Справа№ 1-36/11/0317
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" серпня 2011 р. смт.Шацьк
Шацький районний суд Волинської області в складі:
головуючого –судді - Храновської Н.В.,
при секретарі - Мохончук Т.А.,
за участю прокурора - Ковальчука О.В.,
підсудного - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя АДРЕСА_1,
українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
- у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч 1 ст. 115, ч.ч. 1,2 ст.185 КК України;
В С Т А Н О В И В:
Підсудний ОСОБА_1 в січні місяці 2011 року, точної дати не встановлено, в с. Світязь Шацького району, перебуваючи в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, з якою він проживав в цивільному шлюбі, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом знімання з пальця руки останньої, яка спала, таємно викрав золоту каблучку, вагою 6,5 грама, вартістю 1950 гривень, чим спричинив їй матеріальну шкоду на вказану суму.
Він же, в четвертій декаді січня 2011 року, точної дати не встановлено, повторно, перебуваючи в господарстві, що знаходиться в АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, з якою він проживав в цивільному шлюбі, діючи з корисливих мотивів, маючи вільний доступ до господарської споруди, таємно викрав фланцевий двигун, потужністю 1,5 кВт, вартістю 450 гривень та пусковий конденсаторний пристрій, вартістю 150 гривень, що належать ОСОБА_3, внаслідок чого спричинив йому матеріальну шкоду на загальну суму 600 гривень.
Допитаний в судовому засіданні з приводу інкримінованих злочинів, підсудний свою винуватість визнав повністю та підтвердив фактичні обставини справи відповідно до пред’явленого обвинувачення та показань, даних ним на досудовому слідстві. Щиро розкаявся та показав, що переслідуючи корисливий мотив, таємно викрав з пальця руки співмешканки ОСОБА_2 золоту каблучку та двигун з пусковим конденсаторним пристроєм, який знаходився в господарських приміщеннях. У вчинену щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_2 підтвердила показання підсудного та повідомила, що претензій матеріального характеру до підсудного немає.
Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, проте подав на адресу суду письмову заяву в якій просив справу розглядати у його відсутності, претензій матеріального характеру до підсудного немає.
В судовому засіданні за згодою учасників процесу, постановою суду визнано недоцільним дослідження інших доказів у справі за злочинами крадіжки, а саме, показань свідків та інших письмових доказів в повному обсязі, оскільки фактичні обставини справи в частині крадіжки ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції підсудного.
Таким чином, з урахуванням показань підсудного, потерпілої, відсутності під час судового слідства будь-яких суперечностей у справі в цій частині, суд доходить висновку, що своїми умисними діями, які виразились в таємному викрадені чужого майна, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.
Своїми умисними діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна, вчиненими повторно, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.
Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тім, що він 01 січня 2011 року в період часу 13-14 години в с. Світязь Шацького району, перебуваючи в стані алкогольного сп»ягніння, знаходячись на власному подвір»ї по АДРЕСА_2, під час сварки з ОСОБА_4, яка переросла в бійку, що виникли на грунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання смерті, взявши в приміщенні літньої кухні сокиру, несподівано для ОСОБА_4, з криком: «я тебе вб»ю», наніс йому тупою частиною сокири удар в область волосяної частини голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження.
Однак, свої злочинні дії, направленні на заподіяння смерті ОСОБА_4, ОСОБА_1 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його співмешканка ОСОБА_2 відразу після нанесення удару, вирвала в нього з рук сокиру і заховала. Органом досудового слідсва дії ОСОБА_1 за даним обвинуваченням кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України (замах на вбивство).
Проте дане обвинувачення не доводиться зібраними на досудовому слідстві доказами та не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Так допитаний в судовому засіданні підсудний показав, що 1 січня 2011 року під час розпивання спиртних напоїв у нього з потерпілим ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, який переріс в шарпанину в ході якого, він, взявши в приміщенні літньої кухні сокиру і несподівано для останнього, наніс один удар обухом сокири по голові потерпілого, внаслідок чого останній впав на землю. Після чого до нього підійшла ОСОБА_2 і забрала у нього з рук сокиру, яку він і не намагався їй не віддавати. Він дуже злякався з приводу вчиненого і пішов до сусіда ОСОБА_5, якого став просити викликати швидку допомогу. Наміру вбивати ОСОБА_4 він не мав. Сокиру взяв з метою завдання потерпілому тілесних ушкоджень. Дуже шкодує про вчинене, оскільки з потерпілим був в хороших відносинах, після чого попросив у нього вибачення.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2, показала, що 01 січня 2011 року в обідню пору, вона разом із підсудним та потерпілим святкували Новий рік. Під час виниклого конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, останній взяв в літній кухні сокиру і з криком: «я тебе вб»ю»наніс ОСОБА_4 удар обухом сокири ззаду по голові, внаслідок чого потерпілий впав на землю. Вона підбігла до ОСОБА_1 і забрала у нього з рук сокиру та поставила в літню кухню. Проте не вважає, що забравши з рук ОСОБА_1 сокиру, вона запобігла останньому вбити ОСОБА_4, адже в разі такого наміру, підсудний мав би таку можливість довести свій умисел до кінця. Після вчиненого ОСОБА_1 пішов до сусідів, як з»ясувалося пізніше, викликати швидку допомогу.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 суду показав, що 01 січня 2011 року, близько 14 години до нього прийшов ОСОБА_1 і повідомив, що вдарив по голові ОСОБА_4 та просив викликати швидку допомогу.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що 01 січня 2011 року під час св»яткування Нового року у нього з ОСОБА_1 виник конфлікт. Коли він уже підходив до гужового візка ОСОБА_1 вдарив його ззаду по голові внаслідок чого він впав і на деякий час втратив свідомість. На даний час уже з ОСОБА_1 примирився і притягувати його до кримінальної відповідальності не бажає.
