Справа 2-а- 1303 /11/1402

                       БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

                             ПОСТАНОВА

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2011 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого –судді Муругова В.В., при секретарі Змієвській О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Жовтневої роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області молодшого сержанта міліції Лозицького В’ячеслава Івановича та Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови інспектора ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області по накладенню на нього адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ1 № 091039 від 22.03.2011 року. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 22.03.2011 року, оскільки вказав, що обганяючи автомобіль, що рухався з низькою швидкістю (менше 30 км/год), - перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки, що дозволяється ПДР, крім того, позивач вказав, що вказані події відбувались на автодорозі «Дніпропетровськ-Миколаїв»біля с. Мар’ївка Баштанського району Миколаївської області (а не на автодорозі «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», як вказано в протоколі та постанові) та на вказаному відрізку шляху взагалі немає шляхопроводів.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач –Лозицький В.І. до суду не з'явився. Про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином (за місцем роботи –УДАІ УМВС України в Миколаївській області). Від відповідача не надійшло заперечень на позов.

Від відповідача - УДАІ в Миколаївській області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника та заперечення на позов, в яких просять відмовити в задоволенні позову через законність та обґрунтованість постанови.

З огляду на те, що відповідачі –суб’єкти владних повноважень, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи - суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів за відсутності відповідачів.

Вислухавши пояснення позивача, свідчення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вказали, що дійсно викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності події відбувались біля с. Мар’ївка Баштанського району Миколаївської області на дорозі Дніпропетровськ-Миколаїв та на вказаному відрізку шляху шляхопроводів та інших подібних інженерних споруд немає, дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 №096744 від 22.03.2011 року; постанову серії ВЕ1 №091039 по справі про адміністративне правопорушення від 22.03.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність задоволення позову.

 Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень  обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.    

В судовому засіданні встановлено, що позивач був зупинений інспектором ДПС, який склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП за порушення правил обгону, а саме: 22.03.2011 року о 10.00 год. на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ»ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ 2106 (н.з. НОМЕР_1), здійснив обгін іншого транспортного засобу на шляхопроводі з виїздом на смугу зустрічного руху.

У зв’язку з вказаним інспектор визначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Як слідує з тексту позову та пояснень позивача, які той дав при розгляді справи в суді, що підтверджено показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 –позивач рухався по автодорозі  Дніпропетровськ-Миколаїв в районі с. с. Мар’ївка Баштанського району Миколаївської області відповідно з дозволом ПДР дійсно здійснив обгін поодинокого транспортного засобу, який проїжджав яму на дорозі та рухався з невеликою швидкістю, але вказаного в протоколі та постанові шляхопроводу на вказаній дорозі не було.

Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень та свідчень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсним обставинам справи.

Позивачу інкримінується порушення п. 14.6 «г»ПДР, зі змісту якого слідує, що обгін на шляхопроводі заборонений.

При цьому, зі свідчень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і пояснень позивача (які відповідачами жодним чином не спростовані) слідує, що події, викладені в протоколі та постанові відбувались взагалі в іншому місці (на іншому автошляху) та на такому відрізку шляху не було шляхопроводу, за обгін на якому позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (залучення свідків, понятих, фіксацію правопорушення та ін.) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, - висновок інспектора не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, свідченнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (перший з яких взагалі в якості свідка вказаний самим інспектором в протоколі про адміністративне правопорушення), а отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

          За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, винесена посадовою особою УДАІ УМВС України в Миколаївській області не відповідає вимогам законодавства щодо обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову серії ВЕ1 №091039 по справі про адміністративне правопорушення від 22.03.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП - скасувати як протиправну.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.2 КУпАП –закрити.

Відповідно до ч.2 ст. 171-2 КАС України постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною і оскарженню не підлягає.