Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  1-236/11

В И Р О К

22.07.2011м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді Новака Ю.Д.,          

при секретарі – Рудь М.І.,

за участю прокурора – Шевчука Є.В., у  виїздному відкритому судовому засіданні в приміщенні ПВК УДДУ ПВП в Полтавській області ( № 64), розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню,-

          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця міста Комсомольськ, Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 3 років, проживає: АДРЕСА_1, незареєстрованого, раніше судимого:

- 10.06.2009 року Комсомольським міськрайонним судом Полтавської області за ст.ст. 185 ч.1, 185 ч.3, 70 ч.1, 71,72 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі;

- 14.04.2010 року Семенівським районним  судом м. Полтава за ст. 309 ч.2, 70 ч. 4 КК України до 3 років та 1 місяця позбавлення волі.

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_1 будучи засудженим 14.04.2010 року Ленінським районним  судом м. Полтава за ст. 309 ч.2, 70 ч. 4 КК України до 3 років та 1 місяця позбавлення волі, відбуваючи покарання у ПВК №64 Полтавської області на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин при наступних обставинах.

            Так, перебуваючи у місцях позбавлення волі за скоєний ним злочин, підсудний ОСОБА_1 зарекомендував себе як злісний порушник режиму утримання, має 25 стягнень, 13 з яких накладені правами начальника установи, з них 3 рази поміщався до ДІЗО та 1 раз переводився до ПКТ установи.

           Знаходячись у ПВК №64 УДДУПВП у Полтавській області з 26.11.2009 року за вчинення тяжкого злочину, ОСОБА_1 зарекомендував себе з негативного боку як злісний порушник режиму утримання. Згідно довідки про стягнення та заохочення  підсудний ОСОБА_1, виданої   начальником ПВК УДДУПВП у Полтавській області №64 підполковником внутрішньої служби ОСОБА_2, підсудний ОСОБА_1 отримав наступні стягнення:

1)          04.12.2010 року догана за відмову від роботи по благоустрою установи;

2)          11.01.2010 догана за невихід на перевірку засуджених;

3)          21.01..2010 року позачергове чергування за невихід на вечерю;

4)          21.08.2010 року догана за невиконання команди “Підйом”;

5)          26.08..2010 року ДІЗО 15 діб порушення розпорядку дня;

6)          15.09.2010 року догана за невиконання команди “Підйом”;

7)          22.09.2010 року сувора догана за невихід на перевірку засуджених;

8)          23.09.2010 року догана  за невихід до їдальні;

9)          24.09.2010 року догана за невиконання команди “Підйом”;

10)          30.09.2010 року ДІЗО 12 діб за відмову прибирати територію установи згідно з графіком;

11)          03.10.2010 року догана за нетактовну поведінку з представниками адміністрації;

12)          13.10.2010 року догана за невихід на перевірку засуджених ;

13)          15.10.2010 року догана за невиконання команди “Відбій”.;

14)          02.11.2010 року догана за невиконання команди “Підйом”;

15)          19.08.2010 року догана за невиконання команди “Підйом”;

16)          06.11.2010 року ПКТ 2 місяці за відмову прибирати спальне приміщення згідно з графіком;

           Згідно постанови від 06.11.2010 року  начальника ПВК УДДУПВП у Полтавській області № 64 в. о. начальника установи ОСОБА_3 про переведення засудженого до ПТК, підсудний ОСОБА_1 без поважної причини з власних міркувань відмовився прибирати спальне приміщення згідно з графіком чергувань. За період відбування покарання підсудний ОСОБА_1 допустив 14 порушення режиму утримання,  з яких накладені правами начальника установи, у тому числі 2 рази поміщався до ДІЗО. Стягнення не зняті і не погашені, заохочень не має, тобто систематично грубо порушував вимоги режиму утримання ( ст. 28, 29 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та ст. 107, 118 КВК України).

           Проте, реалізуючи свій злочинний намір, підсудний ОСОБА_1, після поміщення його до ПКТ належних висновків не зробив, діючи з прямим умислом, направленим на вчинення злісної непокори законним вимогам адміністрації виправної установи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив 10 злісних порушень режиму утримання, за що отримав наступні стягнення:

17)          08.01.2011 року догана за невиконання команди “Підйом”;.

