Справа 2-а- 1270 /11/

                       БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

                             ПОСТАНОВА

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого –судді Муругова В.В, при секретарі Змієвській О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ВДАІ з обслуговування адміністративної території Баштанського району УДАІ УМВС України в Миколаївській області майора міліції Росєєва Сергія Миколайовича та Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови по накладенню на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.2 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, щодо дослідження усіх істотних обставин справи в частині того, що вчиненні ним дії по продажу продуктів харчування в дозволеному міською радою місці зі стоячої машини не передбачені як склад правопорушення по ст. 140 ч.2 КУпАП та такі його дії не є встановленням торгівельного пункту, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ №223477 від 21.03.2011 року. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 21.03.2011 року, вказавши, що здійснював торгівлю продуктами харчування (картоплею) на дозволеній місцевою радою території зі стоячого автомобіля та такі дії не потребують погодження з ДАІ і не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.2 КУпАП.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач Росєєв С.М. до суду не з’явився. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином (кур’єрським зв’язком за місцем роботи –ВДАІ з обслуговування адміністративної території Баштанського району Миколаївської області), про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.

Відповідач УДАІ УМВС України в Миколаївській області не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням). Від відповідача не надходило заперечень на позов.

З огляду на те, що відповідачі –суб’єкти владних повноважень, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не прибули у засідання, не повідомивши про причини неприбуття - суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів без участі відповідачів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 №100062 від 20.03.2011 року; постанову серії ВЕ №223477 по справі про адміністративне правопорушення від 21.03.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч.2 КУпАП, письмові пояснення ОСОБА_3; письмові пояснення ОСОБА_4; довідку Погребищенської міської ради Погребищенського району Вінницької області від 16.11.2010 року №4092; рішення Баштанської міської ради від 18.07.2007 року №2, довідку Державної податкової інспекції в Баштанському районі від 23.03.2011 року №2643/10/29-012), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій  чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень  обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.    

В судовому засіданні встановлено, що 20.03.2011 року інспектором ДАІ Стромиленком В.С. відносно позивача, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 140 ч.2 КУпАП.

21.03.2011 року начальником ВДАІ з обслуговування адміністративної території Баштанського району позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч.2 КУпАП, в тексті постанови вказано, що 20.03.2011 року в м. Баштанка по вул. Сизоненка ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, розмістив торгівельний об’єкт в безпосередній близькості від проїжджої частини дороги без погодження з ДАІ.

На підставі викладеного посадова особа ДАІ притягнула позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 грн.  

Як вказав позивач та що підтверджено письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, від здійснював торгівлю продуктами харчування (картоплею). При цьому, позивач вказав, що при приїзді працівників ДАІ він для продажу вивантажував з автомобіля ящики з картоплею на території біля магазину «Спокуса»по вул. Сизоненка в м. Баштанка на території, де торгівля вказаним товаром дозволена рішенням Баштанської міської ради від 18.07.2007 року №2 та він не є приватним підприємцем і не розміщував жодних об’єктів торгівлі, а планував стати на дозволене місцевою радою місце для торгівлі.

Ч.2 ст. 140 передбачає адміністративну відповідальність за порушення визначеного  законодавством  порядку  погодження з Державною автомобільною  інспекцією:  встановлення  рекламоносіїв, технічних засобів    організації   дорожнього   руху,   проведення будь-яких робіт на  автомобільних  дорогах,  вулицях,  залізничних переїздах;  розроблення  проектної  документації  на  будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних  доріг,  вулиць,  залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу;  здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху  транспортних  засобів загального користування.

Непогодження розміщення торгівельних об’єктів не передбачено диспозицією вказаної вище норми, у зв’язку з цим такі дії не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КУпАП.   

Крім того, перелік об’єктів торгівлі визначено п. 7 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, за яким торговельними об'єктами є: магазин; павільйон; кіоск, ятка; палатка, намет; лоток, рундук; склад товарний; крамниця-склад, магазин-склад.

З наведеного вбачається, що по-перше, торгівля з автомобіля в дозволеному місцевою радою місці не є розміщенням об’єкту торгівлі, по-друге, такі дії не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КУпАП (оскільки розміщення об’єкту торгівлі без погодження з ДАІ диспозицією вказаної статті не передбачено).

Вказані обставини відповідачами не спростовані та письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказують, що ОСОБА_1 проводив торгівлю та не містять відомостей, що він виконував певні роботи (в тому числі, по розміщенні об’єкту торгівлі).

За таких обставин, в діях позивача не підстережена наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.2 КУпАП.

Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій  чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, які в даному випадку не спростували позиції позивача та не надали фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №223477 від 21.03.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч.2 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 140 ч.2 КУпАП –закрити.

Відповідно до ч.2 ст. 171-2 КАС України постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною і оскарженню не підлягає.