Справа № 11-758/11 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач: Гаврилов В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Гаврилова В.М.
суддів: Березюка О.І., Данко В.В.
з участю прокурора: Горин У.І.
захисника: ОСОБА_1
представника потерпілих: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 та цивільного відповідача СП ТОВ „КОМ-ЕКО-Львів” на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком засуджено ОСОБА_3, 1970 року народження, не судимого, працюючого водієм у ТОВ „Ком-Еко”, одруженого, за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Запобіжний захід засудженому залишено підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу і початок строку відбуття покарання встановлено з часу звернення вироку до виконання.
Вирішено питання з судовими витратами.
Стягнуто з СП ТОВ „КОМ-ЕКО-Львів” на користь потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рахунок морального відшкодування по 50 тис. грн. кожному, на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 по 10 тис. грн. кожному
За вироком суду ОСОБА_3 24.01.2011 року о 14 год. 05 хв., перебуваючи за кермом автомобіля „МАЗ 533702-240 Смиттєвоз-С”, р.н. НОМЕР_1 поблизу будинку № 10 на вул. Антоненка-Давидовича в м. Львові, після завершення завантаження сміття, порушивши п.п. 1.5, 1.7, 1.10, 2.3.б,10.1.,12.3.,26.4. Правил дорожнього руху України, перед початком руху проявив неувагу до дорожньої обстановки та її змін, не був уважний до такої категорії учасників дорожнього руху як діти, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не надав переваги неповнолітньому пішоходу ОСОБА_9, який рухався через пішохідний перехід та здійснив наїзд на нього в наслідок чого від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер в лікарні.
В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність його вини у скоєнні злочину просить врахувати його щире каяття, що він має на утриманні дружину, яка не працює, двоє дітей, батьків пенсійного віку, на позитивну характеристику, часткове відшкодування завданої шкоди і пом’якшити покарання застосувавши ст. 75 КК України.
В апеляції цивільний відповідач вважає, що в частині задоволення цивільного позову потерпілих судом зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, не навів у чому полягає винуватість підприємства, не обґрунтував суму відшкодування і не зазначив з чого він при цьому виходив, проігнорувавши засади розумності, виваженості та справедливості, адже стягнення 130 тис. грн. поставить під загрозу подальше існування та діяльність підприємства і просить вирок місцевого суду в частині цивільного позову скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання представник цивільного відповідача не з’явився, хоча вчасно був повідомлений про час та місце розгляду апеляцій.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали подану ним апеляцію, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представника, які підтримали апеляцію засудженого, подали заяву в якій просять не позбавляти волі засудженого та застосувати до нього ст. 75 КК України, а позов цивільного відповідача заперечили, міркування прокурора про законний і обгрунтований вирок, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню, а апеляція цивільного відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах повністю доведена і в апеляціях не оспорюється.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд відповідно з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, обставини що пом’якшують покарання. Разом з тим не в повній мірі було враховано відношення потерпілих до вчиненого, які заявили про те, що ОСОБА_3 частково відшкодував завдані їм збитки і просили не позбавляти його волі, особу засудженого, який щиро покаявся, раніше не судимий, одружений і має на утриманні двох дітей, непрацюючу дружину та престарілих батьків. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає можливим виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України до основного покарання.
Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілих суд з урахуванням вимог ст.ст.64, 324 КПК України належним чином обґрунтував своє рішення, з яким погодились і потерпілі. Позиція цивільного відповідача, яку він виклав в апеляції суперечить засадам зазначеним у ст.1167 ЦК України щодо відповідальності юридичної особи незалежно від вини при завданні шкоди внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Підстав для скасування вироку в частині задоволення позовних вимог немає.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити, апеляцію СП ТОВ „КОМ-ЄКО-Львів” залишити без задоволення.
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2011 року змінити –на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину, буде повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді: