ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
УХВАЛА
"05" липня 2011 р.Справа № 5016/1872/2011 (8/91)
За позовом Державного підприємства “Дельта-Лоцман”,
54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ”,
54003, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 24, кв. 5, 6,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача –Державна податкова адміністрація у Миколаївській
області,
54009, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6,
про стягнення коштів у сумі 30605,59 дол. США, -
Суддя Т.В. Гриньова – Новицька
Представники:
Від позивача –ОСОБА_1., дов. № 49 від 18.04.2011р.
Від відповідача –ОСОБА_2., дов. № б/н від 05.07.2011р.
Від третьої особи –ОСОБА_3., дов. № 2061/10/10-112 від 02.09.2010р.
Суть спору: Державним підприємством “Дельта-Лоцман” пред’явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ” заборгованості з канального збору у розмірі 30605,59 дол. США, а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі, які складаються з суми державного мита у розмірі 306,06 дол. США та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що фактично заявлена до стягнення сума канального збору –це суми податку на додану вартість, нарахованого на суми канального збору за проходження судна.
При цьому позивач у заяві зазначає, що оскільки судна, яким надавались послуги за заявками відповідача, заходили або виходили до/з портів (терміналів) Миколаївського регіону в баласті (без вантажу), тобто під час заходу/виходу в порт не здійснювали міжнародного перевезення, то за прохід каналом під час проходу в баласті, канальний збір нараховувався позивачем з нарахуванням податку на додану вартість, а пільга, передбачена п. 197.9 ст. 197 Податкового Кодексу України в цьому випадку не застосовується.
Вважаючи спір таким, що не підлягає вирішенню в господарських судах України, відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що заявлена до стягнення сума є сумою податку на додану вартість, нарахованого на канальний збір, у зв’язку з цим даний спір є спором з питань оподаткування.
Позивач та третя особа проти припинення провадження у справі заперечують, посилаючись на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги, які оплачуються портовими зборами (канальний збір), а підставою –договір про надання послуг № 106/П-10 від 20.12.2010р., у зв’язку з цим даний спір підлягає розгляду господарськими судами.
Відповідно до статей 1, 4, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарські суди розглядають справи у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У позовній заяві позивач вказує на те, що фактично суть спору полягає у правомірності оподаткування нарахованого позивачем канального збору податком на додану вартість. З цим повністю погоджується відповідач.
Отже, із змісту позовних вимог вбачається, що предметом спору є стягнення сум, які фактично є сумами податку на додану вартість, нарахованого на суми канального збору за проходження судна. Порядок нарахування і сплати податку на додану вартість, а також випадки звільнення від оподаткування регулюються спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів.
У Постанові Верховного суду України від 16.05.2011р. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18.01.2011р. по справі № 10/7 зазначено “У даній справі оспорюється повернення ПДВ, утриманого з позивача та перерахованого до Державного бюджету України. Порядок нарахування, сплати і повернення сум податків регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства”.
Статтею 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
За таких обставин суд вважає за необхідне провадження у справі припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Керуючись ст. 47, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 86, 111-28 ГПК України, пунктом 3 частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито”, п. 13 Постанови КМУ від 21.12.2005р. № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, суд, –
УХВАЛИВ:
Провадження у справі припинити.
Повернути Державному підприємству “Дельта-Лоцман” (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, ідентифікаційний код 25374003) з Державного бюджету України 306,06 дол. США. держмита, сплаченого згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 71 від 06.06.2011р.
Повернути Державному підприємству “Дельта-Лоцман” (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, ідентифікаційний код 25374003) з Державного бюджету України 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених згідно платіжного доручення № 4720 від 06.06.2011р.
Видати довідки на повернення держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
СуддяТ.В.Гриньова-Новицька