Справа № 22-ц- 518 / 07                                 Головуючий у 1 інстанції Крупінська С. С.

Категорія - 33                                                   Доповідач - Подолюк В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18липня2007року                                                                                  місто Луцьк.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

судців Расевича СІ.,  Подолюка В.А.,

при секретарі Матюхіній О.Г.

з участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_3 до ОСОБА_2,  Луцької міської ради про визнання частково недійсним Державного акту про право приватної власності на землю,  визнання недійсним рішення Луцької міської ради від 30.11.2000 року №619,  за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2007 року.

ВСТАНОВИЛА:

20 вересня 2006 року ОСОБА_1,  ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2,  Луцької міської ради про визнання частково недійсним Державного акту про право приватної власності на землю,  визнання недійсним рішення Луцької міської ради від 30.11.2000 року №619. Позов мотивують тим,  що рішенням Луцької міської ради від 30.11.2000 року №619 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку в м. АДРЕСА_1 площею 0, 0377 га для обслуговування житлового будинку та надвірних господарських будівель та споруд. Оскільки вони являються власниками 31/200 частини вказаного житлового будинку та надвірних споруд,  то просять визнати вказане рішення Луцької міської ради недійсним та частково недійсним Державний акт про право власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2007 року позов задоволено.

Постановлено скасувати рішення Луцької міської ради від 30.11.2000 року №619 про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 0377 га в м. АДРЕСА_1.

Визнано частково недійсним Державний акт про право власності на землю виданий ОСОБА_2 27.12.2000 року та зареєстрований у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 3307 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки розміром 0, 0377 га в м. АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 81 грн. судових витрат,  а в користь ОСОБА_1,  ОСОБА_3 -16 грн. судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2007 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає,  що на попередньому судовому засіданні його представником було заявлено відвід головуючому-судді ОСОБА_4  та заявлено клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами. Однак ці клопотання судом було проігноровано. Крім того,  покликається на те,  що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував,  що позивачами при зверненні до суду з даним позовом пропущенні строки позовної давності,  визначенні  ст. 257 ЦК України.

Заслухавши відповідача,  який апеляційну скаргу підтримав й просив рішення суду першої інстанції скасувати,  позивача,  яка апеляційну скаргу заперечила,  з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено,  що оскаржуваним рішенням Луцької міської ради від 30.11.2000 року №619 та видачею Державного акту на право приватної власності на землю яким земельну ділянку площею 0, 0377 га в м. АДРЕСА_1 передано у приватну власність ОСОБА_2 порушує права та законні інтереси позивачів як власників 31/200 житлового будинку для обслуговування якого була надана вказана земельна ділянка.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач ОСОБА_2 вказує на те,  що позивачами при зверненні до суду було пропущено трирічний строк позовної давності,  встановлений  ст.  257 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається,  що оскаржуване рішення Луцької міської ради №619 було прийняте 30.11.2000 року,  а позивачі звернулися до суду з даним позовом у 2006 році.

Згідно  ст.  261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу,  яка його порушила.

З пояснень позивачів в судовому засіданні вбачається,  що вони дізналися про існування оскаржуваного рішення лише у 2006 році після отримання свідоцтва про право власності на належну їм частину житлового будинку. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4. заперечували даний факт,  проте в супереч  ст.  60 ЦПК України не довели,  що позивачі дізналися про факт приватизації земельної ділянки саме в 2000 році.

Отже позивачами не пропущений строк звернення до суду за захистом свого порушеного права ,  а висновки суду першої інстанції про скасування рішення Луцького міськвиконкому №619 та про визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю правильно грунтуються на тих обставинах,  що ОСОБА_2 після проведення добудови до житлового будинку неправомірно,  до визнання за позивачами у судовому порядку у лютому 2002 року права власності на добудову ( а.с.  75-79 ),  являвся власником всього домоволодіння по вул. АДРЕСА_1 та оформив право власності на всю земельну ділянку за вказаною адресою у грудні 2000 року (а.с. 37) наданої для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі також покликається на те,  що його заява про відвід головуючого-судді та клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами були залишені судом поза увагою. Однак вказані твердження є безпідставними.

Зокрема,  з матеріалів справи вбачається,  що ухвалою суду від 3 листопада 2006 року в задоволенні поданої ОСОБА_2 заяви про відвід судді відмовлено за безпідставністю (а.с.  6). Крім того,  фіксація судового процесу технічними засобами була

припинена судом за письмовою заявою відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4. (а.с.  48).

Отже рішення суду ухвалено відповідно до встановлених обставин справи,  вимог наведеного законодавства,  а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308, 314,  315,  319 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2007 року по даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,  але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.