ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
16.08.2011Справа №5002-15/2024-2011
За позовом Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, ідентифікаційний код 01125591)
До відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (99008, АР Крим, м. Севастополь, пл.. Повсталих, 6)
Про усунення перешкод у користуванні майном
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з'явився
Від відповідача – не з'явився
Від третьої особи – не з'явився
Обставини справи: Державне підприємство «Ялтинський морський торговельний порт» звернулося з позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.
30.05.2011 до суду надійшли пояснення третьої особи по суті спору, відповідно до яких третя особа підтримує позовні вимоги Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» та просить суд розглянути справу без її участі та прийняти рішення за матеріалами справи.
07.07.2011 представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статуту державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», Державне підприємство «Ялтинський морський торговельний порт» є державним унітарним підприємством та діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державні власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України.
Згідно свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди №СР-22-4-087-03 від 01.04.2003 року, за Ялтинським морським торговельним портом зареєстровано причал №4. Гідротехнічна споруда внесена в Реєстр гідротехнічних споруд за номером ГТС-087. Експлуатуюча організація – Ялтинський морський торговельний порт. Власник – державна власність.
Крім того, довідкою ДП «Ялтинський морський торговельний порт» підтверджено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку, причал №4 знаходиться на балансі підприємства з 19.04.1955, що підтверджується інвентарною карткою №26/53.
Актом перевірки находження суб’єктів підприємницької діяльності на території ДП «Ялтинський морський торговельний порт» від 25.02.2011, встановлено, що на бетонному майданчику який знаходиться на причалі №4, незаконно, в порушення пункту 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію» розташовані атракціони, які належать ФОП ОСОБА_1. Підприємницька діяльність на момент перевірки на вказаних об’єктах не проводилась, атракціони знаходились в напіврозібраному стані.
Актом перевірки находження суб’єктів підприємницької діяльності на території ДП «Ялтинський морський торговельний порт» від 21.03.2011, встановлено, що на бетонному майданчику який знаходиться на причалі №4, незаконно, в порушення пункту 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію» розташовані атракціони, які ФОП ОСОБА_1. Підприємницька діяльність на момент перевірки на вказаних об’єктах не проводилась, атракціони знаходились в напіврозібраному стані.
Також, актом №6 перевірки використання державного майна та своєчасного надходження орендної плати встановлено, що у порушення частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію», суб’єктами господарювання використовується державне нерухоме майно, балансоутримувачем якого є ДП «Ялтинський морський торговельний порт», зокрема, на частку бетонної площадки, загальною площею 140 кв. м. (набережна, причал №4) використовується ФОП ОСОБА_1. – атракціони.
Так, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі в оперативну (попередню) оренду нерухомого майна, яким визначено, що позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, яке знаходиться на балансі ДП «Ялтинський морський торговельний порт»: частку території пасажирського комплексу порта, загальною площею 140 кв. м., розташований за адресою: м. Ялта, набережна імені Леніна.
Крім того, у вказаному акті зазначено, що майно передається орендарю на період узгодження договору оренди відповідно до вимог чинного законодавства з дати оформлення даного акту. У випадку не погодження договору оренди майно негайно повертається орендарем за письмовою вимогою балансоутримувача.
Позивач, листом вих. №ОМ-1768 від 27.08.2009 звернувся до відповідача з вимогою повернути отримане державне нерухоме майно, яке знаходиться на балансі ДП «Ялтинський морський торговельний порт» з відповідним оформленням акту-прийому передачі.
27.09.2009 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою до 30.09.2009 року звільнити займану територію та майно, привести їх в належний стан та підписати відповідні акти.
25.02.2011 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №ОМ-325 з вимогою протягом триденного строку звільнити займаний відповідачем бетонний майданчик на території причалу №4.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до вимог пункту 5 статті 75 Господарського кодексу України, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.
Згідно преамбули та пункту 1 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», цей Закон покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам. Цей Закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі – підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Таким чином, строкове користування державним майном можливо лише на підставі укладеного договору оренди.
Слід зазначити, що наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 за №1774 затверджено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.
Однак, згідно статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів укладення між позивачем та відповідачем договору оренди нерухомого державного майна, який відповідає Типовому договору, затвердженому Фондом державного майна України.
Більш того, суд звертає увагу на те, що між сторонами взагалі був відсутній договір оренди спірного майна, в той час як наданий суду акт приймання-передачі не може бути підставою виникнення у відповідача права оренди державним нерухомим майном.
Крім того, слід зауважити, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, акваторії портів, гідрографічні споруди, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури і споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флоти.
Також, відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема: акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.
Таким чином, спірний об’єкт, відповідно до приписів чинного законодавства, взагалі не мав передаватись в оренду приймаючи до уваги пряму заборону закону.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов’язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) усунути перешкоди у користуванні майном Державному підприємству «Ялтинський морський торговельний порт» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, ідентифікаційний код 01125591) шляхом демонтажу та зносу атракціонів на причалі №4 (на гідротехнічній споруді), розташованого за адресою: м. Ялта, набережна ім. Леніна причал №4 та приведення причалу №4 в належний стан.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, ідентифікаційний код 01125591) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 17.08.2011.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.