Справа № 2-5\09 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» вересня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі: головуючого - судді - Луганського В.І.,
при секретарі - Бірюковій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного Управління Пенсійного фонду в Луганській області, Державного Казначейства України в Луганській області про стягнення заборгованостей, зобов’язання вчинити дії, та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача ГУМВС України в Луганській області, в якому після неодноразових уточнень, послався на те, що він проходив службу в ОВС і був звільнений на підставі наказу начальника УМВС України в Луганській області від 05.09.2001 року № 178 о/с на підставі п. «ж» ст. 63 Положення про проходження служби, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114. Постановою Ленінського районного суду м. Луганська, відповідача було зобов’язано змінити підстави звільнення, та ГУМВС України в Луганській області видано наказ № 99 о/с від 25.03.2008 року про звільнення позивача згідно п. «г» ст. 63 Положення.
При звільненні відповідачами не було проведено з ним повний розрахунок по матеріальній допомозі за період з 2000 по 2001 роки, надбавці «за особливі умови служби» з 31.12.1999 року, з моменту введення її в дію по день звільнення тобто по 05.09.2001 року. Компенсацію за невиданий формений одяг. Перерахунок належної пенсії із урахуванням 50 % надбавки за особливі умови несення служби, та спричинену не проведенням повного розрахунку моральну шкоду. Просив суд стягнути з відповідача вказані ним заборгованості.
Представник відповідача — Головного Управління МВС України в Луганській області у судовому засіданні вимоги позову не визнав у повному обсязі, надавши суду доводи в обґрунтування своєї позиції, дав суду відповідні пояснення та заперечення на позов.
Представник третьої особи - Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області у судовому засіданні вимоги позову не визнав у повному обсязі, надавши суду доводи в обґрунтування своєї позиції, дав суду відповідні пояснення та заперечення на позов.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представників Головного Управління МВС України в Луганській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, дослідивши і вивчивши матеріали справи в їх сукупності, вважає вимоги позову підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, позивач дійсно проходив службу в ОВС - Головному Управлінні МВС України в Луганській області і був звільнений на підставі наказу начальника ГУМВС України в Луганській області № 99 о/с від 25.03.2008 року за вислугою строку служби.
Указом Президента України № 926/96 від 04.10.1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу і оплати праці працівників ОВС» по місцю проходження служби зобов’язана виплачуватися матеріальна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення на рік (пункт 2, абзац 4). Розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача для нарахування матеріальної допомоги складав: в 2000 році - 230, 33 гривень, 2001 році-201, 28 гривень.
Таким чином, загальна сума невиплаченої щорічної матеріальної допомоги за період з 2000 року по 2001 рік складає 527, 31 гривень, з урахуванням індексації, які підлягають стягненню з Головного Управління МВС України в Луганській області на користь позивача.
Згідно п.3 (а) абз. З Указу Президента України від 04.10.1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу і оплати праці працівників ОВС» і наказами МВС України №№ 750-96, 570-98, передбачена надбавка «за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик і виконання особливо важливих завдань». Позивачу щомісячна надбавка «за особливі умови служби та виконання особливо важливих завдань» не була встановлена, та до дня звільнення не виплачувалася. Таким чином, позивачу безпідставно не нараховувалася та не виплачувалася надбавка за особливі умови служби та виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % з 31.12.1999 року по 05.09.2001 року, що підлягає стягненню з відповідача Головного Управління МВС України в Луганській області.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати Головне Управління МВС України в Луганській області призвести нарахування та виплату позивачу щомісячної надбавки за особливі умови служби у розмірі 50 % від окладів грошового забезпечення за період з 31.12.1999 року по 5.09.2001 року.
Також у зв’язку з не встановленням та не виплатою вказаної надбавки, вона не включена до пенсійного забезпечення позивача, у зв’язку з чим за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок заробітної плати позивача з 01.01.2000 року по 05.09.2001 року, а також зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок пенсійного забезпечення позивача з урахуванням 50 % надбавки за особливі умови несення служби.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про міліцію», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 року № 1515, Наказом МВС України від 05.12.2003 року № 1489, в період проходження служби, УМВС України в Луганській області повинно було забезпечувати позивача форменим обмундируванням по встановлених нормах або грошовою компенсацією замість не виданого форменого обмундирування.
При звільненні відповідачем не проведено розрахунки з позивачем за не виданий формений одяг. Згідно довідок відповідача на момент звільнення, позивачу не видано 21 найменування форменого обмундирування, та сума компенсації за не видане обмундирування повинна складати з урахуванням індексації 3071, 64 гривні.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати Головне Управління МВС України в Луганській області призвести нарахування та виплату позивачу компенсації за невидане формене обмундирування у сумі 3071, 64 гривні.
При звільненні позивачу була нарахована та сплачена грошова допомога у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожен повний рік служби.
Згідно п. 2 ст. 15 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родин» військовослужбовцям, за винятком військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби за вислугою строку служби, віку, станом здоров’я, виплачується грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового утримання за кожен повний календарний рік служби.
Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 27.07.2007 року, наказом Головного Управління МВС України в Луганській області № 99 о/с від 25.03.2008 року змінено формулювання звільнення позивача за вислугою строку служби.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати Головне Управління МВС України в Луганській області призвести нарахування та виплату позивачу грошової допомоги при звільненні з урахування індексації у розмірі 2095, 18 гривень, тобто не досплачену суму із розрахунку 50 % місячного грошового утримання за кожен повний календарний рік служби.
Згідно ч. 2 ст. 16 КАС України для надання правової допомоги при вирішенні справ в судах України діє адвокатура. В випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися і іншими спеціалістами в галузі права.
Згідно квитанції № 35 від 19 серпня 2008 року позивач за надання правової допомоги виплатив суму 2000 гривень, тому суд вважає заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача 2000 грн. в рахунок відшкодування витрат пов’язаних з наданням правової допомоги такими, що підлягають задоволенню.
Положеннями ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Суд вважає доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди, яка полягає у вказаних позивачем негативних для нього наслідках немайнового характеру, а саме у фінансовому стані, погіршенні стану здоров’я, фінансовому стані сім’ї.
Позивач з позовом звернувся в 2002 році, тому суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду не пропущено і позов повинно бути розглянуто.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позову обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8-9, 16, 159 - 163 КАС України, ст. 1167 ЦК України, Указом Президента України № 926/96 від 04.10.1996 року, наказами МВС №№ 750-96, 570-98, Указом Президента України № 370/2003 від 24.04.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України і співробітникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», Постановою Пленуму Верховного Суду України 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», наказом МВС України від 10.06.1999 року № 149 з поповненнями, внесеними наказом МВС Укгаїни № 468 від 07.05.2003 року, наказом МВС України № 1236 від 01.11.2003 року, наказом УМВС України в Луганській області від 01.09.2003 року № 599, наказом УМВС Укдаїни від 01.12.03 року № 797, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії посадових осіб Головного Управління МВС України в Луганській області з не виплати компенсації за невидане формене обмундирування, вихідної допомоги, матеріальної допомоги, не включення до пенсійного забезпечення надбавки за особливі умови несення служби не законними.
Стягнути з Головного Управління МВС України в Луганській області на користь ОСОБА_1 несплачену матеріальну допомогу за період з 2000 року по 2001 рік у розмірі 527, 31 гривня.
Зобов’язати Головне Управління УМВС України в Луганській області призвести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної надбавки за особливі умови служби у розмірі 50 % від окладів грошового забезпечення за період з 31.12.1999 року по 05.09.2001 року.
Зобов’язати Головне Управління МВС України в Луганській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з 01.01.2000 року по 05.09.2001 року, з урахуванням 50 % надбавки за особливі умови несення служби.
Зобов’язати головне управління пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням 50 % надбавки за особливі умови несення служби за період з 05.09.2001 року по 01.01.2006 року.
Зобов*язати Головне Управління МВС України в Луганській області провести нарахування та виплату позивачу компенсації за невидане формене обмундирування у сумі 3071, 64 гривні.
Зобов’язати Головне Управління МВС України в Луганській області провести нарахування та виплату позивачу грошової допомоги при звільненні з урахування індексації у розмірі 2095, 18 гривень
Стягнути з Головного управління МВС України в Луганській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.
Стягнути з Головного Управління МВС України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.