18)          12.01.2011 року догана  за невиконання команди “Підйом”;

19)          18.01.2011 року  догана за запізнення на перевірку засуджених;

20)          19.01.2011 року догана за невиконання команди “Підйом”;

21)          05.03.2011 року догана за самовільне залишення спального місця;

22)          16.03.2011 року  догана за невиконання команди “Підйом”;

23)          21.03.2011  року догана ДІЗО 13 діб за відмову прибирати спальне приміщення згідно з графіком;

24)          10.04.2011 року сувора догана за антисанітарний стан спального місця;

25)          12.04.2011 року догана за  порушення дисципліни строю;

26)          16.04.2011 року догана за порушення форми одягу.

26.04.2011 року підсудний ОСОБА_1 відмовився в категоричній формі прибирати спальне приміщення згідно графіка чергувань. На неодноразові законні вимоги начальника відділення СВтаПР капітана внутрішньої служби ОСОБА_4, в присутності начальника СВтаПР № 10 капітана  внутрішньої служби ОСОБА_5, та  начальника відділення СВтаПР № 12 лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_6 підсудний ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою, чим вчинив явну та злісну непокору законним вимогам представника адміністрації.

          В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав повністю. При цьому  детально пояснив, що він дійсно вчинив даний злочин за тих обставин, які викладені в обвинувальному висновку. Вину у скоєному злочині визнав повністю, щиро розкаюється у вчиненому, запевнив, що вже зробив для себе вагомі висновки та те, що більше ніколи не буде вчиняти злочинні діяння.  

          Враховуючи, що підсудний  вину у вчиненні злочину визнав повністю, в суді  він заявив, що сумнівів у достовірності  зібраних по справі доказів він не має, то після роз’яснень йому  положень ст. 299 КПК України судове слідство по справі було обмежене допитом підсудного та дослідженням матеріалів справи які характеризують  особу підсудного.

          Кваліфікація злочинних дій підсудного ОСОБА_1  за ст. 391 КК України, як злісна непокора вимогам адміністрації  установи виконання покарань є вірною.  

          Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, та виходить з того, що призначене підсудному покарання має бути необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

          Суд встановив, що пом’якшуючими обставинами є те, що підсудній вину визнав повністю, щиро розкаюється та його молодий вік.

          Обтяжуючою обставиною покарання підсудного, суд вважає  рецидив злочинів, так як підсудний ОСОБА_1 в момент відбування покарання вчинив новий умисний злочин.

          Приймаючи до уваги викладене вище, а також те, що підсудний вчинив новий злочин у період відбування покарання, негативно характеризується, допустив ряд  грубих порушень режиму відбування покарання, з вжитих до нього заходів висновків не зробив, це все свідчить про стійкість протиправної поведінки підсудного і небажання стати його на шлях виправлення. Тому з урахуванням вказаного, даних про особу підсудного, обставини вчинення ним злочину, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для його виправлення буде призначене покарання у вигляді реального позбавлення волі.

          Виходячи з того, що підсудній вчинив новий злочин, невідбувши частину покарання за вироком  Семенівського районного суду Полтавської області від 14.04.2010 року  у вигляді  дев‘яти місяців 27 днів позбавлення волі станом на 03 травня 2011 року, тобто на день його затримання за вчинення нового злочину, то відповідно до ст. 71 КК України остаточне покарання йому слід призначити за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за ст. 391 КК невідбутого покарання у вигляді одного місяця позбавлення волі за вказаним вище попереднім вироком суду.  

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

          На підставі ст. 71  КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуте засудженим покарання за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 14.04.2010 року у вигляді одного місяця позбавлення волі та остаточно до відбуття засудженому ОСОБА_1 визначити покарання у вигляді одного року і одного місяця позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 –  до вступу вироку в законну силу, залишити утримання під вартою в ДІЗО ПВК УДДУ ПВП в Полтавській області ( №64) та строк відбування йому покарання обчислювати з 03 травня 2011 року.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Ленінський районний суд міста Полтави, а засудженим, що утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтава  Ю. Д. Новак