Судове рішення #175005
5/288/06

           

 

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" жовтня 2006 р.

Справа № 5/288/06

    На підставі Розпорядження заступника голови Одеського апеляційного господарського суду П.Ф. Мацюри №117 від 4.10.06 р. про заміну складу колегії суддів:

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :   Жукової А. М.

суддів :                           Поліщук Л.В.

                                      Туренко В.Б.


при секретарі :  Храмшиній І.Г.         


за участю представників сторін:                    

від позивача –Тарасенко Т.Є.

від відповідача –не зявився


розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області  

від 8.08.2006р.

по справі № 5/288/06

за позовом: Приватного підприємства ВКФ „Андаліт”

до відповідача : УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва

про визнання протиправним  та скасування рішення№1592 від 2.12.2005 р. в сумі 533,64 грн.

встановив:

  Постановою господарського суду Миколаївської області від 8.08.06 р. (суддя Міщенко В.І..) позов задоволено, рішення №1592 від 2.12.05 р. визнано недійсним та його скасовано.

   УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва не погодившись із цією постановою, звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, як таку, що суперечить нормам матеріального права, зокрема ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (ст.14-17,19,106) та пояснюючи, що підприємством самостійно визначено зобов'язання зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2003 року в сумі 2052,44 грн. При проведенні в обліковій картці платника суми зменшення на підставі розрахунку за березень 2004 року, який подано 7.04.04 р., відбулося зменшення недоїмки  у цій сумі. Проте, у зв'язку з несплатою узгодженого зобов'язання у строк до 90 календарних днів (до коригування) до підприємства застосовано фінансову санкцію 410,49 грн. та пеню - 123,15 грн., що відповідає приписам ст.106 п.9 п.п.2 Закону №1058-ІV від 9.07.03 р.  

  Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією виявлено наступне.

  Відповідно з розрахунком зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування ПП ФКФ „Андаліт визначило загальну суму зобов"язань –за квітень 2003 року –3962,39 грн. –за травень 2003 року –2052,44 грн. –за січень 2004 року –3067,49 грн., які сплачені п/дор. №435;3440 від 6.01.04 р. У розрахунку суми страхових внесків за березень 2004 року відкореговано суму внесків за розділом ІІ ( рядки 2+3 - 4)  внаслідок чого зменшено суму внесків на 2052,44 грн. По особовому рахунку платника сума боргу 2052,44 грн. зарахована 20.04.04 р. За прострочення 60-денного строку сплати боргу, який рахувався станом на 20.02.04 р., за попередній період, до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 % від простроченої суми –410,49 грн. та пеню 123,15 грн. відповідно до ст.106 п.2 ч.9 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  та прийнято рішення №1592 від 2.12.2005 року  (а.с.7,17-23;49)

  В порядку адміністративного оскарження, рішення №1592 від 2.12.05 р. залишено без змін про що прийнято рішення ГУПФУ про результати розгляду скарги №1032/07 від 24.02.06 р. та рішення ПФУ №6225/07-10 від 18.05.06 р. (а.с.11-15)

  Вважаючи, що УПФУ порушено права та охоронювані законом інтереси суб'єкта підприємницької діяльності, ПП ВКФ „Андаліт” звернулось з позовом про визнання протиправним та скасування рішення №1592 від 2.12.05 р. та обґрунтував свої вимоги тими обставинами, що підприємством із виплаченої заробітної плати за березень 2003 року були сплачені страхові внески до ПФУ пл. дор. №60; №59 в загальній сумі 1909,95 грн. Із суми виплаченого авансу за квітень 2003 року сплачено страхові внески плат.доруч. №99; №102 в загальній сумі 2052,44 грн. Проте, помилково, у додатку до розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2003 року були вказані авансові виплати по заробітній платі як такі, що виплачені у травні. Ця помилка була виправлена в додатку за березень 2004 року. Отже, підстав для застосування фінансових санкцій та пені до підприємства у УПФУ в Ленінському районі не було.

  Запереченнями на позовні вимоги відповідач пояснив, що застосування фінансових санкцій та пені відповідає приписам ст.106 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.03 р. Розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі даних особового рахунку платника в автоматичному режимі.

  Підприємство самостійно визначило зобов'язання по сплаті страхових внесків у розрахунку за травень 2003 року, яке обліковувалось як заборгованість.

  Місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги, вмотивував постанову посиланням на матеріали справи, норми матеріального права, та зазначив, що у травні 2003 року нарахування заробітної плати та виплат її не відбувалося і як наслідок, не було нарахування та виплат страхових внесків.

     Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи із наступного.

  Закон України„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07.03 р. набрав чинності з 1.01.04 р. До набрання чинності спеціальним законодавством, порядок оплати страхових внесків регулювався ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.00 р. Відповідно до п.4.1.1; п.4.1.2 ст.4 цього закону передбачено, що платник податків, зборів (обов'язкових платежів) самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку визначає у податковій декларації(розрахунку). Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників. Податкове зобов'язання самостійно визначене платником у податковій декларації (розрахунку) вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (ст.5 п.5.1 закону). Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник має право надати уточнюючий розрахунок з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону.

  Закон України„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (ст.106) встановлює відповідальність страхувальників, зокрема, у разі, коли сума страхових внесків своєчасно не нарахована та /або несплачена у строки, визначені статтею 20 цього закону.

  Станом на 1.01.04 року у підприємства рахувався борг у зв'язку з несплатою страхових внесків визначених самостійно у розрахунку за травень 2003 року. Відповідно до п.9.3.2  Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України” затв. Постановою Правління ПФУ №21-1 від 19.12.03 р. зареєстр. МЮУ 16.01.04 р. за №64/8663 органом ПФУ застосовано  фінансові санкції, розрахунок яких здійснено на підставі даних картки особового рахунку платника.

  Відповідно до ст.218 Господарського Кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

  Проте, правопорушення щодо несвоєчасного нарахування та сплати страхових внесків не доведено, оскільки уточнюючим розрахунком від 7.04.04 р. було виправлено помилку у показниках нарахування страхових внесків за травень 2003 року, з чим УПФУ погодилось і це зазначено в акті перевірки №89 від 7.08.06 р., який складено на виконання ухвали господарського суду від 25.07.06 р. (а.с.55)

  Отже, застосування фінансових санкцій після подання уточнюючого розрахунку та прийняття рішення №1592 від 2.12.2005 року є безпідставним.

  З огляду на викладене,


                     Керуючись ст. ст.198,200,205,206,254 КАС України, суд

                                                            ухвалив:

 Постанову господарського суду Миколаївської області від 8.08.2006р. у  справі №5/288/06- залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.


Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили   з  моменту проголошення та може бути оскаржена у  місячний термін до Вищого адміністративного суду України.


Головуючий суддя                                                               А.М. Жукова


    Суддя                                                                                          Л.В. Поліщук


    Суддя                                                                                         В.Б. Туренко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація