиплачену заробітну плату за період з 03.04.2007 року по 13.06.2007 року, стягнути 1600 гривень моральної шкоди, завданої внаслідок  незаконного застосування дисціплінарного стягнення, незаконного звільнення, вимушеного прогулу, несвоєчасної  виплати заробітної плати, що призвело до приниження честі та гідності, втрати нормальних життєвих зв»язків, та додаткових зусиль для організації життя.

    Рішенням Новозоводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2007 року позов задоволено частково  та стягнуто  не  виплачену  заробітну плату за період з 01.03.07. по 23.03.07. у сумі 4912 грн.48 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить рішення скасувати  в частині відмови у  позові та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

    Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неправильно та неповно з”ясованих обставин справи. Апелянт стверджує, що   його звільнення  з посади за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України здійснено  з порушенням    трудового законодавства, але  судом не були  досліджені  вимоги ст. ст. 147, 147-1, 148, 149  КЗпП України  щодо дотримання відповідачем правил і порядку, а також  строків  для  накладення дисциплінарного стягнення, а саме стягнення накладено за невиконання обов”язків, які не передбачені посадовою інструкцією. На думку апелянта,  судом не враховано, що він не був у встановленому порядку ознайомлений з наказами про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення з посади. Апелянт вважає, що  висновки суду  щодо повного дотримання  відповідачем  трудового законодавства при його звільненні з посади  суперечать дійсним обставинам справи.

   Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та  обговоривши доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

   Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що  у ході судового розгляду справи доведено  наявність систематичного    невиконання без поважних причин  головним інженером КП „Чернігівбудінвест”  Чернігівської міської ради ОСОБА_1      покладених на нього  трудових обов”язків.  Суд визнав    необгрунтованими   вимоги позивача про визнання незаконними наказів  № 17 від 14.03.07. „Про накладення дисциплінарного стягнення”  та  № 6-к від 22.03.07. про  звільнення позивача по ст.40 ч.1 п.3 КЗпП України.

Проте,  з такими висновками  не погоджується апеляційний суд, за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера у комунальному підприємстві „Чернігівбудінвест” Чернігівської міської ради з липня 2004 року і  до 14 березня 2007 року не мав будь-яких дисциплінарних стягнень.

Наказом № 17 від 14 березня 2007 року (а.с. 8 т.1) відповідачем  на ОСОБА_1    накладено дисциплінарне стягнення у вигляді  догани за неналежне виконання обов”язків під час будівництва будинку по вул.Щорса,20.

Наказом № 6-к від  22 березня 2007 року  ОСОБА_1, відповідно до п.3  ст.40 КЗпП України був звільнений  відповідачем з 23.03.07. з посади головного інженера  у зв”язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов”язків, покладених на нього трудовим договором (а.с.7).

 За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП  підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього  дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов”язків, покладених на нього трудовим договором.

      Виходячи з цього, при звільненні працівника за п.3 ст.40 КЗпП адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов”язків, зазаначити, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягненя.

Як встановлено  з наказу № 6 від 22.03.07., в даному документі  відсутнє посиланння на те,  який конкретно проступок вчинив позивач після  застосування до нього заходу дисциплінарного  стягнення, що й стало  підставою  для звільнення ОСОБА_1 з роботи за систематичне невиконання посадових обов”язків.

У випадку, коли  в наказі не зазначено кокретний проступок, суд  зобов”язаний  з”ясувати  в чому полягало порушення, допущене працівником і чи вчинений такий проступок в межах  покладених на працівника посадових обов”язків.

 З матеріалів справи вбачається,  що суд першої інстанції ці питання не з”ясовував і в судовому рішенні не відобразив, а  послався на дві доповідні записки від 22 березня 2007 року, які  також не містять даних про конкретний проступок, вчинений позивачем після застосування до нього дисциплінарного стягнення.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача відмовився давати будь-які пояснення за який конкретно  проступок ОСОБА_1 був звільнений з роботи, посилаючись на те, що за короткий період часу  на підприємстві було звільнено декілька керівників і адміністрація  відповідача погодиться з рішенням, прийнятим судом.

 Виходячи з таких обставин, звільнення ОСОБА_1   проведено незаконно, всупереч вимогам п.3 ст.40 КЗпП, а тому наказ № 6-к від 22.03.07. необхідно визнати незаконним,  а  позивач підлягає  поновленню на посаді головного інженера КП „Чернігівбудінвест”. На користь позивача необхідно стягнути  середній заробіток за час вимушеного прогулу  за період з 23.03.07. по 03.04.07.  включно та з 14.06.07. по 01.01.08., у сумі 30650 грн.70 коп., виходячи з розрахунку середньоденного заробітку за один календарний день у сумі 143 грн.90 коп. помноженого на 213 календарних днів вимушеного прогулу, та   враховуючи, що  з 02.01.08. ОСОБА_1 працює на посаді начальника Чернігівської обласної інспекції архітектурно-будівельного контролю.

  Оскільки  трудові  права  ОСОБА_1 були  порушені,   він зазнав моральних страждань, втратив нормальні життєві зв”язки, мав докладати додаткових  зусиль для організації свого життя, апеляційний суд знаходить, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню - у сумі 500 гривень.

 Вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним  наказу № 17 від 14.03.2007 року задоволенню не підлягають,  оскільки  апеляційний суд вважає достатніми наявні у справі докази на підтвердження порушень позивачем посадових обов”язків, що стало   підставою для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.  

 Вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати  за період з  04.04.07. по 13.06.07. задоволенню не підлягають, оскільки  ОСОБА_1 наказом № 6-к від 22.03.07. був звільнений з КП „Чернігівбудінвест”,  відповідачем заробітна плата в цей час позивачеві не нараховувалась та відсутні  табелі обліку робочого часу на підтвердження виконання  позивачем трудових обов”язків в указаний період часу.

   Зважаючи на сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд  погоджується з рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2007 року  щодо  стягнення на користь позивача невиплаченої заробітної плати  за період з  01.03.07. по 23.03.07. у сумі 4912 грн.48 коп.  і в цій частині вважає  зазначене рішення вірним і обгрунтованим. В іншій частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1

     Керуючись ст.ст. 209, 218, 307,  309, 313, 316, 317, 319 ЦПК  України, ст.ст.235,237-1,148,  п.3ч.1ст.40 КЗпП України,  апеляційний  суд,

В И Р І Ш И В :

     Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - задовольнити частково.

     Рішення  Новозоводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2007 року  скасувати в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

    Визнати  незаконним наказ № 6-к від 22 березня 2007 року комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради та поновити ОСОБА_1на посаді головного інженера  комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради.

    Стягнути з комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1середній заробіток  за час вимушеного прогулу з 23 березня 2007 року по 03 квітня 2007 року включно  та з 14 червня 2007 року по 01 січня 2008 року  включно у сумі 30650 грн.70 коп. ( тридцять тисяч шістьсот п”ятдесят гривень 70 коп.) та на відшкодування моральної шкоди - 500-00 (п”ятсот) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1  - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.   

Рішення набирає законної сили негайно  з моменту  проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом  двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                             Судді: