ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" жовтня 2006 р.

Справа № 1/176

м. Одеса

          

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.,

                                 Таценко Н.Б.

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 99 від 04.09.06 р. здійснено заміну судді –доповідача Лашина В.В. суддею Мишкіною М.А.  

при секретарі судового засідання Іоффе С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився; повідомлений належним чином;

від відповідача :не з’явився; повідомлений належним чином.

від третьої особи: Юдін О.Ю. –по довіреності

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „РКА „Миллениум”

на  постанову   господарського суду  Миколаївської області від 29.06.2006 р.

по справі № 1/176

за позовом Риболовецького господарського кооперативу ім. Л. Шмідта

до Березанської районної державної адміністрації

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ „ РКА „Миллениум”

про визнання недійсними розпоряджень

У жовтні 2004 р. Риболовецький господарський кооператив ім. Л. Шмідта (надалі –Кооператив) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним розпорядження Березанської районної державної адміністрації №206 від 13.03.2003 р. Позовні вимоги вмотивовані порушенням держадміністрацією п. 8 ст. 15 ЗУ „Про оренду землі”, оскільки на момент прийняття оскаржуваного розпорядження у останньої знаходилась не розглянута заява позивача про надання згоди на оформлення необхідних документів для користування земельною ділянкою площею 0,23 га на території риболовецького причалу, на якій розташовані об’єкти нерухомого майна Кооперативу.

Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції ухвалою суду від 02.11.2004 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено ТОВ рекламно-концертне агентство „Миллениум”.

Ухвалою суду від 06.12.2004 р. провадження у справі №1/176  було зупинено до розгляду господарським судом  Миколаївської області пов’язаної з нею справи №11/384 та поновлено ухвалою від 04.05.2006р.

Позивач під час розгляду справи господарським судом уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсним розпорядження голови Березанської районної державної адміністрації №206 від 13.03.2003 р. „Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та дозвіл на розробку проекту відведення” та розпорядження голови Березанської районної державної адміністрації №533 від 12.06.2003 р. „Про надання в оренду земельної ділянки”.

Постановою господарського Миколаївської області від 29.06.2006 р. (суддя Васильєва Л. І.) позов задоволено; визнані недійсними розпорядження №206 від 13.03.2003 р. „Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та дозвіл на розробку проекту відведення”, №533 від 12.06.2003 р. „Про надання в оренду земельної ділянки”.

Постанова мотивована наступним:

-          розпорядження прийнятті з порушенням чинного земельного законодавства, оскільки п. 5 ст. 116 ЗК України передбачає, що надання у користування земельної ділянки, яка перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку передбаченому цим Кодексом;

-          земельна ділянка, якою розпорядився відповідач, на час прийняття оспорюваних розпоряджень вже була у користуванні позивача, тобто вона не знаходилась в землях запасу;

-          факт того, що позивач є користувачем зазначеної земельної ділянки з 40-х-50-х років минулого сторіччя, підтверджено допитаними судом свідками, матеріалами технічної інвентаризації та оформленням позивачем права власності на частину збереженого нерухомого майна;

-          твердження відповідача, що розміщене на спірній території нерухоме майно є безхазяйним –безпідставне і не відповідає дійсності; відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України  при переході права власності на будівлі і споруди, право власності на земельну ділянку може переходити на підставі цивільно-правових угод;

-          в порушення п. 5 ст. 123 ЗК України відповідач не розглянув клопотання кооперативу від 12.02.2003 р. щодо оформлення права землекористування зазначеною земельною ділянкою.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ТОВ „Рекламно-концертне агентство „Миллениум” (надалі –Товариство) звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати як незаконну та необґрунтовану і ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство зазначає наступне:

- ст. 126 ЗК України не передбачає такого засобу доказування наявності прав на земельну ділянку як показання свідків; показання свідків не містять  даних щодо підстав та дати виникнення у позивача прав землекористування, а лише свідчення щодо фактичного розташування  деякого майна на зазначеній земельній ділянці, що не є доказом наявності законних прав користування землею; доказів законності користування спірною земельною ділянкою у позивача немає;

- згідно довідки Державного підприємства „Очаківське лісомисливське господарство”  Миколаївський лісгоспзаг отримав Державний акт від 15.11.1964 р. на право користування земельною ділянкою площею 203,00 га; до складу зазначених земель входила і земельна ділянка, надана в оренду Товариству; викладене також підтверджується рішенням господарського суду Миколаївської області у справі №3/148 від 30.05.2005р., яке по даному питанню має преюдиціальне значення для розглядуваної справи; оскільки позивач у справі не є законним землекористувачем, то Товариство не могло порушити його права;

