ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.07.11 р.                                                                                 Справа № 13/91                               

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи     за позовною заявою Приватного науково –виробничого підприємства „Мікротех”,  м. Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, Донецька обл., м. Маріуполь

про стягнення суми заборгованості в розмірі 9732грн.00коп

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № 09-18/2175 від 31.05.2011р.-юрискон.юр.від.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне науково –виробниче підприємстве „Мікротех”,  м. Харків (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, Донецька обл., м. Маріуполь (далі – відповідач) про стягнення суми заборгованості в розмірі 9732грн.00коп.

Ухвалою від 17.06.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 07.07.2011р., сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

Під час слухання справи відповідачем були представлені свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 322081, Довідку АБ № 376041 з ЄДР та статут, згідно з яким загальними зборами акціонерів ВАТ „Металургійний комбінат” протоколом № 1 від 22.04.2011р. задля приведення діяльності комбінату до відповідності вимогам Закону України „Про акціонерні товариства” було вирішено змінити тип товариства з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство, внаслідок чого було змінено найменування відповідача на Публічне акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, Донецька обл., м. Маріуполь.

На підставі викладеного, суд з урахуванням наданих документів вирішив змінити найменування відповідача по справі з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, Донецька обл., м. Маріуполь на Публічне акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, Донецька обл., м. Маріуполь

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 06/500-131 від 13.06.2008р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої за видатковою накладною № ЧНП – 003398 від 11.07.2008р. продукції, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав засвідчені копії договору № 06/500-131 від 13.06.2008р., видаткової накладної № ЧНП – 003398 від 11.07.2008р., довіреності серії НБЙ № 335824/267 від 09.07.2008р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2008р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 9732грн.00коп., претензії № 804/1 від 06.11.2008р.

Супровідним листом б/н від 29.06.2011р., наданим через канцелярію суду 05.07.2011р., позивач надав для залучення до матеріалів справи податкову накладну до видаткової накладної, довідку  за підписом директора та головного бухгалтера, якою позивач повідомив, що станом на 30.06.2011р. розмір грошових зобов’язань відповідача за договором № 06/500-131 від 13.06.2008р. становить 9732грн.00коп. Крім того, зазначеним листом позивач повідомив, що акт звірки взаємних розрахунків був надісланий відповідачу одночасно з надсиланням позову до суду, тобто 09.06.2011р., однак до теперішнього часу відповідач ухиляється від підписання акту звірки.

Клопотанням б/н від 29.06.2011р., наданим через канцелярію суду 05.07.2011р. позивач просив суд розглянути справу за відсутністю представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Супровідним листом від 15.07.2011р. позивач надав рахунок – фактуру № ЧНП – 006559 від 04.06.2008р., виставлений для оплати відповідачем товару, отриманого за видатковою накладною; лист, яким відповідач підтвердив факт отримання за договором № 06/500-131 від 13.06.2008р. товару - зразкових кілець  на суму 9732грн.00коп. , прострочення виконання зобов’язання по оплаті товару, мотивуючи не оплату своїм скрутним фінансовим становищем та зобов’язувався погасити виниклу заборгованість в жовтні місяці; листи № 06/500-25 від 16.10.2008р., № 06/500-42 від 30.10.2008р., № 06/500-5 від 16.01.2009р., якими відповідач визнав факт наявності заборгованості, однак, враховуючи кризу в металургійній галузі та на мировому ринку, оплату за поставлену продукцію на суму 9732грн.00коп. по договору № 06/500-131 здійснити не має можливості.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених письмово у відзиві № 09-9/28 від 04.07.2011р., мотивуючи свою позицію порушенням позивачем умов договору у зв’язку з ненадання разом з товаром оригіналів товаросупроводжувальних документів, передбачених п. 3.2 договору, в результаті чого вважає що строк виконання зобов’язання оплатити товар не наступив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

У зв’язкою з неявкою представника позивача та неповним виконанням вимог ухвали суду, суд відклав слухання справи на 21.07.2011р.

В судове засідання 21.07.2011р. представник відповідача з’явився, підтримав свою позицію зі спору.  

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка позивача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

13.06.2008р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі – продажу № 06/500-131, згідно з яким продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в даному договорі.

Пунктом 1.1 договору сторони визначили предмет договору.

Згідно п. 1.2 договору загальна сума по даному договору складає 9732грн.00коп.

Відповідно до п. 3.2 поставка супроводжується наданням наступних документів: рахунок на поставляєму продукцію, податкова накладна, накладна на отпусу матеріалів.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що поставка здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно п. 4.1 договору оплата продукції здійснюється по факту поставки протягом 30 банківських днів. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

Згідно п. 7.3 договору строк дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору                   № 06/500-131 від 13.06.2008р. виставив відповідачу рахунок – фактуру № ЧНП – 006559 від 04.06.2008р. для оплати узгодженого сторонами товару та в подальшому здійснив поставку товару в кількості та асортименті, визначених п.1.1 договору, що підтверджується видатковою накладною № ЧНП – 003398 від 11.07.2008р. на загальну суму 9732грн.00коп.

        Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором № 06/500-131 від 13.06.2008р. оскільки ним у повному обсязі була здійснена поставка товару, визначеного договором про що свідчить видаткова накладна № ЧНП – 003398 від 11.07.2008р.

Однак, позивач посилається на те, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплату отриманого товару, внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 9732грн.00коп., яка і завялена до стягнення.

В обґрунтування вказаних обставин позивач надав суду довідку  за підписом директора та головного бухгалтера, якою позивач повідомив, що станом на 30.06.2011р. розмір грошових зобов’язань відповідача за договором № 06/500-131 від 13.06.2008р. становить 9732грн.00коп., акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2008р. та 01.06.2011р.

Письмовою претензією № 804/1 від 06.11.2008р. позивач просив відповідача терміново до 14.11.2008р. перерахувати суму боргу в розмірі 9732грн.00коп. за договором № 06/500-131 ві 13.06.2008р., попереджаючи, що у разі невиконання своїх зобов’язань позивач змушений буде звернутися до господарського суду з позовом про примусове стягнення даної суми.

Листами № 06/500-25 від 16.10.2008р., № 06/500-42 від 30.10.2008р., № 06/500-5 від 16.01.2009р. відповідач визнав факт наявності заборгованості, однак, посилаючись на кризу в металургійній галузі та на мировому ринку, повідомив про неможливість здійснити оплату поставленої продукції на суму 9732грн.00коп. по договору № 06/500-131.

Враховуючи відсутність будь – яких дій з боку відповідача , спрямованих на погашення виниклої заборговансоті, позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими,  що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9732грн.00коп., яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням умов договору купівлі - продажу № 06/500 -131 від 13.06.2008р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 06/500 -131 від 13.06.2008р. у позивача виник обов’язок передати товар, а у відповідача прийняти та оплатити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору                   № 06/500-131 від 13.06.2008р. здійснив поставку товару в кількості та асортименту, визначених п.1.1 договору, що підтверджується видатковою накладною № ЧНП – 003398 від 11.07.2008р. на загальну суму 9732грн.00коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаній накладній – Вигран А.С. та відбитком печатки комбінату в графі „Отримав” чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною. У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься довіреність серії НБЙ № 335824/267 від 09.07.2008р., яка видана на ім’я Вигран А.С. для отримання від позивача матеріальних цінностей за договором № 06/500 -131 від 13.06.2008р.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 06/500 -131 від 13.06.2008р. суд робить виходячи з того, що найменування товару, вказаного в договорі повністю відповідає товару, поставленому за видатковою накладною. Крім того, підставою поставки у видатковій накладній № ЧНП – 003398 від 11.07.2008р. вказаний саме договір № 06/500 -131 від 13.06.2008р.

Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував, більш того листами відповідач визнав факт поставки, отримання товару на суму 9732грн.00коп. за договором № 06/500-131 від 13.06.2008р. та наявності заборгованості на дану суму. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторонами у п. 4.1 договору погоджено, що оплата продукції здійснюється по факту поставки товару протягом 30 банківських днів.

Заявлені вимоги підтверджуються: видатковою накладною № ЧНП – 003398 від 11.07.2008р.,податковою накладною до видаткової накладної, довідкою за підписом директора та головного бухгалтера, якою позивач повідомив, що станом на 30.06.2011р. розмір грошових зобов’язань відповідача за договором № 06/500-131 від 13.06.2008р. становить 9732грн.00коп., актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2008р. та 01.06.2011р.

Суд вважає твердження відповідача стосовно ненастання строку оплати за поставлений товар у зв’язку з непередачею позивачем разом з товаром документів, передбачених п. 3.2 договору не обґрунтованими та юридично неспроможними з огляду на наступне.

Так, дійсно п. 3.2 договору сторони передбачили, поставка супроводжується наданням наступних документів: рахунку на поставляємо продукцію, податкової наклданої, наклданої на відпустку матеріалів.

Однак, у п. 4.1 договору сторонами встановлений конкретний строк оплати товару, отже, зазначений пункт не пов’язує момент оплати товару з наданням разом з товаром товаросупроводжувальних документів, тобто обов’язок з оплати не покладається у залежність від надання таких документів.

Крім того, як вбачається із накладної № ЧНП – 003398 від 11.07.2008р. та не спростовано відповідачем продукція була прийнята без жодних зауважень щодо відсутності товаросупроводжувальних документів, докази повідомлення про наявність претензій щодо якості, комплектності продукції, своєчасності її постачання або надання супроводжуючих документів суду не надано.

За переконанням суду ненадання визначених п. 3.2 договору документів не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 зазначеного кодексу, тому наявність чи відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який був ним отриманий, що було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем.

Слід зазначити, що приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Оскільки відповідач отримав товар 11.07.2008р. за видатковою накладною № ЧНП – 003398, останній не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за отриманий товар у строк, погоджений сторонами у п. 4.1 договру – протягом 30 банківських днів по факту поставки товару, отже строк оплати на день подачі позову до суду наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 530 Цивільного кодексу України, оскільки зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого товару відповідачем не виконано, наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості в розмірі 9732грн.00коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9732грн. 00коп.

Відповідно підпункту “а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з 02.09.96р. та по теперішній час встановлений у розмірі 17грн.

Однак позивачем платіжним дорученням № 68 від 06.02.2009р. сплачено державне мито в розмірі 115грн.00коп., замість встановленого законодавством мінімального розміру 102грн., тобто в большому розмірі ніж передбачено. Надмірне сплачене державне мито підлягає поверненню позивачеві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                         ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного науково–виробничого підприємства „Мікротех”,  м. Харків до Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь, Донецька обл. про стягнення суми заборгованості в розмірі 9732грн.00коп задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (юридична адреса: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191158, р/р 26002480020000 в ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Приватного науково–виробничого підприємства „Мікротех” (юридична адреса: 61004, м. Харків, вул. Селянська, будинок 34А, квартира 34, код ЄДРПОУ 30291682, р/р 26006000071535 та № 26007000071534 в Харківському відділенні ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023) суму основного боргу в розмірі 9732грн.00коп., витрати на оплату державного мита в сумі 102грн.00коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати довідку на повернення зайво сплаченого державного мита у розмірі 13грн. 00коп.

У судовому засіданні 21.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                              Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >