Справа №  1-91/11

2009 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01.04.2011 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді: Васильченко Н.О.,

при секретарі       : Войцеховській О.А.,

за участю прокурора: Грицюка Ю.А.,                               

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Матейки, Маневицького району, Волинської області, громадянина України, українця, маючого середньо - спеціальну освіту,   

розлученого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, працюючого директором ТОВ «Світанок»Новобузького району, проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1, раніше не судимого,

        в скоєні злочинів передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, згідно наказу № 5 від 09.02.2008 року, обіймаючи посаду директора ТОВ «Світанок»Новобузького району, будучи службовою особою, з метою отримання кредиту в ВАТ КБ «Надра», зловживаючи службовим становищем, в адміністративній будівлі ВАТ КБ «Надра»розташованої в м. Новий Буг, вул. Леніна,24, 17.03.2008 року склав завідомо неправдиві довідки про доходи на ім'я своїх братів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказавши в них неправдиві відомості а саме, в довідці ОСОБА_2 завищив суму заробітної плати. Згідно вказаної довідки ОСОБА_2 працював на посаді головного інженера ТОВ «Світанок»Новобузького району і йому з вересня 2007 по лютий 2008 року нараховано заробітну плату в загальному розмірі 12303,72 грн.. При цьому, відповідно до інформації управління ПФУ в Новобузькому районі, ОСОБА_2 за вищевказаний період отримав заробітну плату в сумі 3040 грн.. В довідці на ім'я ОСОБА_3 ОСОБА_1 вказав, що останній працює на посаді юриста і йому з вересня 2007 по лютий 2008 року нараховано заробітну плату в загальному розмірі 14132,94 грн., хоча фактично за вищевказаний період відповідно до інформації ПФУ в Новобузькому районі ОСОБА_3 в ТОВ «Світанок»взагалі не працював. В подальшому, 20.03.2008 року ОСОБА_1 діючи умисно з метою отримання грошових коштів попрохав свого брата ОСОБА_2 оформити кредит на себе, а в якості поручителя виступити ОСОБА_3 Погодившись на прохання брата за підробленими довідками які ОСОБА_1 надав до ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_3 виступив згідно договору поруки від 20.03.2008 року поручителем, а ОСОБА_2 згідно кредитного договору №08/03/2008/980-К764 від 20.03.2008 року як позичальник отримав кредит в сумі 30000 грн. які передав ОСОБА_1. В наслідок незаконних дій ОСОБА_1 ВАТ КБ «Надра»заподіяно істотну шкоду, яка виразилась у вилученні з обігу банківської системи грошових коштів, підриві авторитету державної банківської установи перед позичальниками, та завданні шкоди економіці держави.

          В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 показання якого були оголошені у судовому засіданні, провину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся,  повністю підтвердив викладене в обвинувальному висновку.  Просив суд строго його не карати.  

          Враховуючи, що підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 299 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, обмежившись оголошенням свідчень  підсудного і характеризуючими даними його особистості.

          Цивільний позов по справі не заявлений.

       Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 по ст. 364 ч. 1 КК України доказана і його дії, тобто зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду державним інтересам та  злочин передбачений ст. 366 ч. 1 КК України –службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей –кваліфіковані правильно.

             При визначені виду та міри покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані що характеризують підсудного. Суд вважає, що скоєні підсудним злочини відносяться до категорії середньої тяжкості.

           Підсудний по місцю проживання характеризується  позитивно.  

           Обставиною, що пом’якшує підсудному покарання є щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю злочину.  

           Обставин, які обтяжують покарання підсудному судом не встановлено.  

Враховуючи особу підсудного, обставини, при яких ним були скоєні злочини, та наставши наслідки, суд приходить до висновку, що його виправлення і перевиховання можливе лише без ізоляції від суспільства,  шляхом призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкціях ст. ст.364 ч.1, ст. 366 ч. 1 КК України. По цих же самих підставах суд вважає необхідним в відповідності зі ст.69 КК України не призначати підсудному ОСОБА_1 за ст. ст.364 ч.1, 366 ч.1 КК України додаткової міри покарання в виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, а тому в відповідності зі ст.75 КК України його необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

             ОСОБА_1 визнати винним в скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України і призначити покарання:

за ст. 364 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України –1 рік обмеження волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

За ст. 366 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України –1 рік обмеження волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

          На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначити  покарання у вигляді 2 років обмеження волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально –виконавчої системи; повідомляти органи кримінально –виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтись в органи кримінально –виконавчої системи.  

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набуття вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.

            На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Новобузького районного суду

          Миколаївської області                                                             Н.О. Васильченко