Справа № 2-227/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 серпня 2011 року           Шишацький  районний  суд  Полтавської області  в складі:

                                           головуючої  - судді  Гусак  Н.В.,

                                           при секретарі Курінній  Я.М.,

                                           за участю: позивача  ОСОБА_1,

                                                              відповідача ОСОБА_2,

                                                              її  представника ОСОБА_3,

третіх  осіб: приватного  нотаріуса Шишацького  районного  територіального  округу  ОСОБА_4 та  представника  Полтавського  акціонерного  банку « Полтава -  банк » Довбенко О.Ю.,

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні в  залі суду  в  смт  Шишаки   цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про витребування   майна з чужого  незаконного   володіння,  -

                                                                             в с т а н о в и в:

   ОСОБА_1  звернувся до  суду з  позовом, посилаючись  на те,  що  між  ним і ОСОБА_2 06 травня  2009 року  був укладений Попередній  договір  про укладання  в майбутньому  Основного  договору   купівлі – продажу  нежилого  приміщення АДРЕСА_1,  яке  належить йому на праві  приватної власності.  При  цьому,  домовилися,  що до  укладання  Основного  договору,  тобто до 01 лютого 2010 року, відповідач  буде  використовувати  вказане  приміщення  у  власних  цілях.  Оскільки станом  на  01 лютого  2010 року  відповідач  не  виконала  своїх  зобов’язань щодо  сплати  ціни  договору в повному  обсязі,  на  її  вимогу  02 лютого  2010 року  між ними  укладено Додаткову  угоду  до  Попереднього  договору. Внаслідок повторного невиконання  відповідачем  своїх  зобов’язань у строк,  визначений  Додатковою угодою, він  09  березня  2010 року  звернувся до  останньої   з  офертою  про укладання Основного договору  купівлі – продажу, однак  жодної відповіді на неї  не отримав. Вважав,  що  контрагент  виявилася  недобросовісною  і на  сьогодні  використовує,  належне  йому,  приміщення  без законних на те підстав.

  Позивач у судовому засіданні  позов   підтримав та  просив його задовольнити,  виходячи з  обставин, викладених у позовній  заяві,  вказавши,  що відповідач мала  право  користуватися нежилим  приміщенням лише до  моменту  укладання  Основного  договору,  тобто до 05 березня 2010 року, що визначено  п. 1 Додаткової  угоди  від  02 лютого  2010 року.  

  Відповідач  пред’явлений до неї  позов не визнала, обґрунтовуючи  свої  заперечення  тим, що   умови Попереднього договору були порушені  саме  позивачем,  який  у  строк до 01 лютого  2010  року  не  виконав  свого зобов’язання    щодо  підготовки   необхідних  документів  для  нотаріального посвідчення  Основного  договору   купівлі -  продажу, у зв’язку з  чим  була  укладена  Додаткова  угода,  відповідно до  умов  якої  він  повинен  був  до  02 березня  2010 року повністю   розрахуватися з ПАБ « Полтава -  банк »  по кредитному договору  № 2745  від 16 березня  2007 року, зняти  з приміщення  заборону  відчуження,  яка була   накладена внаслідок укладання іпотечного  договору, та  вилучити майно з  Державного реєстру  іпотек, надавши  їй  підтверджуючі документи.  Станом на  05  лютого  2010 року  вона  передала   позивачеві  кошти в  загальному розмірі  195 тис. 500 грн., однак  останній  заборгованість  перед  банком за  кредитним договором  не  погасив.  Побоюючись,  що позивач не  встигне  до,  встановленого  Додатковою угодою, строку надати документи  про  повний  розрахунок з банком та виконати  свої  зобов’язання, вона  відмовилася  передавати  йому залишок  коштів. Про те,  що  іпотечний  договір позивачем  був укладений на виконання   кредитних зобов’язань його дружини дізналася  після  укладання  Попереднього договору.  

