СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05 жовтня 2006 року | Справа № 20-12/103 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Черткової І.В.,
при секретарі судового засідання: Долгової М.В.
за участю представників сторін:
позивача, Мовчан Олег Володимирович, довіреність № б/н від 26.10.2005, товариство з обмеженою відповідальністю "Електрік - Термо - Сервіс";
відповідача, Медведева Ірина Григорівна, довіреність № 10-2216/490 від 07.02.2006, Державна податкова адміністрація України;
відповідача, Форостяна Ірина Вікторівна, довіреність № 1005/9/10-035 від 05.04.06, Державна податкова адміністрація у місті Севастополі;
відповідача, Коцуба Олена Володимирівна, довіреність № 28/10-011/2006 від 21.09.06, Державна податкова адміністрація у місті Севастополі ;
відповідача, Форостяна Ірина Вікторівна, довіреність № 11/10-011/2006 від 05.04.2006, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Електрік - Термо - Сервіс" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 08.08.2006 у справі № 20-12/103.
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електрік - Термо - Сервіс" (Камишовське шосе, 10, місто Севастополь,99014)
до Державної податкової адміністрації України (пл. Львівська, 8, місто Київ 53,04053)
про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя № 0001222310/0 від 16.08.2005 та рішення від 19.10.2005, рішення Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 23.12.2005, рішення Державної податкової адміністрації України від 01.03.2006, визнання скарги від 25.08.2005 повністю задоволеною на користь позивача.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 08.08.2006 у справі № 20-12/103 (суддя Харченко І.А.) у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Електрік - Термо –Сервіс” до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у місті Севастополі, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя № 0001222310/0 від 16.08.2005 та рішення від 19.10.2005, рішення Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 23.12.2005, рішення Державної податкової адміністрації України від 01.03.2006, визнання скарги від 25.08.2005 повністю задоволеною на користь позивача відмовлено.
Не погодившись з постановою місцевого господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Електрік - Термо - Сервіс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду міста Севастополя скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі.
У зв’язку з неможливістю брати участь у судовому процесі 21.09.2006, розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. у складі судової колегії суддів Градову О.Г. та Голика В.С. було замінено на суддів Фенько Т.П. та Черткову І.В.
У судовому засіданні відповідач просить постанову суду залишити без змін, вважає її законною і обґрунтованою.
Представник позивача просить постанову суду скасувати, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Розглянувши апеляційну скаргу в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя проведена комплексна планова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Електрік - Термо - Сервіс" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2002 по 31.03.2005.
За результатами перевірки складено акт № 13064/10/23-123/23449665 від 28.07.2005, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення № 0001222310/0 від 16.08.2005 про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Електрік - Термо - Сервіс" податку на додану вартість у сумі 23056,30 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з зазначеного податку в розмірі 11528,16 грн.
Вказане податкове зобов’язання було визначено відповідачем у зв’язку з порушенням вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яке виразилось в неправомірному включенні до складу податкового кредиту при здійсненні господарських операцій з приватним підприємством „Рептон”, приватним підприємством „Морт”, приватним підприємством „Каноб”, приватним підприємством „Сандора” податку на додану вартість в сумі 23056,30 грн. відповідно до податкових накладних, складених контрагентами, що призвело до заниження перед бюджетом податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
За результатами розгляду скарги підприємства рішенням Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 23.12.2005 вказане повідомлення-рішення було частково скасовано, визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15330,30 грн. та штрафних санкцій на суму на суму 7665,15 грн.
Рішенням Державної податкової адміністрації України від 01.03.2006 рішення Державної податкової адміністрації у місті Севастополі скасовано частково, визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23056,30 грн. та штрафних санкцій у розмірі 11528,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю „Електрік - Термо –Сервіс” посилаючись на наступні обставини на підставі накладних: № 7 від 05.09.2003, № 37 від 11.09.2003, № 45 від 15.09.2003, № 56 від 22.09.2003, № 68 від 24.09.2003, № 70 від 25.09.2003, № 116 від 10.10.2003, № 142 від 17.10.2003, № 152 від 27.10.2003, що видані приватним підприємством "Морт";
№ 16 від 05.02.2004, № 23 від 11.02.2004, № 27 від 18.02.2004, № 46 від 27.02.2004, № 52 від 03.03.2004, № 76 від 23.03.2004, № 90 від 30.03.2004, № 117 від 08.04.2004, № 148 від 26.04.2004, № 153 від 28.04.2004 виданих приватним підприємством „Каноб”;
№ 1 від 21.01.2003, № 3 від 23.01.2003, № 16 від 30.01.2003, № 20 від 31.01.2003, № 24 від 07.02.2003, № 34 від 17.02.2003, № 42 від 27.02.2003, № 66 від 17.03.2003, № 86 від 24.03.2003, № 94 від 25.03.2003 виданих приватним підприємством ”Рептон”;
№ 8 від 05.11.2003, № 29 від 13.11.2003, № 38 від 20.11.2003, № 46 від 24.11.2003, № 56 від 26.11.2003, № 76 від 05.12.2003, № 90 від 11.12.2003, № 91 від 19.12.2003, № 124 від 25.12.2003, № 136 від 30.12.2003, № 170 від 08.01.2004, № 173 від 13.01.2004, № 172 від 15.01.2004, № 175 від 20.01.2004 виданих приватним підприємством „Сандора” отримало товар, оплату за отриманий товар здійснено на підставі відповідних платіжних доручень.
При цьому позивач зазначає, що його контрагенти на момент проведення господарської операції та складання податкових накладних були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, внесені до реєстру платників податку на додану вартість, а визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів і свідоцтва про реєстрацію, як платника податку на додану вартість, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними. На думку позивача, податкові накладні оформлені приватним підприємством „Каноб”, приватним підприємством „Морт”, приватним підприємством „Рептон” та приватним підприємством „Сандора” належним чином, а віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по таким накладним є обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.
