СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
09 жовтня 2006 року | місто Севастополь Справа № 2-25/10047-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Дугаренко О.В.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 04.08.2006 у справі № 2-25/10047-2006А
за позовом Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (вул. Гурзуфська, 5, місто Сімферополь,95000)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь,95053)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2006 у справі №2-25/10047-2006А (суддя Маргарітов М.В.) визнані нечинними податкові повідомлення - рішення № 0001011502/0 від 30.01.2006,№ 0001021502/0 від 30.01.2006, № 0003051502/0 від 14.02.2006, № 0003061502/0 від 14.02.2006, 000101502/1 від 13.03.2006, № 0001021502/1 від 13.03.2006, № 0003051502/1 від 13.03.2006, № 0003061502/1 від 13.03.2006, № 0001011502/2 від 18.05.2006, № 0001021502/2 від 18.05.2006, № 0003051502/2 від 18.05.2006, № 0003061502/2 від 18.05.2006, якими застосовані штрафні санкції за порушення граничних строків оплати ПДВ на загальну суму 925625,55грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, пункту 7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання повісток (а.с. 96-97), проте сторонами не реалізовано своє процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Предметом спору у даній справі є правомірність накладення на Сімферопольське виробниче підприємство водопроводно-каналізаційне господарство, яке зареєстроване як платник ПДВ, згідно спірних податкових повідомлень –рішень штрафних санкцій в загальному розмірі 925625,55 грн. за затримку сплати узгоджених сум податкового зобов’язання з ПДВ за податковими деклараціями за період травень 2005-лютий 2006 року.
Як вбачається із матеріалів справі, Сімферопольське виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням виконкому Сімферопольської міської ради від 22.03.1996 й взято на податковий облік у ДПІ в місті Сімферополі.
27.01.2006 та 13.02.2006 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі проведено перевірку своєчасності розрахунку з бюджетом по ПДВ Сімферопольським ВПВКГ за період з 01.01.2005 по грудень 2005 включно та з 01.01.2006 по 01.02.2006, за результатами яких складені акти № 406/15-2/20671505 від 27.01.2006 та №1079/15-2/20671506 від 13.02.2006.
На підставі акту перевірки від 27.01.2006 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі винесені податкові повідомлення-рішення № 0001011502/0 від 30.01.2006 та № 0001021502/0 від 30.01.2006, якими застосовані штрафні санкції в розмірі 171481,40 грн. та 611704,74 грн. відповідно.
На підставі акту перевірки від 13.02.2006 ДПІ у місті Сімферополі винесені податкові повідомлення рішення № 0003061502/0 від 14.02.2006 та № 0003051502/0 від 14.02.2006, якими застосовані штрафні санкції в розмірі 70120,41грн. та 72319,40грн. відповідно.
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку на підставі чого були винесені нові податкові-повідомлення-рішення №000101502\1 від 13.03.2006, № 0001021502/1 від 13.03.2006, № 0003051502/1 від 13.03.2006, № 0003061502/1 від 13.03.2006, № 0001011502/2 від 18.05.2006, № 0001021502/2 від 18.05.2006, № 0003051502/2 від 18.05.2006, № 0003061502/2 від 18.05.2006, якими розмір штрафних санкцій залишений без змін.
Представлені суду податкові декларації, розрахунки сум штрафних санкцій, розрахунки позивача про сплату ПДВ свідчать про те, що позивач своєчасно сплачував суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період травень 2005 - лютий 2006, але відповідач, керуючись пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з ПДВ здійснювався в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов'язань.
Відповідно до статті 5 пункту 5.4 підпункту 5.4.1 вищевказаного Закону України, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена в строки визначені в пункті 5.3, визнається сумою податкового боргу платника податку.
Відповідно до статті 6 пункту 6.2 підпункту 6.2.1 вищевказаного Закону, у випадку, якщо такий платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання (в даному випадку подачею декларації сума зобов'язань злагоджена) у встановлені терміни, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.
Як передбачає підпункт 6.2.2 пункти 6.2 статті 6 вищевказаного Закону, податкові вимоги також направляються платникам податків, які самостійно надали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом терміни, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Враховуючи, що податковий орган не вжив передбачених заходів за визначенням податкових зобов'язань в податковий борг, то не мав права самостійно змінювати призначення платежів.
Судова колегія, виходячи із значення вищезгаданої статі, вважає необхідним відзначити, що Закон України №2181-III, не передбачає очередность, пріоритетність і яку-небудь взаємну залежність між термінами і порядком сплати сум узгоджених податкових зобов'язань і сум погашення податкового боргу.
Не можуть бути взяті до уваги посилання Державної податкової інспекції у місті Сімфрополі як на правомірність своїх дій відповідно до підпункту 7.7 пункту 7 статті 7 Закону України №2181-III, який передбачає, що податковий борг погашається раніше погашення податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення по різних податках та зборах –у равних пропорціях, оскільки дана стаття не розповсюджується на відносини по погашенню податкового зобов’язання, яке здійснюється самостійно, а розповсюджується на відносини по погашенню податкового зобов’язання, визначеного за рішенням органів стягнення.
Положеня Інструкції Державної податкової адміністрації України №276 від 18.07.2005 „Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справленням яких здійснюється органами державної податкової служби України”,то вони теж не встановлюють черговість, пріоритетність і яку-небудь взаємну залежність між строками і порядком сплати сум узгоджених податкових зобов'язань і сум погашення податкового боргу, оскільки:
Згідно підпункту 5.1 і підпункту 5.3 цієї Інструкції, органі державної податкової служби проводять оперативний облік надходжень платежів згідно з кодами бюджетної класифікації за доходами на підставі документів, отриманих в установленому порядку від органів держказначейства.
А дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування платежів.
Як вище вказувалось, платник податків самостійно сплатил суму податкового зобов’язання, зазначену у податкових декларациях в строки, встановлені підпунктом 5.3.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000.
Таким чином, позивач самостійно сплатив суму податкового зобов'язання, а не погашав який-небудь податковий борг.
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автномної Республіки Крим не надало ніяких доказів про наявність у позивача податкового боргу на 01.01.2005, а саме податкові вимоги, а також виписки з картки особового рахунку платника податків.
А навіть, якби і були одночасно податковий борг і узгоджене податкове зобов'язання, те право вибору, яку суму з них раніше оплачувати, є правом платника податків, яке Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",№2181 від 21.12.2000 не обмежує і не скасовує.
При даних обставинах судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови місцевого господарського суду, оскільки погоджується з висновками суду першої інстанції висловленими в резолютивній частині постанови.
Керуючись статтями 195; 196; пунктом 1 статті 198, 200; 205; 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 серпня 2006 року у справі №2-25/10047-2006А залишити без змін.
3. Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді О.В. Дугаренко
Т.П. Фенько