Справа № 2-438/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2011 року Жовківський районний суд Львіської області у складі          :

головуючого           судді          Копняк С. М.,

при секретарях               -                      Кунинець І.І.,  Реміцькій І.П.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві   Львівської області цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб: Жовківської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентразації та експертної оцінки», Приватного нотаріуса Львівської міського нотаріального окргу ОСОБА_4  про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіня, -

В С Т А Н О В И В :

              Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання  недійсним договору дарування  житлового будинку  та витребування майна з чужого незаконного володіння.

        Свої позовні вимоги, які позивачка ОСОБА_1 та її представник підтримали в судовому засіданні, мотивують тим, що  05 вересня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та  відповідачкою ОСОБА_2, яка доводиться їй внучкою, укладено договір дарування житлового будинку, який знаходиться в с.Гряда  по вул.Яремчука, 35, Жовківського району Львівської області. Договір посвідчено Державним нотаріусом Жовківської нотаріальної контори ОСОБА_5 Такий договір уклала внаслідок помилки, оскільки будучи особою похилого віку та хворою, вважала, що укладає договір довічного утримання. Вона в будинку зареєстрована, проживає в такому і по даний час. Відповідачка ОСОБА_2 надає їй допомогу у вигляді харчування, медичного обслуговування. Вона вважала, що відповідачка буде  її доглядати, зробить ремонт в будинку, поховає її, не думала, що відповідачка буде продавати, дарувати чи міняти будинок. Їй стало відомо, що 19.05.2009 року  відповідачка ОСОБА_6 продала будинок, уклавши договір купівлі-продажу  з відповідачкою ОСОБА_3, який посвідчено   приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Покупець ОСОБА_3 вже зареєструвала своє право власності на будинок. Просить задоволити позов.

          Такі свої поясненна позивачка ОСОБА_1 дала будучи допитаною і в якості свідка.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник  проти позовних вимог не заперечили та пояснили, що 05.09.2008 року  позивачка ОСОБА_1 на підставі  договору дарування  подарувала їй житловий будинок, який знаходиться  в АДРЕСА_1 Договір посвідчено Державним нотаріусом Жовківської нотаріальної контори ОСОБА_5 ОСОБА_1 особисто була присутня під час складання договору. Перед тим, як  скласти такий договір, нотаріус  роз’яснила наслідки укладення такого, однак ні вона, ні позивачка особливого значення словам нотаріуса не надавали. На підставі договору дарування вона зареєструвала своє право власності  на будинок.  Надалі вона відчужила будинок ОСОБА_3, оскільки заборгувала її батькові ОСОБА_7 гроші в сумі 25 тис. доларів США. І він примусив її укласти договір купівлі-продажу.  Про таке вона пояснювала і приватному нотаріусу ОСОБА_8, коли та укладала договір купівлі-продажу.

Документів про укладення договору позики та часткове її повернення у неї немає, оскільки такі не складались, а  все відбувалось в усній формі. Позичені кошти вона витратила на ремонт спірного будинку. Про те, що її примушують в рахунок погашення боргу укласти договір купівлі-продажу будинку, вона в правоохоронні органи  із заявами чи скаргами не зверталась  

Просить позов задоволити і визнати договір дарування недійсним, оскільки вона  насправді обіцяла  позивачці ОСОБА_9, що буде її утримувати, допомагати їй, лікувати її, поремонтує будинок і позивачка з сином до смерті будуть проживати в такому. Тому позивачка ОСОБА_1 дійсно могла помилятись і вважати, що укладає договір довічного утримання, а не договір дарування.  

Такі свої поясненна відповідачка ОСОБА_2 дала будучи допитаною і в якості свідка.

              Відповідачка ОСОБА_3 та її представник проти позовних вимог заперечили та пояснили, що   відповідачка давно мала намір придбати будиночок за містом і такий їй запропонував маклер. Після цього вона направила туди батька, так як сама знаходилась у декреті. Батько оглянув будинок і  дав йому позитивну оцінку. Після цього вона також поїхала і ззовні оглянула цей будинок. Незадовго після цього було укладено договір купівлі-продажу будинку. Такий укладено нотаріально. В нотаріуса була присутня продавець - відповідачка ОСОБА_2, вона і її чоловік, який давав згоду на придбання будинку. Гроші вона передала ОСОБА_2 в машині  безпосереднього перед укладенням договору в нотаріуса.

          Жодних боргових зобов»язань між батьком та ОСОБА_2 не було і не могло бути, оскільки  батько  познайомився з ОСОБА_2 через неї  з приводу якраз купівлі спірного будинку.

