ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р.                                                            Справа № 5023/4283/11

вх. № 4283/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М. 

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача -  ОСОБА_1, довіреність від 15.03.2011 року

відповідача - не з'явився  

розглянувши справу за позовом ТОВ "Фламма", м. Кременчук  

до  ФОП  ОСОБА_2, с. Великі Проходи  

про стягнення 57475,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся  до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 57475,19 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором поставки № 72 від 01 жовтня 2009 року, з урахуванням чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу  в розмірі  41445,02 грн., індекс інфляції в розмірі 5277,99 грн., пеню в розмірі 9178,42 грн. та 3 % річних в розмірі 1573,76 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 червня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/4283/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 липня 2011 року о 12:00.

Ухвалами суду від 04 липня 2011 року розгляд справи відкладено на 27 липня 2011 року, від 27 липня 2011 року розгляд справи відкладено на 15 серпня 2011 року.

В призначене засідання суду позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (вх. № 19664) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи за належною адресою, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвала від 03.06.2011р., направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу господарського суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, 01 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 72, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався протягом строку дії спірного договору поставляти відповідачу (покупцеві) продукцію (парафін нафтовий, петролатум, гач). Ціна  товару вказується у видаткових накладних на товар, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 5.2 спірного договору факт поставки продукції покупцеві (відповідачу) підтверджується актом приймання-передачі продукції, підписаним уповноваженими представниками сторін, або накладною з позначкою уповноваженого представника покупця (відповідача) про приймання продукції. Датою поставки продукції вважається дата підписання акту приймання-передачі продукції або накладної. Продукція вважається прийнята покупцем (відповідачем) та передана постачальником (позивачем) по кількості та якості, а право власності на продукцію вважається таким, що перейшло до покупця (відповідача), в момент підписання сторонами акту приймання-передачі або накладної.

Відповідно до п. 2.2 спірного договору розрахунок за продукцію покупець (відповідач) здійснює шляхом оплати 100 % вартості продукції у строк не пізніше 20 календарних днів від дати поставки продукції.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання за спірним договором  виконав в повному обсязі та поставив відповідачу 04 грудня 2009 року товар за накладною № 1480 на загальну суму 41445,02 грн., відповідач товар отримав, про що свідчить його підпис та печатка, проте, оплату в строки, встановлені п. 2.2  договором поставки № 72 від 01.10.2009 року не провів.

Таким чином, станом на час звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідача за отриманий товар становила 41445,02 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.  

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків;  договір є відплатним,  якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно  до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості  (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 41445,02  грн.

З посиланням на ст. 625 ЦК України позивачем пред’явлено до стягнення 5277,99 грн. інфляційних та 1537,76 грн. річних.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань в розмірі 5277,99 грн. та  3% річних в розмірі 1573,76 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

З посиланням на ст. 625 ЦК України та п. 6.2 спірного договору позивачем пред’явлено до стягнення 9178,42 грн. пені.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 9178,42 грн., суд приходить до висновку,  що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за період з - 25.12.09 р. по 01.04.2011 р., тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 4207,52 грн. В решті вимог щодо пені суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись   ст. ст.  1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -      

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 Харківська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламма", 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 (р/р 26009163701 ПАТ "Промислово-фінансовий банк", МФО 331768, код ЄДРПОУ 31273238) 41445,02 грн. боргу, 5277,99 грн. інфляційних, 1573,76 грн. річних, 4207,52 грн. пені, 525,04 грн. державного мита та 236,00 грн.  витрат за  інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                          Жиляєв Є.М.

 Повний текст судового рішення по справі № 5023/4283/11 підписано 19 серпня  2011 року.