- лист  від 12.02.2002 р., на який посилається позивач у підтвердження свого звернення до Березанської районної державної адміністрації (надалі–Райдержадміністрація), був написаний від імені Риболовецького колгоспу імені лейтенанта Шмідта, тому те, що викладене в ньому клопотання не було розглянуто, не може порушувати права Риболовецького кооперативу імені лейтенанта Шмідта, тобто іншої юридичної особи.

- твердження позивача щодо порушення Райдержадміністрацією п. 5 ст. 116 ЗК України у зв’язку з невилученням  спірної земельної ділянки у Кооперативу є безпідставним, оскільки він не є ані її власником, ані землекористувачем, тому Райдержадміністрація зазначена земельна ділянка у відповідності до діючого законодавства була вилучена у Державного підприємства „Очаківське лісомисливське господарство”, що підтверджується наявним в матеріалах справи проектом відведення земельної ділянки;

- позивач не надав доказів попереднього звернення до Райдержадміністрації з клопотанням про вилучення земельної ділянки, як те передбачено ч. 5 ст. 116 та ч.ч. 5, 6 ст. 151 ЗК України і тому у останньої не було підстав для розгляду будь-яких  заяв позивача щодо надання земельної ділянки у користування;

- наявність на спірній земельній ділянці майна позивача не є підставою виникнення  права землекористування, оскільки такої підстави не передбачено ч. 1 ст. 116 ЗК України.

Викладене, на думку скаржника, свідчить про неповне з’ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.  

 У додатково наданих суду поясненнях у справі ТОВ „РКА „Миллениум” зазначає, що згідно довідки Головного управління статистики у Миколаївській області  від 25.03.2006 р. №19/11-900 Риболовецький колгосп ім. Шмідта 05.10.2000р. був виключений з державного реєстру у наслідок перереєстрації у Риболовецький господарський кооператив ім. лейтенанта Шмідта, отже лист від 12.02.2002 р.. на який посилається суд першої інстанції, не міг бути написаний рибколгоспом, оскільки на той час його вже не існувало і він не міг бути суб’єктом будь-яких правовідносин, у тому числі на предмет набуття прав землекористувача.

Позивач і відповідач по справі не використали надане ним право прийняти участь у засіданні суду апеляційної інстанції особисто або через своїх представників, незважаючи на те, що належним чином були повідомленні про час і місце апеляційного розгляду справи; пропозиції ухвали суду від 12.09.06 р., винесеної в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, не виконали.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що Березанська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 206 „Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та дозвіл на розробку проекту відведення” від 13.03.03 р. та № 533 від 12.06.03 р. „Про надання в оренду земельної ділянки” про надання у користування третій особі земельної ділянки, на якій знаходиться риболовецькій причал  та нерухоме майно Риболовецького господарського кооперативу ім. Л. Шмідта; останній у лютому 2002 р. звернувся з заявою до райдержадміністрації про оформлення його права землекористування спірною ділянкою, яке не було вирішено в порушення вимог ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу України відповідачем.

Суд першої інстанції також з наявних у матеріалах справи документів та показань допитаних свідків встановив, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно позивача і він був користувачем земельною ділянкою на час прийняття оспорюваних розпоряджень, а земельна ділянка не знаходилась в землях запасу.

З цих підстав суд визнав недійсними розпорядження № 206 від 13.03.03 р.,№ 533 від 12.06.03 р. з підстав їх прийняття з порушенням 4, 5 ст. 116 , 4, 5 ст. 123 Земельного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне. 13.03.06 р. Березанська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 206 „Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та дозвіл на розробку проекту відведення”, яким відповідно до ст. 2 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” та розділу 10 п. 12 Земельного кодексу України затвердила матеріали погодження місця розташування земельної ділянки РКА „Миллениум” площею 0,265 га із земель Очаківського ДЛМГ для  комерційного використання під розміщення культурно-розважального комплексу в оренду терміном на 49 років в межах території Коблевської сільради Березанського району Миколаївської області, та дозволила розробку проекту відведення земельної ділянки.

Розпорядженням № 533 від 12.06.03 р. „Про надання земельної ділянки в оренду” Березанська райдержадміністрація відповідно до ст. 2 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, ст. ст. 37,93, розділу 10 п. 12 Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі” затвердила проект відведення земельної ділянки ТОВ „РКА „Миллениум”, надало Товариству цю ділянку площею 0,265 га для розміщення культурно-розважального комплексу в оренду, рекомендувало Товариству укласти договір оренди.

На підставі розпорядження № 533 від 12.06.03 р. між відповідачем та Товариством був укладений нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки від 09.08.03 р. № 1237, зареєстрований в Березанському відділі земельних ресурсів 03.09.03 р. за № 2/112 (а.с. 12-13 –лист заступник начальника Миколаївського обласного головного управління земельних ресурсів).

На виконання вимог протесту першого заступника прокурора Миколаївської області від 16.12.2003 р. (а.с. 9-10) розпорядженням № 48 від 26.01.04 р. (а.с. 44) Березанська райдержадміністрація скасувала розпорядження голови райдержадміністрації від 13.03.03. р. № 206 та від 12.06.03 р. № 533 як незаконні.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.04.04 р. по справі № 11/130 розпорядження № 48 від 26.01.04 р. визнано недійсним у зв’язку з невідповідністю оспорюваного ТОВ „РКА „Миллениум” акту органу виконавчої влади встановленій ст. 43 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” компетенції цього органу, невідповідністю приписам ст. 32 Закону України „Про оренду землі”, ст. 415 Цивільного кодексу України. Таким чином, на момент звернення Риболовецького господарського кооперативу ім. Л. Шмідта до господарського суду з позовом розпорядження № 206 від 13.03.03.р. та № 533 від 12.06.03 р. були чинними.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що спірна земельна ділянка входить до складу земель, наданих у постійне користування Миколаївському лісгоспзагу, правонаступником котрого є ДП „Очаківське лісомисливське господарство”, що підтверджується наданими з апеляційною скаргою додатковими доказами: довідкою директора ДП Очаківське ЛМГ  № 419 від 01.08.06 р., Державним актом на право користування землею від 15.11.1964 р., виданим Миколаївському лісгоспзагу, рішенням господарського суду Миколаївської області № 3/148 від 30.05.05 р., яким встановлена обставина щодо отримання скаржником в оренду земель державного лісового фонду площею 0,265 га, постійним користувачем якої є ДП „Очаківське лісомисливське господарство”, і ця обставина відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не повинна доводитись в даній справі, в якій приймає участь ТОВ „РКА „Миллениум”.

Додаткові докази дослідженні судом апеляційної інстанції відповідно з приписами ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржник в апеляційній скарзі обґрунтував неможливість їх надання суду першої інстанції у зв’язку з неповідомленням ТОВ „РКА „Миллениум” про час і місце слухання справи.

Перевіривши матеріали справи повноту встановлення обставин, що мають значення для справи та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суду дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно положень ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Аналогічні положення містив і Земельний кодексу України від 18.12.1990 р. (ст. ст. 22,23,24).

Враховуючи, що на час передачі ТОВ „РКА „Миллениум” земельної ділянки в оренду вона знаходилась у користуванні іншої особи, а не позивача, під час розгляду адміністративної справи судом першої інстанції позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності у нього права користування спірною земельною ділянкою, висновок суду про знаходження земельної ділянки в користуванні Риболовецького господарського кооперативу ім. Л. Шмідта не відповідає обставинам справи і є наслідком неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, зроблений з порушенням норм матеріального (ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України) і процесуального права (ст. ст. 70,71,86,159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пославшись в оскаржуваній постанові на показання свідків, місцевий господарський суд припустився порушення норм процесуального права, а саме ч.1 ст. 69, ст. 70, ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняв в якості доказу наявності у позивача права землекористування засоби доказування, які не є допустимими для підтвердження вказаної обставини, оскільки ст. 126 Земельного кодексу України встановлені інші засоби доказування (Державний акт або договір оренди).

Показання свідків не є і належними доказами, оскільки не містять інформацію щодо предмету доказування у даній справі –наявності та підстав виникнення у Кооперативу права користування земельною ділянкою, на чому слушно акцентується увага скаржником.

Оскільки землекористувачем спірної земельної ділянки був не Риболовецький господарський кооператив, а інша особа, висновок суду першої інстанції про порушення вимог п. 5 ст. 116 Земельного кодексу України при прийнятті оскаржуваних розпоряджень Березанською райдержадміністрацією у зв’язку з невилученням цих земель у позивача як користувача є необґрунтованим і не відповідає обставинам справи.

