АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м.  Феодосії

Справа № 22-ц-б13-Ф/07     Головуючий суду першої інстанції Красіков С.І.

Суддя-доповідач Полянська В.О.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії у складі:

головуючого   - Притуленко О.В.,

суддів                                    ' Полянської В.О.,

Соболюка М. М. .,  при секретарі -   Брежнєвій O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіці Крим від 25 січня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим,  він є членом садівничого товариства „Пантікапей" і на своїй земельній ділянці № 299,  розташованій у с Набережне Ленінського району АР Крим,  в 1991 році встановив стальну ємкість під воду об'ємом 8 кубів. 25 травня 2005 року він виявив,  що ємкість для води відсутня. Йому стало відомо,  що ємкість забрали та порізали на металобрухт ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Посилаючись на те,  що протиправними діями відповідачів йому була завдана матеріальна шкода у сумі 18733 грн.,  просив суд стягнути вказану суму на його користь. Крім того,  вказує позивач,  що йому також було завдано моральної шкоди,  оскільки він був позбавлений можливості користуватися власним майном.  Тому просив стягнути з відповідачів моральну шкоду у сумі 5000 грн..

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 25 січня 2007 року позов ОСОБА_1задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 таОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 17783 грн. 86 коп.,  судові витрати у сумі 214 грн. 34 коп.,  а всього 17998 грн. 20 коп.

В задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

В задоволенні вимог ОСОБА_1до відповідача ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Ленінського районного суду АР Крим в частині задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_5  та ОСОБА_4,  судових витрат та інформаційно-технічного забезпечення,  та направити справу на новий розгляд.

2

На думку апелянта рішення суду не відповідає нормам матеріального і процесуального права,  тому,  що суд всупереч роз'ясненням п.9 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про стягнення шкоди» не надав можливості відповідачам відшкодувати шкоду в натурі,  як то встановлено  ст.  ст.  48,  51,  54,  56,  57 Закону України «Про власність» та не звернув уваги на те,  що відповідачами було запропоновано ОСОБА_1  замість зіпсованої придатну ємкість. Крім того,  суд не звернув увагу на те,  що розмір матеріальної шкоди належним чином не підтверджений,  вартість знищеного майна встановлена без зарахування фізичного зносу.

Дослідивши матеріали справи,  заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення сторін,  перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги,  судова колегія дійшла висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1  ст.  303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно  ст. 1166 ЦК України,  шкода завдана майну фізичної або юридичної особи,  відшкодується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

Задовольняючи позов ОСОБА_1в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 матеріальної шкоди,  суд першої інстанції виходив з доведеності вини зазначених відповідачів у спричиненні шкоди. Вину відповідача ОСОБА_2 суд визнав не доведеною.

Відмовляючи позивачеві у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди,  суд дійшов висновку про те,  що позивач не зазначив у чому полягає ця шкода,  з яких міркувань останній виходив визначаючі розмір шкоди,  та якими доказами його вимоги підтверджуються.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду,  вважає їх обгрунтованими,  такими що відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_1  згідно членської книжки у кооперативі «Пантікапей» належить земельна ділянка № 229,  розташована у с Набережне Ленінського району АР Крим.  На цій ділянці була встановлена стальна ємкість для води об'ємом 8 кубів. Ці обставини,  крім пояснень позивача,  підтвердили,  допитані у судовому засіданні,  свідки ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8

З матеріалів справи,  також,  вбачається,  що вказану ємкість відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 25 травня 2005 року,  без дозволу власника,  розрізали та вивезли з території садової ділянки і здали,  як металобрухт. Ці обставини підтверджені постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 03 червня 2005 року,  згідно якої при перевірці заяви ОСОБА_1про розкрадання металевого баку ємкістю 8 кубів,  було встановлено,  що бак був помилково порізаний та вивезений відповідачами. Проти цього не заперечують і відповідачі.

Таким чином,  суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те,  що вимоги позивача про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 матеріальної шкоди обгрунтовані,  та на підставі ч.1  ст.  1166,   ст.  1192 ЦК України підлягають відшкодуванню у повному обсязі,  оскільки матеріальна шкода позивачеві була завдана спільними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і відповідно до  ст.  1190 ЦК України останні несуть солідарну відповідальність перед ОСОБА_1

Відповідно до  ст.  1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу,  яка завдала шкоди майну,  відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості,  полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

з

Розмір збитків,  що підлягають відшкодуванню потерпілому,  визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт,  необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З накладної № 37 від 15 травня 1991 року вбачається,  що ОСОБА_1  була придбана сталева ємкість для води об'ємом 8 м.  куб. товщиною стінок 10 мм,  за 862 рублі (а.с. 18).

Зі смітної калькуляції ОСП «Керчпром-Залив» на виготовлення аналогічної ємкості,  наданої позивачем до матеріалів справи,  як доказ у підтвердження своїх вимог,  вартість такої ємкості складає 17783 грн. 86 коп. (ах. 8).

Всупереч частини 1  ст.  60 ЦПК України,  згідно вимог якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  відповідачі не надали доказів про спростування вартості знищеної ємкості,  та не довели суду,  що її вартість менш ніж вимагає ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає,  що вирішуючи спір,  суд правильно встановив фактичні обставини справи,  дав належну оцінку наданим доказам,  ухвалив рішення з дотриманням вимог  ст.  213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду,  тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись  ст.   ст.  303,  304,  п.1  ст.  307,  308,  313,  ч.1  ст.  314,  316,  317,  319 ЦПК України,  судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіці Крим від 25 січня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення,  однак може

бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання

законної сили.