  Представник  відповідача  думку  свого  довірителя  підтримав та  додатково  пояснив,  що  укладені між позивачем та  відповідачем Попередній  договір і Додаткова  угода на даний  час  є   дійсними,    відповідач  сплатила переважну частину ціни позову,  а  від так  позивач  мав реальну можливість   погасити  заборгованість перед  банком  та  зняти  заборону  відчуження, належного йому майна. Тому,  відповідач  використовує вказане  приміщення  на  законних   підставах. Вважав,  що  домовленість про  використання  відповідачем  приміщення  повинна  діяти до моменту укладання Основного  договору купівлі -  продажу. За таких обставин, відповідач є  добросовісним  набувачем цього  приміщення, а у  позивача   відсутні, передбачені ст. 387 ЦК України,  підстави  для  витребування    його з  користування  останньої.

   Третя  особа приватний  нотаріус  Шишацького районного  нотаріального   округу  в  судовому  засіданні  вказала на  обґрунтованість  позовних вимог  позивача,  оскільки  відповідач  в термін  до  05 березня  2010 року  не виконала   умов  Попереднього договору  з урахуванням внесених  до нього змін та не  розрахувалася з позивачем, у зв’язку з  чим  і  не  був  укладений  Основний  договір. Про те,  що  на  предмет Попереднього  договору  накладено  заборону  відчуження  відповідачу  було  достовірно відомо, так  як вказані  обставини прописані в  істотних умовах  цього договору.    

  Представник  третьої особи Полтавського  акціонерного банку « Полтава  - банк » Довбенко О.Ю. в  судовому засіданні вказала  на  порушення з  боку  позивача  прав  банка, оскільки Попередній договір, на  предмет якого накладено заборону відчуження,  останнім  укладено без  відому установи,  інтереси якої вона  представляє. Тому,   не  вбачала законних підстав користування  відповідачем,  належним  позивачеві, приміщенням.

    Вислухавши  думку  учасників  судового  процесу,  перевіривши  фактичні  обставини справи, оцінивши зібрані по ній докази,  суд приходить  до  висновку  про задоволення  позову з наступних підстав.

    Відповідно до вимог ст. 387 ЦПК України   власник  має право  витребувати  своє майно  від особи,  яка незаконно  без відповідної правової підстави заволоділа  ним.

     Підставою  віндикаційного  позову  є  обставини,  що   підтверджують   правомірність  вимог позивача  про  повернення   йому  майна  із  чужого   незаконного   володіння,  тобто  факти, які  доводять  право  власності на  витребуване  майно, вибуття  його з  володіння   позивача,  знаходження  в  натурі у  відповідача,  тощо. Умовами звернення  з таким  позовом є відсутність   між позивачем та  відповідачем  зобов’язально – правових  відносин.  

  Судом  встановлено, що позивачеві на праві  приватної власності належить  нежиле   приміщення № 1 в будинку  № 78 по вул. Леніна в  смт Шишаки,  що  підтверджується свідоцтвом  про право  власності на  нерухоме  майно від  05 квітня  2005 року, виданим  виконавчим  комітетом  Шишацької  селищної ради  Шишацького району  Полтавської області, та витягом  про  реєстрацію  цього права / а. с. 5-6, т. 1 /.

     22 березня  2007 року   між позивачем та Полтавським  акціонерним  банком « Полтава   - банк » в особі   керуючої відділенням  АБ « Полтава  - банк » в смт  Шишаки  Сліпець Т.В. укладено іпотечний договір з  додатковими угодами до нього, відповідно до яких ОСОБА_1 в забезпечення  повернення  в  момент вимоги  банку, а  при  відсутності  такої  вимоги,  згідно  встановленого графіка,  грошових  коштів, отриманих за  кредитним договором  № 2745 від 16 березня  2007 року,  укладеного з  його дружиною ОСОБА_8, передав  в  іпотеку банку належне  йому на праві власності майно у  вигляді  нежилого  приміщення,  що знаходиться за  адресою  АДРЕСА_1  про що було  зроблено реєстраційний запис  до  Єдиного реєстру  відчуження  об’єктів нерухомого майна  / а.с. 194 -  210, т. 2 /.

 Вказані обставини в судовому засіданні були  підтвердженні свідком ОСОБА_7, яка акцентувала увагу суду на дійсності та законності укладених  з  подружжям  ОСОБА_8 як  кредитного, так і  іпотечного договору.  

  Як пояснила свідок ОСОБА_8  вона  була  обізнана  про  укладання  її  чоловіком  іпотечного  договору,  на  який вона особисто надала  згоду, а також  послідуючих   правочинів щодо нежилого  приміщення, яке  ним було  придбане  під час їхнього  шлюбу.   

  Так, 06 травня  2009 року між позивачем як продавцем з одного  боку та відповідачем як покупцем  з іншого  боку за  згодою дружини позивача ОСОБА_8, був укладений Попередній  договір про наміри укласти в  майбутньому Основний договір   купівлі – продажу  нежилого  приміщення АДРЕСА_1 який  посвідчений  приватним  нотаріусом  Шишацького районного  нотаріального округу  Полтавської області та  зареєстрований в  реєстрі за  № 666 / а. с. 7-8, т. 1 /.

    Відповідно до  п. 1 цього  договору  сторони  взяли на  себе  зобов’язання укласти  до 01 лютого  2010 року  Основний договір купівлі – продажу вказаного  приміщення, визначивши  його  вартість в 270 000 грн.

  Пунктом  2. 6 передбачено,  що продавець  в строк до 01 лютого 2010 року повинен був  передати покупцеві, належне йому,  майно, а  покупець, в свою чергу, сплатити, визначену  п. 2. 3  ціну договору.  

  Після  укладення  Попереднього  договору сторони в  усній  формі  домовилися  про  використання відповідачем нежилого приміщення  до укладання Основного договору в якості  Шишацької філії приватного  підприємства  « Миргородське  підприємство  технічної  інвентаризації та  експертиз « Інвентаризатор », директором  якого  являється   відповідач,  що не заперечувалося  сторонами в  ході розгляду  справи.

  На підтвердження  вказаний  обставин дала  свідчення  свідок ОСОБА_9, яка суду  пояснила,  що після підписання Попереднього договору  відповідач  передав  ключі  від   приміщення,  де  за  його згодою був  проведений  поточний ремонт. Вказане приміщення  до  теперішнього часу використовує Шишацька філія приватного  підприємства  « Миргородське  підприємство   технічної  інвентаризації та  експертиз « Інвентаризатор », в якому до нині зберігаються особисті  речі  позивача. На її  думку,  позивачем  було надано  приміщення в користування відповідачу на  довготривалий  термін.

  Свідок  ОСОБА_10 також підтвердила  факт  використання  Шишацьким  відділенням ПП « Миргородське  підприємство  технічної інвентаризації  та експертиз « Інвентаризатор »  належного  позивачеві  приміщення. Про  строки  користування  цим  приміщенням їй  достовірно відомо не було.

   Крім того,  судом  встановлено,  що 02 лютого 2010 року   між сторонами  укладена  Додаткова  угода до  Попереднього  договору,  яка посвідчена   приватним  нотаріусом  Шишацького  районного  нотаріального округу та  зареєстрована  в  реєстрі за  № 205. Умовами якої змінена  редакція  пункту 1 Попереднього  договору та продовжено  строк укладання  Основного договору до  05 березня  2010 року / а. с. 9, т. 1 /.

  Пункт 2.6  Попереднього договору викладено в  наступній  редакції, а саме, сторони  повинні  виконати   свої   взаємні   обов’язки  до  посвідчення Основного договору,  зокрема,  покупець -  сплатити   відповідну  грошову  суму в  строк  до  26 лютого  2010 року, а  Продавець   до  02 березня  2010 року  повністю  розрахуватися з  ПАБ « Полтава – Банк » по кредитному договору  № 2745  від 16 березня  2007 року, зняти з  нежилого  приміщення  заборону   відчуження, вилучити  його  з Державного реєстру  іпотек та надати покупцеві підтверджуючі  документи  про повний  розрахунок  з  банком.

  Через три  дні  після підписання  вказаної угоди відповідач передала  позивачеві кошти в розмірі 25 тис. грн., сплативши всього 195 500 грн., що  підтверджується  особистими розписками  останнього,  оригінали яких дослідженні в  ході   розгляду  справи / а. с. 37 – 50, т. 1 /.

  Незважаючи на  підписання Додаткової угоди та передачу позивачеві відповідної  суми коштів,  відповідач не погодилася з її  умовами та 23 лютого  2010 року звернулася до ОСОБА_1  з письмовою заявою, копію якої  надіслала  приватному  нотаріусу  Шишацького  районного  нотаріального   округу ОСОБА_4, в якій послалася на сплату нею 195 500 грн., в результаті  чого остаточна  сума буде передана продавцеві  під час  укладання  Основного  договору купівлі – продажу / а. с. 63, т. 1 /.

 У судовому порядку відповідач не  ставила  питання  про  визнання   цих правочинів  недійсними, а  від так  вони є такими,  що   відповідають вимогам  чинного законодавства.

  У зв’язку з  порушенням  відповідачем  положень п. 2.3 Попереднього  договору та п.  1.2 Додаткової  угоди, позивач 09 березня  2010 року через приватного  нотаріуса  Шишацького  районного  нотаріального округу  ОСОБА_4 в порядку, встановленому  ст. 84 Закону України  « Про  нотаріат » та п. 6 Попереднього  договору, звернувся до  відповідача з  пропозицією в п’ятиденний строк виконати  свої  зобов’язання  та  укласти   Основний  договір  купівлі – продажу / а. с.  10, т. 1 /. Відповідач оферту  позивача не  прийняла та будь – якої відповіді / акцепту / на неї  не надала.         

 Відповідно до  ст. 635 ЦК України  попереднім договором  є договір,  сторони  якого  зобов’язуються   протягом певного строку  укласти договір  в  майбутньому  на умовах, встановлених    попереднім договором.

 Зобов’язання  встановлені попереднім договором, припиняються, якщо основний договір  не укладений  протягом  строку / у  термін /, встановлений  попереднім  договором, або якщо  жодна  із  сторін  не  направить  другій стороні  пропозицію  про його  укладання.

 У разі  порушення  зобов’язання  настають правові наслідки, встановлені  законом  або договором, що регламентовано  положеннями ст. 611 ЦК України  

 Згідно з  пунктом 6 Попереднього договору  якщо  за  п’ять днів  після сплину  терміну,  передбаченого  пунктом 1  цього договору,  не буде укладено Основний договір  купівлі – продажу  або жодна із сторін не направить  другій  стороні  пропозицію  про його укладання,  зобов’язання за  цим  договором не припиняються, а сторони мають діяти  на підставі  пункту 5 договору, відповідно до якого у разі, якщо одна сторона  ухиляється  від виконання  зобов’язань  за  цим  договором, тобто  ухиляється від укладання основного договору,  інша сторона  вправі  звернутися до суду з  вимогою  про  примушення  укладання основного договору. Вказаним правом, що не є обов’язком, ні  відповідач, ні  позивач не скористалися.