Такі свої поясненна відповідачка ОСОБА_3  дала будучи допитаною і в якості свідка.

         Представник  третьої особи Жовківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 в судовому  засіданні позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 залишила на розгляд суду  та пояснила, що 05.09.2008 року нею було посвідчено договір дарування житлового будинку, який знаходиться  в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Оскільки ОСОБА_1 є особою похилого віку, то вона їй роз’яснила про наслідки укладення договору дарування, і жодних застережень щодо укладення договору дарування не було, про договір довічного утримання не йшлось.  Договір посвідчено відповідно до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Підпис в договорі дарування виконала сама ОСОБА_1

В її присутності на дарувательку ніхто не вчиняв будь-якого тиску щодо укладення спірного договору. Посвідчуючи цей договір вона розуміла, що такий укладено добровільно, без примусу чи погрози  і є волевиявленням всіх сторін договору.  

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що саме нею було посвідчено договір купівлі-продажу будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 Жовківського району   Львівської області, який уклали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 При посвідченні договору ніхто не заявляв про те, що такий укладено в рахунок позики.  Документи для укладення цього договору надавала сама продавець. Жодних застережень чи сумнівів  щодо укладення договору купівлі-продажу на час його  укладення у неї не було і таких не висловлювали сторони договору.

Такі свої поясненна третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 дала будучи допитаною і в якості свідка.

Свідоук ОСОБА_7 в судовому засідання ствердив, що на прохання дочки ОСОБА_3 він оглядав спірний будинок, такий йому сподобався, тому він порекомендував дочці  його купити. Дочка також оглядала будинок і вирішила його купити.

До цього відповідачку ОСОБА_2 він не знав і жодних боргових зобов»язань між ними не було. За будинок ОСОБА_2 було сплачено кошти в повному розмірі.

             Заслухавши пояснення сторін та  свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з»ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог   ОСОБА_1  належить відмовити з наступних підстав.

             На підставі свідоцтва про право власності на будівлі, виданого Львівським ОБТІ та ЕО 02.12.2005  згідно рішення виконкому  Грядівської сільської ради від 25.08.2005 року №21,  ОСОБА_1  володіла  житловим будинком, що знаходиться  в АДРЕСА_1

Оспорюваний договір дарування  05.09.2008 року укладено від імені дарувальника  власником позивачкою ОСОБА_1   і за таким вона подарувала належний їй будинок відповідачці ОСОБА_2  Договір посвідчено Жовківською державною нотаріальною конторою (реєстр 3124).

08.09.2008 року  відповідачка ОСОБА_2 зареєструвала право власності на будинок на своє ім’я, що стверджено  витягом про реєстрацію прав власності.

З договору купівлі-продажу, посвідченого 19.05.2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вбачається, що відповідачка ОСОБА_2  продала житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської області, відповідачці ОСОБА_3 за 190 535,00 грн., що еквівалентно 25000 доларів США.

З витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 05.06.2009 року, виданого Львівським ОБТІтаЕО  вбачається, що придбаний відповідачкою ОСОБА_3  житловий будинок зареєстровано на її ім’я.

                  Про те, що зміст і наслідки укладення договору дарування, а надалі і договору купівлі-продажу були роз”яснені всім сторонам  угод, а також про те, що угоди  були підписана саме позивачкою ОСОБА_1 ствердила в судовому засіданні  треті особи по справі  нотаріус Жовківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5  та приватний нотаріус ОСОБА_4

              Присутність у нотаріуса  при укладенні та посвідченні договору дарування не заперечила   позивачка ОСОБА_1  та відповідачка ОСОБА_2

             Пояснення позивачки  ОСОБА_1, її представника та відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні, в тій частині, що оспорюваний договір було укладено позивачкою внаслідок помилки, оскільки та хотіла, щоб ОСОБА_2 її доглядала, поховала і була впевнена, що вона не продасть будинок, суд оцінює критично та надає віри поясненням державного нотаріуса ОСОБА_5, яка пояснила, що роз’яснила ОСОБА_1 наслідки укладення договору дарування, і даруватель бажав  укладенні саме такого договору,  в іншому випадку такий би не було посвідчено. А тому  підстав не довіряти показам третьої особи у суду немає, оскільки такі  є послідовними,  об»єктивно, в цілому і з висвітленням деталей відтворюють події не в завуальованому, а в максимально наближеному до реальності вигляді,  та   жодним доказом  не спростовані,  і тому жодних застережень для надання їм доказового значення суд не має.

Пояснення ж позивачки ОСОБА_1 в частині того, що вона мала намір укласти договір довічного утримання, а не договір дарування, суд розцінює як такі, що спрямована останньою  на спонукання суду до визнання договору  дарування недійсним.

А відтак, судом встановлено,  що нотаріусом  при укладенні оспорюваного договору дотримано вимог діючого законодавства.

Договір дарування укладений між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 є двостороннім.   Позивачка  ОСОБА_1, як на правові підстави визнання договору недійсним посилаються на те, що оспорюваний договір дарування,  дарувальниками  був укладений внаслідок помилки  дарувальника. Однак жодного доказу у підтвердження таких обставин суду не надано. Відповідачка ОСОБА_2, як сторона договору, тобто як обдарована,  не заперечує, що умови договору було виконано  всіма сторонами. Зокрема,  ОСОБА_1 передала їй в дар будинковолодіння. Вона  ж,  в свою чергу, також виконала умови договору,  прийнявши подароване їй майно та провівши відповідну державну реєстрацію такого. І  після укладення договору  вона  володіла та розпорядилася вже належним їй майно, а саме, ремонтувала будинок,  відчужила такий відповідачці ОСОБА_3  і  це не суперечить вимогам закону та є її  волевиявленням.

           Крім того,  позивачка просить задоволити її позовні вимоги, посилаючись на те, що  відповідачка ОСОБА_2  виконувала  угоду довічного утримання,  доглядала і доглядає  її, забезпечує продуктами харчування, опікується нею, залишила її з сином проживати у спірному будинку. Відповідачка дійсно  доводиться позивачці ОСОБА_1 внучкою. З чого суд приходить до висновку, що маючи на увазі моральні зобов”язання щодо догляду за  бабусею, сторони бажають прив”язати такі до договору дарування житлового будинку у той час, як оспорюваним договором дарування така умова не передбачена.              

             А відтак, суд  приходить до висновку, що волевиявлення  ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору  було вільним та відповідало її внутрішній волі і такий був спрямований на реальне настання  бажаних правових наслідків.          

Також суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивачки про те, що дарувальник вважала, що укладає договір довічного утримання,  а не договір дарування. Адже правова природа цих договорів є різною.

Так, згідно ст.717 ЦК України  за договором дарування одна сторона передає  другій стороні майно у власність безоплатно.

А  згідно  вимог ст.744 ЦК України  за договором довічного утримання  (догляду) одна сторона  (відчужував) передає другій стороні (набувачеві у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язуться забезпечувати відчужувача утриманням або доглядом довічно.

Істотною умовою такого договору є визначення грошової оцінки матеріального забезпечення відчужувача, яка встановлюється за згодою сторін.  Пояснення сторін, що стосуються обставин укладення та посвідчення  договору є суперечливими. Однак,   що стосується необговорення сторонами при укладенні договору питання про надання конкретного матеріального забезпечення, то такі пояснення сторін в судовому засіданні є однаковими. Жодна із сторін не вказує про те, що  питання надання конкретних матеріального утримання, допомоги, забезпечення, тощо  взагалі обговорювалось.

В той же час, при укладенні договору дарування дарувальник був попередньо ознайомлений із змістом такого і мав можливість заперечити проти підписання такого, оскільки був поставлений до відомо, що в договорі про  винагороду або матеріальне забезпечення на  заміну дарованому майну  не йдеться.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дана обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним.           

  За таких обставин, суд прийшов до переконання, що  позовні вимоги  ОСОБА_1 слід  залишити без задоволення.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду немає підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Оскільки  судом встановлено, що при  подачі позову до суду позивачкою було сплачено судовий збір не в повному  розмірі, то недоплачену суму  судового збору слід стягнути з позивачки ОСОБА_1 в користь держави.

Відповідно до вимог ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову  можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Якщо у задоволені позову відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову.

              Керуючись ст.ст.10,57,60,88,212,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позову позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб: Жовківської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентразації та експертної оцінки», Приватного нотаріуса Львівської міського нотаріального окргу ОСОБА_4  про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіня відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_1 1384 грн. 29 коп. (одна тисяча триста вісімдесят чотири грн. 29 коп.) судового збору в користь держави.

          Скасувати заходи забезпечення позову  вжиті ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від  19 квітня 2011 року у вигляді накладеня арешту на будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.    

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Апеляційна скарга  подається Апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.          

          У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.          

Суддя                                                                                Копняк С. М.