ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р.                                                           Справа № 5023/2415/11  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя  Слободін М.М.

при секретарі Зозуля О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

1-го відповідача -  не з'явився,

2-го відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2749Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.11 р. у справі № 5023/2415/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецьк

до 1.  Товариства з обмеженою відповідальністю "F.G. FOOD LTD", м. Харків

2. Приватного акціонерного товариства   "Страхова компанія "Статус", м. Київ

про  стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 р. позивач - Відкрите акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою  до Товариства з обмеженою відповідальністю "F.G. FOOD LTD", м. Харків та  Приватного акціонерного товариства   "Страхова компанія "Статус", про відшкодування майнової шкоди у  розмірі 2 817,00 грн. завданою в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2011 р. у справі № 5023/2415/11 повернуто позовну заяву та додані до неї документи, з посиланням на те, що позивачем не надано доказів надсилання першому відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Позивач з даною ухвалою господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 р. у справі № 5023/2415/11 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 07.04.2011 р у справі № 5023/2415/11 скасовано. Справу передано на розгляд господарського суду Харківської області.

В позовній заяві в якості третьої особи на боці 1-го відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було зазначено ОСОБА_1

Судова колегія зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2011 р., якою було порушено провадження у справі, всупереч вимогам ст.27 ГПК України питання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_1 процесуально не вирішено.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 червня 2011 року у справі № 5023/2415/11 (суддя Ольшанченко В.І.) у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "F.G. FOOD LTD" відмовлено повністю. У задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства   "Страхова компанія "Статус" відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що ЗАТ СК «ВУСО»не передавало позивачу права вимоги до відповідачів. Крім того, судом встановлено, що згідно з додатком №1 до договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 року позивачу передано право вимоги по страховому акту в сумі 2 817,00 грн. до ОСОБА_1 Оскільки відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю "F.G. FOOD LTD" та  Приватне акціонерне товариство   "Страхова компанія "Статус" не зазначені серед боржників у додатку №1 до договору відступлення права вимоги від 23.12.2009 року, то позивач не набув права вимоги до відповідачів.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2011 року у даній справі  скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вимоги скарги заявник, зокрема, обґрунтовує тим, що на момент скоєння ДТП водій ОСОБА_1 працював водієм у 1-го відповідача, що підтверджується наданими ним документами. Тому у відповідності до ст. 1172 ЦК України 1-й відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Крім цього, на момент ДТП цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована другим відповідачем по справі ПАТ "Страхова компанія "Статус".

Таким, чином вимоги ВАТ Інвестиційно - фінансовий консалтинг»до ТОВ "F.G. FOOD LTD", ПАТ "Страхова компанія "Статус" по відшкодуванню майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 2 817,00 грн. правомірні та обґрунтовані.

       Приватним акціонерним товариством   "Страхова компанія "Статус" 26.07.2011р. (вх.№7220) надано відзив на апеляційну скаргу, в якому  товариство просить рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Свою правову позицію у справі, зокрема, обґрунтовує тим, що страхувальник - ТОВ "F.G. FOOD LTD", не виконав вимоги ст. 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і повідомив страховика  - ПАТ „СК „Статус" про ДПТ, яке трапилося 10.11.2007 р., лише 23.11.2007 р, що позбавило його права на відшкодування шкоди за свої винні дії ПАТ "Страхова компанія "Статус" на підставі ст. 1194 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "F.G. FOOD LTD" відзиву на апеляційну скаргу не надало. У судове засідання 27.07.2011 р. свого уповноваженого представника не направило, хоча, у відповідності до вимог чинного законодавства, було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, про що свідчить відбиток штампу Харківського апеляційного господарського суду про направлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду, на належну адресу товариства.

Колегія суддів, приймаючи до уваги те, що від сторін не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи, правову позицію відповідача, викладену в апеляційній скарзі, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу  за відсутності представників сторін, за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з довідкою ДАІ №52/1-1080 від 06.12.2007 р., 10.11.2007 р. о 16-15 год. по пр. Московському 199-А в місті Харкові трапилося зіткнення автомобілів МАЗ 54329 державний номер  НОМЕР_2, що належить ТОВ "F.G. FOOD LTD", яким керував ОСОБА_1, та РЕUGЕОТ РАRS державний номер  НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3

Право власності на автомобіль МАЗ-54329 (державний номер НОМЕР_2  підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5) належить ТОВ " F.G. FOOD LTD".

Право власності на напівпричіп бортовий - Е УПЛ-1412 (державний номер НОМЕР_6 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7) належить ТОВ " F.G. FOOD LTD".

Відносини в сфері страхування врегульовано Цивільним Кодексом України (глава 67 «Страхування») та законами України, серед яких базовим є Закон України від 07.03.1996  № 85/96-ВР «Про страхування», та профільні Закони про страхування, і зокрема, Закон України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля МАЗ-54329 державний номер НОМЕР_2 та напівпричепа - Е УПЛ державний номер НОМЕР_4 застрахована у Харківській філії ПАТ „СК „Статус" на суму 25500,00 грн., що підтверджується копіями полюсів №ВВЮ345304 та №ВВ/0345307 від 05.05.2007 р. Франшиза становить 51,00 грн.

          На момент скоєння ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "F.G. FOOD LTD", працюючи водієм, що підтверджується копія подорожнього листа №463205 вантажного автомобіля від 10.11.2007 р. та матеріалами адміністративної справи № №3-21385/2007 про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 07.12.2007 р. у справі №3-21385/2007 встановлено, що 10.11.2007 р. ОСОБА_1, який працює водієм у ТОВ " F.G. FOOD LTD ", керуючи автомобілем МАЗ-54329 державний номер НОМЕР_4, виконуючи поворот не вибрав безпечний інтервал до автомобіля РЕUGЕОТ РАRS державний номер НОМЕР_1, що стояв, в результаті чого сталося зіткнення. Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено місцевим господарським судом, страхувальник - ТОВ "F.G. FOOD LTD", повідомив страховика - ПАТ „СК „Статус" про настання ДТП 23.11.2007 р., що підтверджується копією повідомлення про настання ДТП №96.

04.04.2007 р. між ЗАТ СК „ВУСО" (страховик) та громадянкою України ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір №39414-20-02 добровільного страхування наземного транспорту, за яким страховиком застраховані майнові інтереси страхувальника щодо володіння, використання та розпорядження транспортним засобом марки РЕUGЕОТ РАRS 2005 р. випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить страхувальнику згідно зі свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_8 від 03.04.2007 р., на суму 68 175,00 грн.

Відповідно до п.4 вказаного договору страховим випадком є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди –події, яка сталася при русі, і внаслідок якої застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду.

При цьому, якщо винну в ДТП особу встановлено, і це не водій застрахованого транспортного засобу, франшиза складає 0 %.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2007 р. власник автомобіля РЕUGЕОТ РАRS державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_2 звернулася до ЗАТ СК „ВУСО" з заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі рахунку ПП „Фірма „Укрсервіс" №252 від 12.03.2008 р. на суму 2484,00 грн. та рахунку ФОП ОСОБА_4 №81 від 14.03.2008 р. на суму 250,00 грн. Харківським представництвом ЗАТ СК „ВУСО" було складено звіт №288-2, яким визначено суму збитків у розмірі 2734,00 грн., за яким ЗАТ СК „ВУСО" склала страховий акт №1596-02 від 02.04.2008 р. про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування в сумі 2 817,00 грн.

Платіжним дорученням №4287 від 02.04.2008 р. ЗАТ „СК „ВУСО" перерахувало страхувальнику - ОСОБА_2 дане страхове відшкодування в сумі 2 817,00 грн.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підстави виникнення договірних зобов’язань вміщені в розділі ІІ та підрозділі 1 розділу ІІІ книги п’ятої ЦК України.

Недоговірні зобов’язання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги п’ятої ЦК України.

Зокрема, глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, така шкода відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (Ст.1166 ЦК України «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду»)

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст.1172 ЦК України. «Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою»).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (Ст.1187 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (Ст.1188 ЦК України. «Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки»).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст.27 Закону України від 07.03.1996  № 85/96-ВР «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що  24.03.2010р. ЗАТ СК „ВУСО" направило СК „Статус" заяву про страхове відшкодування, але, як свідчать матеріали справи, не отримало ані страхового відшкодування, ані відповіді.

23.12.2009 р. між ЗАТ СК „ВУСО" та позивачем був укладений договір уступки права вимоги, за яким цедент - ЗАТ СК „ВУСО", в порядку і на умовах, визначених цим договором, передає цесіонарію – ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", а цесіонарій набуває належні цедент права вимоги, що виникли у останнього на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування" у зв'язку з виплатами страхових відшкодувань по договорам добровільного страхування наземного транспорту до осіб, відповідальних за завдані збитки.

У відповідності до п. 2 договору уступки прав вимоги від 23.12.2009 р., права вимоги, що уступаються, перераховані в додатку №1 до договору, в якому по кожному з прав вимог вказаний боржник, номер страхового акту, по якому була здійснена виплата страхового відшкодування, а також розмір вимоги. У додатку № 1 до договору уступки права вимоги від 23.12.2009 р. боржником вказаний - ОСОБА_1 і сума боргу становить 2 817,00 грн.

23.03.2011          р. позивач направив відповідачу  -ТОВ " F.G. FOOD LTD ", заяву №30 про
страхове відшкодування, але, як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді не дав,  грошові кошти не сплатив.

Відповідно до висловленої Верховним Судом України правової позиції (Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Країна»до АТ «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення 4 526,8 грн.) ст.37.4 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків.

Таким чином, в разі заподіяння шкоди власником транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до вимог  Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власникові транспортного засобу, застрахованому за договором майнового страхування –особами, зобов’язаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.

Таким чином, страховик (ЗАТ СК „ВУСО"), сплативши страхувальнику (ОСОБА_2) по договору №39414-20-02 добровільного страхування наземного транспорту від 04.04.07 р. страхове відшкодування в сумі 2817,00 грн., набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто відбулася заміна сторони в зобов'язанні.

Згідно ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вбачається із змісту договору уступки прав вимоги від 23.12.09 р., ЗАТ СК „ВУСО" уступило право вимоги позивачу в межах фактичних затрат тільки до боржника - ОСОБА_1, який не є суб'єктом відповідальності, а не до відповідача і не до страхової компанії, якою було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача.

Отже, підстави для звернення позивача з позовом до відповідачів відсутні, оскільки ЗАТ СК „ВУСО" не передавало позивачу право вимоги до цих осіб.

У зв’язку з чим, колегія суддів наголошує на тому, що в даному випадку мають місце не регресні відносини, а суброгація –один із видів уступки права, який полягає у тому, що до нового кредитора (суброганта), який реально виконав зобов’язання у вигляді сплати грошей або іншого фактичного виконання, переходять права вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдані збитки. Суброгація виникає виключно в силу закону. Найбільш поширеним є застосування суброгації в сфері страхування –ст.993 ЦК України. (Енциклопедія цивільного права України / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; відп. ред. Я.М. Шевченко. –К.: Ін Юре, 2009 – стор.812). Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, зобов'язання по відшкодуванню шкоди у даному випадку є деліктним, воно виникло на підставі юридичного факту - порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, а не з договірних правовідносин.

Крім того, місцевий господарський суд правомірно визнав посилання позивача про те, що перебіг строку позовної давності починається з 02.04.2008 р. безпідставними, оскільки, згідно зі ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. А також, у відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, проте відповідачі не заявили про його застосування.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним нормам чинного законодавства у сукупності з наявними матеріалами у справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що викладені висновки місцевого господарського суду відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, що свідчить про відсутність  підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідних заперечень та доказів на  підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі, позивачем суду не представлено.

Керуючись ст. 99, 101, п.  1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу  позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2011р. у справі № 5023/2415/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.  

Головуючий суддя                                                                    Погребняк В.Я.

Суддя                                                                                           Гончар Т. В.  

Суддя                                                                                           Слободін М.М.  

Повний текст постанови підписано   01.08.2011 р.