Справа № 33ц - 185/07                            Головуючий у 1 інстанції - Шавурська Н.Б.

Категорія - 10                                          Доповідач - Шевчук Л.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2007 року колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку Апеляційного суду Волинської області в складі:

Лончука В.Г.,    Шевчук Л.Я.,    Расевича С. І.,  Подолюка В.А.,  Завидовської-Марчук О.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги по теплопостачанню за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 травня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 9 листопада 2004 року,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2004 року комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго» звернулося в суд із зазначеним позовом.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав,  що відповідачі,  які проживають в квартирі АДРЕСА_1не проводять оплату за надані послуги по теплопостачанню,  внаслідок чого станом на 19 березня 2004 року вони заборгували 2645 гривень 59 коп.3а надані послуги по теплопостачанню.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 6 травня 2004 року,  залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 9 листопада 2004 року позов задоволено: постановлено стягнути солідарно на користь позивача 2645гривень 59 коп.3аборгованості по оплаті за надані послуги по теплопостачанню та 51 гривню судового збору.

У касаційній скарзі відповідач ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд,  посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Колегія судців вважає,  що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги позивача,  суд першої інстанції,  з яким погодився і апеляційний суд,  виходив з того,  що відповідачі тривалий час не оплачували за надані їм послуги центрального опалення та гарячого водопостачання,  в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 2645 гривень 59 коп.

Проте,  повністю з такими висновками погодитися не можна,  оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до  ст.  ст. 15,  15і,  ЗО,  137 (в редакції 1963 року) позивач визначає зміст позовних вимог,  викладає обставини,  якими обґрунтовуються вимоги,  а суд,  зберігаючи об'єктивність і неупередженість,  створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження матеріалів справи.

Згідно із вимогами  ст.  ст. 67,  68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Позивач обгрунтував свої вимоги тим,  що відповідачі своєчасно не вносять плату за комунальні послуги по теплопостачанню,  а тому станом на 19 березня 2004 року утворилась заборгованість в розмірі 2645,  59 грн.

Місцевий суд розглянув справу у відсутності відповідачів.

Суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав акт від 1 жовтня 2001 року про те,  що квартира АДРЕСА_1від'єднана від водопостачання,  а також подав відповідь директора комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» на заяву ОСОБА_1 в якій зазначено,  що 6 грудня 2001 року працівниками підприємства при обстеженні квартири відповідачів виявлено,  що в даній квартирі встановлено індивідуальне опалення,  а квартира від'єднана від системи опалення і гарячого водопостачання.

Всупереч вимогам  ст. 40 ЦПК України (в редакції 1963 року) суд належним чином цих обставин не перевірив.

Указані порушення закону залитись поза увагою суду апеляційної інстанції.

За таких обставин постановлені в справі рішення не можуть залишатися без зміни і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись  ст.  ст. 336,  338 ЦПК України,  колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку Апеляційного суду Волинської області,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 6 травня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 9 листопада 2004 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.          .