Обов»язковою ознакою замаху на умисне вбивство є наявність прямого умислу на позбавлення життя потерпілого. Якщо такий умисел не встановлений, замах на вбивство відсутній, а вчинене належить кваліфікувати за наслідками, що настали. Пленум ВС України у п. 4 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя, здоров»я особи»звернув увагу судів на те, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом. Якщо ж винний діяв не з прямим, а з не прямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивства. Тому у випадку, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо допускає настання будь-яких наслідків, вона не може бути притягнута до відповідальності за замах на вбивство.
Отже, в ході судового слідства як підсудний, так і свідок ОСОБА_2 заперечують проти наявності у підсудного прямого умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_4, аргументуючи свої доводи тим, що при наявності такого умислу підсудний мав реальну можливість позбавити життя потерпілого, чого він не зробив і не мав наміру робити з власної волі. Оскільки, при даних обставинах при наявності у підсудного прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, він мав би реальну можливість довести свій умисел до кінця, тобто нанести удар з більшою силою, нанести кілька ударів одночасно, добровільно не віддавши ОСОБА_2 сокиру, принаймні, не бігти до сусіда щоб викликати швидку допомогу.
Крім того, досудовим слідством також не зібрано доказів на доведення прямого умислу у ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_4 /а.с. 54-62 –протокол відтворення обстановки та обставин події - з якого не вбачається прямого умислу у ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_4; а.с. 22, 75-76 –протоколи допиту підозрюваного та обвинуваченого з яких вбачається, що вході допиту ОСОБА_1 показав, що після того, як вдарив ОСОБА_4, злякався, що міг його вбити і побіг викликати швидку допомогу). Також в обвинуваченні, викладеному, як в постанові про порушення кримінальної справи так і в обвинувальному висновку не вірно сформульовано обвинувачення на замах на вбивство із прямим умислом.
Отже, судом встановлено, що підсудний наніс удар потерпілому на грунті особистих неприязних відносин, які виникли під час короткотривалого конфлікту між ними, при цьому він діяв з умислом заподіяти йому лише ті тілесні ушкодження, які фактично йому заподіяв, тому і відповідальність повинен нести за наслідками своїх дій.
Отже, на підставі наведених та досліджених в сукупності доказів, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України не вбачається, а тому за даним обвинуваченням його слід виправдати.
Проте, потерпілому завдано легкі тілесні ушкодження (Висновок судово-медичної експертизи № 9 від 11.01.2011 року /а.с. 36-37/), а відповідно до ч.1 ст.27 КПК України справи про злочини, передбачені статтею 125 КК України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення. Хоча потерпілий заяву про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 не подав і підтримувати обвинувачення не бажає.
Суд, вирішуючи питання про вид і міру покарання підсудному, враховує суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, які відносяться до злочинів середньої тяжкості, вчинені умисно. Також, суд враховує дані про особу підсудного, який, за місцем проживання характеризується негативно, як особа, що зловживає спиртними напоями.
Крім того, при призначенні покарання, суд враховує думку потерпілих з приводу призначення покарання підсудному, які, просять підсудного суворо не карати та не позбавляти його волі.
До обставин, що пом”якшують покарання підсудного суд відносить щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
Обставин, які б обтяжували покарання підсудного, судом не встановлено.
За наявності вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що підсудному слід призначити покарання в межах санкції статтей за якими кваліфіковано його дії, а саме, у виді позбавлення волі, однак, приймаючи до уваги те, що особа підсудного, не представляє підвищеної суспільної небезпеки, а отже, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов’язків.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні від цивільного позову відмовилась.
Цивільний позов Шацької ЦРЛ підсудним ОСОБА_1 відшкодований під час судового слідства добровільно.
Питання щодо речових доказів вирішити згідно з ст.81 КПК України.
Судові витрати, згідно з ст.93 КПК України, за проведення комплексної психолого- психіатричної експертизи у справі віднести на рахунок держави.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання:
за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді одного року позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 185 КК України –у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом іспитового строку - трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст.76 КК України, суд покладає на засудженого ОСОБА_1 обов’язок- періодично, у встановлені строки, з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання та повідомляти дані органи про зміну місця проживання.
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 15, ч 1 ст. 115 КК України виправдати.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній – підписку про невиїзд.
Речові докази у справі :
Сокиру передати власниці ОСОБА_2;
Електродвигун та пусковий конденсаторний пристрій передати власнику ОСОБА_3.
Судові витрати, згідно з ст.93 КПК України, за проведення комплексної психолого- психіатричної експертизи у справі віднести на рахунок держави.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з часу його проголошення, через Шацький районний суд.
Головуючий /підпис/ Н.В.Храновська
Згідно з оригіналом
Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Храновська