Відповідно до положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджений відповідними податковими накладними. Підпункт 7.5 статті 7 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.
Як свідчать матеріали справи, судовими рішеннями свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість приватного підприємства "Морт" № 39850242 від 15.08.2003 (рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 04.03.2005 у справі № 2-3193/2005), приватного підприємства „Каноб” № 39850744 від 26.12.2003 (рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.02.2005 у справі № 2-8523/2005), приватного підприємства „Рептон” № 39511766 від 04.01.2003 (рішення Ленінського районного суду місто Севастополя від 25.05.2005 у справі № 2-3071/2005) та приватного підприємства „Сандора” № 39513821 від 26.09.2003 (рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 02.06.2005 та ухвала Ленінського районного суду міста Севастополя від 07.02.2005 у справі № 2-1083/2005) визнані недійсними з моменту видачі цих свідоцтв. Таким чином, судом першої інстанції однозначно визначені дати, з яких приватне підприємство „Каноб”, приватне підприємство „Морт”, приватне підприємство „Рептон” та приватне підприємство „Сандора” не є платниками податку на додану вартість.
Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Тобто обставини, встановлені рішеннями Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.02.2005 і від 04.03.2005, Ленінського районного суду від 25.05.2005 і від 02.06.2005 та ухвалою Ленінського районного суду міста Севастополя від 07.02.2006, не підлягають повторному доведенню.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна містити назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, що кореспондується з пункту 2 Порядку „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, згідно з яким податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
У відповідності зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
§ назву документа (форми);
§ дату і місце складання;
§ назву підприємства, від імені якого складено документ;
§ зміст та обсяг операції;
§ одиницю виміру господарської операції;
§ посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
§ особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.02.2005 встановлено, що громадянина Зуботенка Ю.В. не існує, а його паспортні данні зареєстровані на ім'я іншої особи, яка не має ніякого відношення до складання та підписання будь-яких документів, пов'язаних з господарською діяльністю приватного підприємства „Каноб”.
Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 04.03.2005 встановлено, що громадянин Старушенко А.Н. не має ніякого відношення до складання та підписання будь-яких документів, пов'язаних з господарською діяльністю приватного підприємства „Морт”.
Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 25.05.2005 встановлено, що громадянка Сурякова Л.С. не має ніякого відношення до складання та підписання будь-яких документів, пов'язаних з господарською діяльністю приватного підприємства „Рептон”.
Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 02.06.2005 встановлено, що громадянка Рядинська О.А. не має ніякого відношення до складання та підписання будь-яких документів, пов'язаних з господарською діяльністю приватного підприємства „Сандора”.
Таким чином, податкові накладні, що видані приватним підприємством „Каноб”, приватним підприємством „Морт”, приватним підприємством „Рептон” та приватним підприємством „Сандора” визнані рішеннями Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.02.2005, 04.03.2005 та рішеннями Ленінського районного суду міста Севастополя від 02.06.2005, 25.05.2005 та ухвалою Ленінського районного суду міста Севастополя від 07.02.2005 недійсними, і відповідно не надають права позивачу відносити зазначені в них суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями. У випадку, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними даним пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що віднесення позивачем без встановлених законом підстав до податкового кредиту суму 23056,30 грн., згідно зазначених вище податкових накладних, є неправомірним.
Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю „Електрік - Термо –Сервіс” вважає, що подана до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя первинна скарга відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та підпункту 8.11 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, вважає повністю задоволеною, оскільки рішення про продовження строку розгляду скарги підприємство не отримало.
Однак, зазначене твердження товариства з обмеженою відповідальністю „Електрік - Термо –Сервіс” не відповідає вимогам діючого законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам” контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштовим повідомленням про вручення або надати йому під розписку. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 02.03.2001 № 82 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 238/5429, із змінами та доповненнями, у скарзі (заяві) має бути зазначено: прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання фізичної особи - платника податку, а для юридичної особи - платника податку - її найменування, місцезнаходження, а також адресу, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) за скаргою (заявою).
Відповідно до пункту 10 Положення рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі - платнику податків, якщо його вручено керівнику або уповноваженій особі такої юридичної особи - платника податків під розписку або надіслано поштовим повідомленням про вручення за адресою, зазначеною юридичною особою - платником податків безпосередньо у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву).
У первинній скарзі позивач в порушення вимог пункту 3 Положення, не вказав адресу, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу.
Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.2003 № 755-ІV (із змінами та доповненнями) виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу (у тому числі відомості про зміну місцезнаходження юридичної особи), які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того, відповідно до пункту 7 статті 19 вказаного Закону, юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів чи закону виступають від її імені.
З урахуванням зазначеного Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя рішення від 30.08.2005 № 15025/10/10-034 про продовження строку розгляду первинної скарги товариству з обмеженою відповідальністю „Електрік - Термо –Сервіс” надіслала поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою підприємства: місто Севастополь, Камишовське шосе, 10 (поштове повідомлення від 30.08.2005 № 114312). Згідно відмітки відділу зв'язку на вказаному поштовому повідомленні, товариство з обмеженою відповідальністю „Електрік - Термо –Сервіс” за вказаною адресою не значиться.
Отже, підстави для визнання первинної скарги підприємства задоволеною у порядку, передбаченому підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відсутні.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Електрик-Термо-Сервіс” протирічать нормам діючого законодавства та спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи, у зв'язку з чим зазначена апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Електрік - Термо - Сервіс" залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 08.08.2006 у справі № 20-12/103 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді Т.П. Фенько
І.В. Черткова