СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
9 жовтня 2006 року |
Справа № 20-5/104 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Горошко Н.П.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
прокурор - Бучко Роман Васильович, посвідчення № 259 від 17.10.2005 - військовий прокурор Севастопольського гарнізону;
представник позивача - Кравець Олександр Миколайович, довіреність № 220/Д-21 від 12.01.2006 - Міністерство оборони України;
представник позивача - не з'явився - Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України;
відповідач - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1- суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
представник відповідача - ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_2 - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 21.08.2006 у справі № 20-5/104,
за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)
Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)
Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (вул. Курськая, 13,Київ 1,01001)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в розмірі 10264,67 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 21.08.2006 у справі № 20-5/104 у повному обсязі задоволено позов військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10 264,67 грн. З суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської стягнута заборгованість в сумі 10 264,67 грн.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, просив стягнути 10 264,67 грн. заборгованості по орендній платі за період з лютого по липень 2005 року, посилаючись на несвоєчасне повернення відповідачем майна після припинення дії договору оренди НОМЕР_3.
21 серпня 2006 року позивачем були уточнені позовні вимоги про стягнення неустойки за користування майном та земельною ділянкою за час прострочення за період з 2002 по 2003 рік з посиланням на вимоги статті 785 Цивільного кодексу України.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на норми статті 785 Цивільного кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правовідносини сторін виникли з договору НОМЕР_3.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.10.2003 у справі № 20-8/086 за позовом Військового прокурору Військово-Морських Сил України, Міністерства оборони України до Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, договір оренди НОМЕР_3 визнаний недійсним на майбутнє.
Факти, встановлені постановою апеляційної інстанції під час розгляду справи № 20-8/086, є преюдиційними для даної справи, враховуючи суб'єктивний склад сторін у зазначеній та даній справі.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, судом першої інстанції були помилково зроблені висновки про те що між сторонами продовжують існувати права та обов'язки, пов'язані з договором оренди НОМЕР_3.
Недійсні угоди, не породжують для сторін прав та обов'язків по договору.
Крім того судом першої інстанції помилково зроблені висновки про те що повернення майна повинно бути виконано у порядку передбаченому договором оренди, котрий був визнаний недійсним.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Однак ця норма права застосовується лише у разі припинення договору у випадках передбачених законом. Законом не передбачено припинення договору у разі визнання його недійсним. Визнання договору недійсним має іншу правову природу.
Серед прав, які мав у такому разі позивач (серед можливих способів захисту порушеного права), передбачено: витребування майна від відповідача і відшкодування збитків.
Однак, як було зазначено вище, договір оренди НОМЕР_3 окремо визначеного нерухомого майна від 21.05.2002 визнаний недійсним на майбутнє постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.10.2003.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості компенсації податку на землю складено за період з 2002 по 2003 рік, без обґрунтованого розрахунку даної суми помісячно.
Також позивачем не представлено суду доказів належного відправлення рахунків за оренду відповідачеві.
Як вбачається з матеріалів справи заборгованості по орендній платі до лютого 2005 року у відповідача не існує.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З врахуванням вищенаведеного рішення підлягає скасуванню, а у позовних вимогах військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10 264,67грн. слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 21.08.2006 у справі № 20-5/104 скасувати.
В позові військовому прокурору Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України - відмовити.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Н.П. Горошко
Г.К. Прокопанич