Справа № 33ц - 355/07 Головуючий у 1 інстанції - Могачевська В.Й.
Категорія - 33 Доповідач - Шевчук Л.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2007 року колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку Апеляційного суду Волинської області в складі:
Лончука В.Г., Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Городницької сільської ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, повернення самовільно захопленої земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні заїздом, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 8 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3. звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 8 квітня 2005 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2005 року, яким позов задоволено і постановлено визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_4., зобов'язано ОСОБА_4. повернутиОСОБА_2. земельну ділянку площею 409, 6 кв.м. та зобов'язано ОСОБА_4. усунути перешкоди в користуванні заїздом ОСОБА_1
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_4. посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_2. і ОСОБА_1. вказують на те, що судові рішення, на їх думку, є законні і обгрунтовані.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що рішенням Городницької сільської ради від 12.02.1992 рокуОСОБА_2. виділено земельну ділянку площею 0, 25 га для будівництва житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями,
між садибами будинком спеціаліста та тракторною бригадою, будинок спеціаліста, в якому проживають ОСОБА_4. і ОСОБА_1., побудований з відхиленням від проекту, внаслідок чого ОСОБА_4. і ОСОБА_1 користувалися одним заїздом до будинку.
Задовольняючи позов, місцевий суд, з урахуванням фактичних обставин справи, виходив з того, що розміри і конфігурація земельної ділянки ОСОБА_4., зазначені в державному акті на право приватної власності на землю, протирічать розмірам і конфігурації земельної ділянкиОСОБА_2. відповідно до генерального плану забудови с. Городниця, внаслідок чого ОСОБА_4. фактично користується двома земельними ділянками, якими згідно генплану забудови має користуватисяОСОБА_2. , а також виходив з того, що приватизація ОСОБА_3. земельної ділянки позбавила ОСОБА_1. права належним чином користуватися господарськими будівлями, розташованими на подвір'ї, а тому дійшов висновку, що внаслідок приватизації земельної ділянки ОСОБА_4. були порушені права позивачів.
Апеляційний суд обгрунтовано погодився з такими висновками суду та залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні, передбачені ч.1 ст. 338 ЦПК України, підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку Апеляційного суду Волинської області,
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 8 квітня 2005 року і ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.