ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "08" серпня 2011 р.                                           Справа №  5016/1805/2011(8/86)

За позовом Заступника прокурора Миколаївської області в особі Міністерства промислової політики України,

03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3,

до відповідача Державного підприємства “Суднобудівний завод імені 61 Комунара”,

54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38,

про стягнення коштів у сумі 10900000, -   

Суддя Гриньова –Новицька Т.В.

Представники:

Від позивача –ОСОБА_1., дов. № 20/1-6-135 від 23.03.2010р.

Від відповідача –ОСОБА_2., дов. № 36/7д від 04.04.2011р.

 У судовому засіданні бере участь –прокурор Дзюбан О.В., посв. № 253 від  

 26.03.2010р.

Суть спору: Заступник прокурора Миколаївської області в особі Міністерства промислової політики України (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Суднобудівний завод імені 61 Комунара” (далі –відповідач) коштів у сумі 10900000 грн., у зв’язку із невиконанням відповідачем умов укладеного 04.09.1997р. договору № 7373/07 на закінчення будівництва рефрижераторних суден, а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні позов не визнав, просить суд відмовити у його задоволенні, при цьому посилається на таке: відповідно до п. п. 2.2, 6.1 договору № 7373/07 від 04.09.1997р. повернення коштів повинно було здійснюватись в період з 01.01.2000р до 01.01.2005р., отже позивачем пропущено строк позовної давності. Крім цього, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.09.09р. по справі № 2/178/09 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Також в доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що в платіжних дорученнях, доданих прокурором і позивачем в підтвердження заборгованості за договором № 7373/07 від 04.09.1997р., крім платіжного доручення від 05.09.1997р. за № 1237, відсутні посилання на вказаний договір, а сума за доданими платіжними дорученнями не відповідає заявленій до стягнення.

Прокурор і позивач позовні вимоги підтримують і наполягають на їх задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та  представників сторін, господарський суд, -

встановив:

04.09.1997р. між Міністерством Машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України, правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір № 7373/07 на закінчення будівництва рефрижераторних суден (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався виконати роботи по закінченню будівництва рефрижераторних суден згідно контрактів (зав. № 1146-1152).

Пунктом 2.1 Договору сторони встановили, що оплата за виконані роботи проводиться на зворотній основі і виконується за рахунок коштів від приватизації об’єктів державної власності згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 467 від 20.05.1997р.

Термін повернення коштів визначається після 01.01.2000р. (п. 2.2 Договору).

17.01.2001р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з умовами якої здійснена реструктуризація заборгованості у сумі 10900000 на термін до 01.01.2005р. зі сплатою її відповідачем щомісячно рівними частинами у розмірі 227083,33 грн., починаючи з січня 2001 року.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 10900000 грн., про що свідчать копії Розподілу коштів державного бюджету при фінансуванні через органи Державного казначейства України та копії платіжних доручень.

Відповідач умов Договору не виконав, станом на час розгляду справи кошти позивачеві не повернув.

Згідно з ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, ч.1 ст.261, ст. 266  ЦК України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач знав про порушення свого права на отримання коштів в повному обсязі в сумі 10900000 грн. за Договором з 02.01.2005р., тому позовна давність спливла 02.01.2008р., при цьому, позов пред’явлено 06.06.2011р.

Посилаючись на копію листа № 10/3-1-1451 від 09.10.2009р., яким позивач повідомив, що не має заперечень щодо продовження дії Договору до 01.01.2010р., позивач вважає, що позовна давність спливає 02.01.2013р. Суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки по-перше: строк дії договору та строк виконання договірних зобов’язань не є тотожними поняттями; по-друге: надана копія листа № 10/3-1-1451 від 09.10.2009р. не підписана посадовою особою; виправлення дат з 01.01.2011р. на 01.01.2010р. не засвідчено у встановленому порядку; по-третє: лист № 10/3-1-1451 від 09.10.2009р. не є належним доказом внесення змін до Договору, адже згідно зі ст. 654 ЦК України  зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір № 7373/07 від 04.09.1997р. укладений сторонами у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками; жодних застережень щодо внесення змін до цього Договору шляхом обміну листами, він не містить.

У своїх поясненнях щодо листа відповідача № 36/814 від 18.09.2009р. позивач посилався також на ч. 1 ст. 264 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Однак суд не погоджується з позицією позивача, оскільки лист № 36/814 від 18.09.2009р. про продовження строку дії Договору відповідач направив позивачу вже після закінчення строку дії Договору і навіть після спливу загальної позовної давності.

Згідно з частинами 2-5 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.  Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання відповідача про застосування позовної давності підлягає задоволенню, а в позові слід відмовити, оскільки позивачем не наведено будь-яких поважних причин пропущення позовної давності.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85  ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено “15” серпня 2011 року

   Суддя                                                        Т.В.Гриньова-Новицька