ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 січня 2008 року                                                                                                  м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                               Ліпського Д.В.

судді-доповідача                                       Гуріна М.І.

суддів                                                           Амєліна С.Є.

                                                 Кобилянського М.Г.

                                                 Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 31.10.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2183 про визнання дій неправомірними при нарахуванні надбавки за безперервну службу, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А-2183 про визнання дій неправомірними при нарахуванні надбавки за безперервну службу.

У судовому засіданні позивач збільшив розмір позовних вимог і просив зобов'язати відповідача провести перерахунок допомоги на оздоровлення та премії.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 31.10.2006 року скасовано постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08.09.2006 року, яким задоволено позов, і відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Миколаївської області від 31.10.2006 року, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08.09.2006 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу з 1992 року по 27.09.2005 року у військовій частині А-2183. Стаж безперервної служби позивача як військовослужбовця станом на 01.05.2003 року складав 15 років, а з 05.08.2004 року - понад 20 років.

У період з листопада по грудень 2003 року, з вересня по грудень 2004 року надбавка за безперервну службу йому виплачувалась в розмірі 50%, з березня по серпень 2005 року - 65%, а за інші місяці - в менших розмірах ніж зазначено Указом Президента України “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” від 05.05.2003 року № 389 з 01.05.2003 року, відповідно до розпоряджень Міністра оборони України.

Указом Президента України  від 05.05.2003 року № 389 надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби, зокрема понад 15 років до 50 %, понад 20 років до 70%.

Цим же Указом передбачено, що порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України. Крім того, виплата надбавок відповідно до цього Указу повинна була здійснюватися з 01.05.2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.

Наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149 затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, якою встановлено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки та доплати, в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

Таким чином, Указ Президента України від 05.05.2003 року № 389 обмежує лише верхній граничний розмір надбавки за вислугу років і надає право, а не зобов'язує її встановлювати військовослужбовцям, які мають високі результати у службовій діяльності, в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 220¹, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 31.10.2006 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                            І.М. Міненко