Земельна ділянка у повній відповідності з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України була вилучена у ДП „Очаківське лісомисливське господарство”, що підтверджується проектом відведення, наявним у матеріалах справи.

Обставина звернення позивача у лютому 2002 р. до Березанської райдержадміністрації з клопотанням в передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України порядку про одержання земельної ділянки в постійне користування, яку суд визнав встановленою, втім не підтверджується матеріалами справи; адже з листом № 77 від 12.02.02 р. до відповідача звернувся директор Риболовецького колгоспу ім. Л. Шмідта, що був 05.10.2000 р. перереєстрований у Риболовецький господарський кооператив ім. Л. Шмідта (довідка Головного управління статистики у Миколаївській області № 19/11-900 від 25.03.06 р.). Отже до відповідача з заявою (а.с. 7) звернулась юридична особа, яка станом на лютий 2002 р. припинила існування як Риболовецький колгосп, відтак прийнявши цей лист як доказ звернення Риболовецького господарського кооперативу, суд першої інстанції обґрунтував ухвалену постанову посиланням на обставину, що є недоведеною позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, за своїм змістом лист від 12.02.02 р. не може розглядатися як доказ звернення з клопотанням про відведення земельної ділянки відповідно до приписів ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки не містить відомостей щодо надання з цією заявою документів, передбачених ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України. Відсутні також і відомості щодо звернення позивача до суду з оскарженням залишення його клопотання без розгляду Березанською райдержадміністрацією в порядку ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України.

Скаржник слушно зауважує, що зверненню до райдержадміністрації з клопотанням про надання земельної ділянки, яка вже знаходиться у користуванні іншої особи, відповідно до ч. 5 ст. 116, ч. ч. 5, 6 ст. 151 Земельного кодексу України повинно було передувати клопотання про вилучення цієї земельної ділянки у землекористувача –ДП „Очаківське лісомисливське господарство”, а докази звернення з таким клопотанням позивача у матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи задоволення позову Риболовецького господарського кооперативу  ім. Л. Шмідта посиланням на ст. 120 Земельного кодексу України, місцевий господарський суд припустився неправильного застосування норм матеріального права, що у сукупності з вище викладеним призвело до неправильного вирішення справи.

Стаття 120 Земельного кодексу України регулює правовідносини з приводу переходу права власності або права користування на земельну ділянку при переході права власності на будівлі і споруди, а не порядок і умови надання земельних ділянок в користування вповноваженими органами.

Наявність нерухомого майна на спірній земельній ділянці  не є підставою виникнення у власника нерухомості права землекористування, оскільки такою підставою ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначає рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Слід зауважити, що свідоцтво про право власності Риболовецького господарського кооперативу ім. Л. Шмідта на нерухоме майно САА № 486038 видане позивачу виконкомом Коблівської сільської ради лише 12.11.2003 р., а оскаржувані розпорядження прийнятті відповідачем 13.03.03 р. та 12.06.03 р., отже на момент їх прийняття ними не могли порушуватись права позивача як власника нерухомого майна, стосовно котрого при відведенні ТОВ „РКА Миллениум” земельної ділянки не було ніяких правовстановлювальних документів.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких   рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржені розпорядження Березанської райдержадміністрації прийнятті з дотриманням норм ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, ст. ст. 17,84,122 Земельного кодексу України, тобто на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,  не порушували прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відтак суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги про визнання їх недійсними, прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для її скасування, задоволення апеляційної скарги та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову Риболовецького господарського Кооперативу ім. Л. Шмідта.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 167 ч.4, 185,195, 196,198,202,205 ч.2, 207, п.6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

   ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу ТОВ „РКА „Миллениум” задовольнити.

2.Постанову господарського суду Миколаївської області від 29.06.06. р. скасувати.

3.У задоволенні позову Риболовецького господарського Кооперативу ім. лейтенанта Шмідта до Березанської райдержадміністрації відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Право, порядок та строк касаційного оскарження визначаються згідно зі ст. ст. 13, 211, 212 КАС України.

           Постанова у повному обсязі складена 09.10.2006 р.

Головуючий суддя:                                                                                  Мишкіна М.А.

Судді:                                                                                           Таценко Н.Б.

                                                                                         Сидоренко М.В.