СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
09 жовтня 2006 року | місто Севастополь Справа № 2-25/8124-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Баглай Олександр Миколайович (повноваження перевірені), директор
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 31.07.2006 у справі № 2-25/8124-2006А
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Боротьба за мир" (вул. Леніна, 10,Абрикосівка, Кіровський р-н,97342)
до Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим (вул. Фрунзе, 4, смт. Кіровське, 97300)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Приватне сільськогосподарське підприємство "Боротьба за мир" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що грошові кошти у сумі 42435,19 грн. були використані підприємством у відповідності з нормами чинного законодавства, а саме на придбання матеріально –технічних ресурсів виробничого призначення, а тому немає підстав для застосування фінансових санкцій за нецільове використання грошових коштів.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2006 у справі № 2-25/8124-2006А (суддя Маргарітов М.В.) позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Боротьба за мир" до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.
Постанова господарського суду мотивована тим, що грошові кошти були використані на придбання матеріально –технічних ресурсів виробничого призначення, а тому немає підстав для застосування фінансових санкцій за непереведення коштів з поточного рахунку на спеціальний.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не перераховано податок на додану вартість з поточного рахунку на спеціальний у сумі 37690 грн., що є порушення Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271. Крім того, позивач використав грошові кошти у сумі 4745 грн. на сплату за послуги комбайну зі збору зернових та технічних культур, що, на думку відповідача, не є цільовим використанням коштів, передбаченим законодавством.
Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, проте відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду залишити без змін.
Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
24.02.2005 Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим провела перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, про що складено акт № 426/23-01/30899530 (а.с. 12-17).
На підставі зазначеного акту Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим 25.02.2005 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення –рішення № 1203/23-01/1/0 (0000232301/0) (а.с. 11).
Податковим повідомленням –рішенням Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 25.02.2005 № 1203/23-01/1/0 до позивача застосовані фінансові санкції у загальній сумі 42435,19 грн.
Фінансові санкції у сумі 37690,19 грн. застосовані до позивача за порушення пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 та пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” за неперерахування суми податку на додану вартість з поточного рахунку на окремий.
Актом перевірки встановлено, що позивачем не перерахований з поточного рахунку на окремий податок на додану вартість у сумі 37690,19 грн. Позивач використав ці кошти на придбання матеріально –технічних ресурсів виробничого призначення, як це передбачено абзацем 3 пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”. При цьому сплата на придбання матеріально –технічних ресурсів була здійснена позивачем з поточного рахунку, а не з окремого, як того вимагає Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. Факт сплати з поточного рахунку підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками позивача (а.с. 37-42). Крім того, позивач не оспорює зазначених фактів і зазначає на них в позовній заяві, тому ці факти є належно встановленими. Доводи позивача про те, що ці кошти були спрямовані саме на придбання матеріально –технічних ресурсів виробничого призначення, що відповідає пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, і тому немає правових підстав для застосування до нього фінансових санкцій, суперечать нормам чинного законодавства. Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто, різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до Державного бюджету України у безспірному порядку. Отже, виходячи із змісту зазначеної норми, неперерахування суми податку на додану вартість з поточного рахунку на окремий прирівнюється до нецільового використання зазначених коштів.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що податковим органом правильно зроблений висновок про те, що позивач використав 37690,19 грн. податку на додану вартість не за цільовим призначенням. Але у податкового органу не було підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення і визначення платнику податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у сумі 37690,19 грн., за відсутністю підстав для визначення податкового зобов'язання, передбачених пунктами "а", "б", "в" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
До того ж, статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачений вичерпний перелік обставин (підстав) для застосування фінансових санкцій і залежно від цих обставин законом встановлені розміри штрафів, у тому числі при неподанні податкових декларацій чи заниженні податкових зобов'язань (підпункти 17.1.1-17.1.3), але підстав, з якими закон пов'язує застосування штрафу по даній справі, відсутні.
Посилання у податковому повідомленні-рішенні на пункт 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" є не обґрунтованим, тому що ця норма законодавства не передбачають застосування фінансових санкцій за нецільове використання податку на додану вартість і визнання таких фінансових санкцій як податкового зобов'язання, а передбачають стягнення суми податку на додану вартість до бюджету у безспірному порядку.
Тому, оспорюване податкове повідомлення-рішення в частині застосування фінансових санкцій у сумі 37690,19 грн. підлягає скасуванню.
Фінансові санкції у сумі 4745 грн. застосовані до позивача за порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” за нецільове використання суми податку на додану вартість з окремого рахунку.
Актом перевірки встановлено, що позивач здійснив перерахування з окремого рахунку грошових коштів у сумі 4745 грн. за послуги комбайну по збору зернових та технічних культур. Судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем нецільового використання грошових коштів у сумі 4745 грн. виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач уклав з селянським господарством „Матвєєв” договір про надання послуг по збиранню врожаю (а.с.34), згідно з яким сплатив останньому 4745 грн. за надані послуги за актом виконаних робіт. Позивач перерахував суму 4745 грн. з поточного рахунку на окремий, що підтверджується випискою банку (а.с. 36), після чого здійснив сплату за надані послуги у сумі 4745 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2004 № 54 (а.с.35). Оскільки зазначені витрати позивач здійснив для збирання врожаю, немає підстав для визнання цих витрат нецільовими. Крім того, у податкового органу не було підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення і визначення платнику податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4745 грн., за відсутністю підстав для визначення податкового зобов'язання, передбачених пунктами "а", "б", "в" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
До того ж, статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачений вичерпний перелік обставин (підстав) для застосування фінансових санкцій і залежно від цих обставин законом встановлені розміри штрафів, у тому числі при неподанні податкових декларацій чи заниженні податкових зобов'язань (підпункти 17.1.1-17.1.3), але підстав, з якими закон пов'язує застосування штрафу по даній справі, відсутні.
Посилання у податковому повідомленні-рішенні на пункт 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" є не обґрунтованим, тому що ця норма законодавства не передбачають застосування фінансових санкцій за нецільове використання податку на додану вартість і визнання таких фінансових санкцій як податкового зобов'язання, а передбачають стягнення суми податку на додану вартість до бюджету у безспірному порядку. Отже, в частині застосування фінансових санкцій у сумі 4745 грн. податкове повідомлення –рішення від 25.02.2005 № 1203/23-01/1/0 підлягає скасуванню.
Таким чином, податкове повідомлення –рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 25.02.2005 № 1203/23-01/1/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 42435,19 підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, постанова господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтєю 200, пунктом 1 частини 1статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим від 22.08.2006 залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2006 у справі № 2-25/8124-2006 А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді Т.П. Фенько
О.В. Дугаренко