  Таким  чином,  позивач за  Попереднім договором  та укладеною  до  нього  Додатковою  угодою передав  відповідачеві на  підставі спільної  усної   домовленості майно, обумовивши  строк  його використання  до   моменту  укладання  Основного договору  купівлі – продажу, що було  визнано сторонами  по справі. Умовами додаткової угоди до Попереднього договору  визначено,  що  сторони повинні  були укласти Основний договір купівлі – продажу  до 05 березня  2010 року, виконавши,  при  цьому, належні їм  зобов’язання. Виходячи  з того,  що  жодна із  сторін  станом  на 05 березня  2010 року не виконала належних зобов’язань, відповідач у  встановлений  п. 6 Попереднього договору строк не  надала  відповіді  на  оферту  позивача  про  укладання  Основного  договору  купівлі – продажу, суд, з  урахуванням відсутності у справі  будь– яких доказів, які б засвідчували намір останньої укласти в майбутньому Основний  договір купівлі – продажу,  приходить до висновку про припинення на даний час між  сторонами  зобов’язань  за Попереднім  договором,  а  від так і відсутність  між  ними  зобов’язально – правих відносин.  

 Оскільки право власності  позивача на нежиле приміщення,  що є предметом  спору, підтверджується належними  і допустимими  доказами по справі,  тому  він, як власник цього майна, має право на  витребування  його із  користування  відповідача,  яка його  утримує до  теперішнього  часу  без  відповідної  на те правової підстави.

  При  цьому,  суд  не бере  до  уваги  тверджень відповідача щодо її необізнаності  про  укладання  кредитних  зобов’язань ОСОБА_8,  на  забезпечення  яких  відповідачем   укладений  іпотечний  договір, так як вказані обставини не  стосуються  предмета  спору.  Більше того,  істотними  умовами Попереднього договору від 06 травня  2009 року доведено до відому  сторін, що на предмет  договору  накладено  заборону  відчуження  у зв’язку з  посвідченням  іпотечного  договору від 22  березня  2007 року, укладеного між  ПАБ « Полтава -  банк » та позивачем, а також  про перебування  майна  в  іпотеці  банку за  кредитним договором № 2745  від  16 березня  2007 року. Своїми особистими підписами сторони  засвідчили однакове розуміння значення  укладеного  правочину, його  умови та правові  наслідки.

  Як  убачається з наданих ПАБ « Полтава – банк » відомостей  про  рух  погашення  заборгованості за  кредитним  договором № 2745 від  16 березня  2007 року  на рахунок  позичальника відповідно до графіка  погашення  заборгованості систематично надходили  кошти,  які  відповідають  сумам та календарним датам, вказаним у  особистих розписках  позивача,  починаючи з  липня  2009 року по квітень  2010 року / а. с. 228 – 258, т. 2 /., а  від так  твердження   відповідача і її  представника про  непогашення  останнім  заборгованості за  кредитним  договором  є безпідставними, так як не  знайшли  свого документального   підтвердження. При  цьому, ні  умовами Попереднього договору, ні Додаткової  угоди  не  було  покладено на  позивача  обов’язку погашення   заборгованості за  кредитним  договором  № 2745 від 16 березня  2007 року за рахунок  сплачених  відповідачем коштів.

    Питання  судових витрат  суд  вирішує  у відповідності з вимогами  ст. 89 ЦПК України.

   З огляду  на  наведе  та  керуючись статтями 10, 11, 15, 60, 62, 76, 79, 88, 208, 209,  212-215, 218 ЦПК України,  суд, -

                                                                      В И Р І Ш И В :

  Позов  задовольнити.

 Витребувати з незаконного користування ОСОБА_2, належне на  праві  приватної  власності  ОСОБА_1, нежиле приміщення  АДРЕСА_1  

 Зобов’язати  ОСОБА_2  звільнити  вказане   приміщення у десятиденний  термін  з  моменту  набрання  рішенням  законної сили.

  Стягнути з  ОСОБА_2 на  користь  ОСОБА_1  судові  витрати,  які  складаються з   судового збору  в розмірі  8 грн. 50 коп. та  витрат  на  інформаційно -  технічне  забезпечення   розгляду  справи  в  розмірі  37 грн. 00 коп.,  а всього 45/ сорок  п’ять / грн. 50 коп.

  Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча: