РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" вересня 2006 р. | Справа № 9/180-3284 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" вул. Київська, 92, м.Рівне,33027
до Тернопільського спільного комерційно-виробничого малого підприємства "Тер Тамп" вул. Січових Стрільців, 3, м. Тернопіль, 46000
За участю представників сторін:
позивача: Рудик О.А., довіреність № 98 від 14.08.2006 р.
відповідача: Томич Руслана Іванівна, доручення від 12.09.2006 р.
Представників сторін ознайомлено з правами та обов’язками у процесі згідно з ст. 22 ГПК України.
Позивач –Відкрите акціонерне товариство “Завод залізобетонних виробів”, вул. Київська, 92, м. Рівне, звернувся 22.08.2006 р. до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Тернопільського спільного комерційно-виробничого малого підприємства “Тер-Тамп”, м. Тернопіль, про стягнення з відповідача 20 328,77 грн. , з яких: 20 000,00 грн. боргу в оплаті проданого відповідачу товару, інфляційних втрат в розмірі –20,00 грн., які зазначав позивач внаслідок невиконання відповідачем умов договору, 228,22 грн. пені, 3% річних в сумі 80,55 грн., посилаючись на таке:
18.01.2006 р. між Позивачем - ВАТ “Завод залізобетонних виробів” та відповідачем – Тернопільським спільним комерційно-виробничим малим підприємством “Тер-Тамп” укладено договір купівлі-продажу за № 96/03, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач отримав, товар (метало форми ПК 63-15 деф.) на загальну суму 20 000,00 грн., згідно видаткової накладної № 3Б-0000175 від 06.06.2006 р., копія якої додана до позову. .
За твердженням позивача, відповідач порушив умови договору, оскільки на протязі трьох днів після отримання рахунку, вартість товару не оплатив.
Направлену 07.07.2006 р. Тернопільському спільному комерційно-виробничому підприємству “Тер-Тамп” претензію з вимогою сплатити суму боргу відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Як стверджує позивач, станом на 22.08.2006 р. (день звернення з позовом до суду) борг відповідача за поставлений товар становить 20 000,00 грн.
За неналежне виконання грошових зобов’язань та спираючись на умови договору , Позвиач просить стягнути з боржника інфляційні витрати в розмірі –20,00 грн., пеню в сумі 228,22 грн., а також 3% річних в розмірі –80,55 грн.
Ухвалою від 28.08.2006 р. порушено провадження та призначено розгляд справи на 10:00 год. 15 вересня 2006 р.
В зв’язку з відрядження судді Кропивної розгляд справи відкладався до 10:00 год 20 вересня 2006 р.
15.09.2006 р. від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог (вх. № 19520 (н) від 15.09.2006 р.), у якій він повідомив суд про те, що відповідач частково погасив заборгованість шляхом перерахування 3 500,00 грн., що підтверджується випискою банку (копія якої долучена ло матеріалів справи). Таким чином, з врахуванням вказаної проплати, просить стягнути з відповідача 16 500,00 грн. боргу.
Позивач також збільшив суму вимог та просить стягнути з відповідача 3% річних, у розмірі 147,86 грн., 266,00 грн втрат внаслідок інфляції та пеню у розмірі 418,94 грн.
В судовому засіданні 20.09.2006 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача визнав лише суму основного боргу та вказав, що позивач порушив порядок звернення до суду з позовом, оскільки подав позов до закінчення строку, наданого законом боржнику для відповіді на претензію. Крім того, відповідач заперечив доводи позову про неналежне виконання ним грошових зобовзань , ствреджуючи , що рахунок на оплату вартості товару, отримав лише разом з претензійним листом.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково , враховуючи наступне:
18 січня 2006 р. між ВАТ “Завод залізобетонних виробів”, як Продавцем, та Тернопільським спільним комерційно-виробничим підприємством “Тер-Тамп”, як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу за № 96/03.
На виконання договірних зобов’язань, позивач поставив , а відповідач через представника, який діяв на підставі довіреності ТМЦ № 152009 від 06.06.2006 р. , самовивозом отримав товар-металоформи ПК 63-15 деф. на загальну суму 20 000,00 грн. , що підтверджується підписами сторін постачальника та покупця у видатковій накладній № 3Б-0000175 від 06.06.2006 р.
Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як покупцем, умов договору щодо оплати вартості поставленого товару.
Доводи відповідача , надані у заперечення вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат кредитором та 3% річних з простроченої суми , стосуються моменту, з якого відповідач може вважитися боржником, що прострочив виконання грошового зобов’язання. На думку відповідача , обов’язок оплатити вартість товару виникає , згідно договору, з моменту отримання покупцем рахунку , і лише після закінчення трьохденного строку із дня отримання рахунку, боржник може вважатися таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання.
За твердженням відповідача , постачальник не передав покупцю рахунку та накладної на товар разом з товаром.
Доводи відповідача заперечує позивач, який , звертає увагу суду на ту обставину, що 01.08 2006 р. платіжним дорученням № 353 відповідачем перераховано 3 500 грн. на рахунок постачальника в погашення грошових зобов’язань за отримані металоформи за договором 96/03 від 18.01.2006 р. , що підтверджує банківською випискою руху коштів на власному рахунку у філії КБ „Приватбанк”, м. Рівне.
Критично оцінюючи доводи відповідача з приводу того, що відсутність рахунку у відповідача є підставою для невиконання ним зобов’язань оплатити отриманий товар, суд виходить з умов договору, які накладну чи рахунок визнають товаророзпорядчими документами, що містять асортимент, кількість та ціну товару ( пункту 1.3., 1.4., 1.5. договору) . Більше того, накладна чи рахунок визнається сторонами невід’ємною частиною договору і передається покупцю постачальником разом з товаром.( пункт 1.4. )
Відповідно до частин 1 -3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Матеріалами справи підтверджуються доводи позову , що відповідач , отримавши від постачальника товар , порушив свої зобов’язання ,підставою яких є договір, адже трьох-денний строк від дня отримання товару разом із товаророзпорядчими документами , повну ціну товару не сплатив, здійснивши перший платіж постачальнику лише 01.08.2006 р., тому правомірними є вимоги постачальника про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 116500 грн. та про застосування до боржника наслідків невиконання ним зобов’язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України покладає на боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідальність по сплаті на вимогу кредитора суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розділу 4 договору, у випадку порушення зобов’язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність , визначену цим договором та (або ) чинним в Україні законодавством. За порушення договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством, що не звільняє її від виконання своїх зобов’язань.
Оскільки сторони письмової угоди щодо розміру пені не уклали, тому пеня у розмірі 418,94 грн. за період з 10.06.2006 р. по 15.09.2006 р. , заявлена позивачем неправомірно , тому вимоги у цій частині позову не можуть бути задоволені.
Що стосується вимог про стягнення 3% річних у розмірі 147,86 грн. (за період з 10.06.2006 р. по 31. 07.2006 р. нарахованих на суму боргу у розмірі 20 000 грн. та за період з 01.08.2006 р. по 15.09.2006 р. - на суму боргу у розмірі 16500 грн.) , а також вимоги про стягнення 266 грн. на відшкодування інфляційних втрат у червні - серпні 2006 р. , то позов у цій частині вимог як правомірний, розрахунково та документально підтверджений та такий, що відповідає встановленим судом обставинам справи, підлягає до задоволення у заявленій сумі.
При таких обставинах справи , позов підлягає до задоволення частково, а саме підлягають примусовому стягненню з відповідача 16 500,00 грн. основного боргу, 266,00 грн. суми інфляційних нарахувань, 147,86 грн 3% річних. Стосовно стягнення 3 500,00 грн. боргу - провадження у справі слід припинити за п. 4 ст. 80 ГПК України, а у задоволенні стягнення 418,94 грн. пені за період з 10.06.2006 р. по 15.09.2006 р –відмовити.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно ст. 49 ГПК України.
Доводи відповідача про те, що позов подано до суду з порушенням порядку досудового врегулювання спору, судом відхиляються , як неспроможні, з огляду на рішення Конституційного Суду України N 19-08/7, у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 року Справа N 1-2/2002. Згідно резолютивної частини рішення, КС України роз’яснив таке.
„Із змісту частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України ( 254к/96-ВР ), не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування...Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.”.
У судовому засіданні 20.09.2006 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 526, 527,655, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, п. 4 ст. 80, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково .
2. Стягнути 16 766 , 00 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з червня по серпень 2006 р., 3% річних в сумі 147,86 грн. за період з 10.06.2006 р. по 15.09.2006 р. та 169,14 грн. судових витрат із Тернопільського спільного комерційно-виробничого малого підприємства “Тер-Тамп”, (вул. С.Стрільців, 3, м. Тернопіль, р/р 2600130013282 в АКБ УСБ, МФО 338017, ідентифікаційний код 14031607) в користь Відкритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних виробів”, (вул. Київська, 92, м. Рівне, р/р 2600801001269 в рівненській філії АТ “Кредит-Банк (Україна)”, МФО 333670, ідент. код 01033591).
3. В частині стягнення 418,94 грн. пені - відмовити .
4. В частині стягнення 3 500,00 грн. боргу провадження у справі припинити
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “____” _____________ 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна