Справа № 22ц - 248/2008 р.                             Головуючий у 1 інст.- БІЛОКУР В.І.

                                                                            Доповідач -          МАМОНОВА О.Є.

У   Х   В   А   Л   А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 листопада 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3  до ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 листопада 2007 року, яким відмовлено у задоволенні їх позову до ОСОБА_4 про  визнання його таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

На думку апелянтів, рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню по причині неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. Апелянти зазначають, що відповідач за період з 02.03.2004 року, з моменту набрання рішенням апеляційного суду Чернігівської області  про встановлення порядку користування спірною квартирою законної сили, по 05.09.2007 року не скористався своїм правом на вселення до спірного житла, а тому, враховуючи, що в силу ч. 1 ст. 71 ЖК України за тимчасово відсутнім наймачем зберігається право на житло протягом 6 місяців, втратив право на житлове приміщення. Вказують, що сплата комунальних послуг відповідачем  не є підставою залишення за ним права на житлове приміщення, окрім того, суд безпідставно зазначив в рішенні, що відповідач був обмежений у правах користування житловим приміщенням, оскільки він мав ключі від дверей і реальну можливість користування ним. Наголошують, що суд допустив порушення ст. 201 ЦПК України, оскільки не зупинив провадження у справі до розгляду адміністративної справи за їх позовом до виконкому Прилуцької міської ради про визнання незаконним його рішення № 148 від 12.03.2002 року, на підставі якого відповідачу видано свідоцтво про право власності на 1/3 частину спірної квартири.  

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши  доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін виходячи з наступного.

          Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що  згідно виконавчого листа від 21.07.2006 року між сторонами встановлено порядок користування спірною квартирою та вселено відповідача у кімнату площею 10,9 кв.м., крім того, відповідач є власником 1/3 частини спірної квартири.

           Даний висновок суду першої інстанції відповідає обставина справи і ґрунтується на нормах чинного законодавства.

           По справі встановлено, що згідно рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.12.2003 року, залишеного без змін ухвалою  апеляційного суду Чернігівської області  від 02.03.2004 року та ухвалою Верховного Суду України від 31.05.2006 року,  визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділено в користування ОСОБА_4 кімнату 8, площею 10,9 кв.м. з лоджією площею 3,15 кв.м, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - кімнати 4, площею 16,8 кв.м з балконом, 5, площею 9,1 кв.м, допоміжні приміщення залишено в загальному користуванні; вселено ОСОБА_4 у кімнату 8 вказаної квартири.

         Відповідно до рішення виконкому Прилуцької міської ради від 12.03.2002 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності  на 1/3 частку у квартирі АДРЕСА_1.

          Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачі не обґрунтували своєї позиції відповідно до норм ст.ст. 810, 814, 815, 816, 825 ЦК України, на  які вони посилаються як  на правову підставу позову.

         Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не скористався  своїм правом на вселення в спірне житлове приміщення надане йому судовим рішенням, а тому його втратив відповідно до ст. 71 ЖК України, не заслуговують на увагу, оскільки позивачі не мають правових підстав для заявлення вимог про визнання відповідача таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1, так як відповідач є співвласником спірної квартири, а в силу ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно  позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

        Посилання апеляційної скарги на порушення норм процесуального права, а саме ст. 201 ЦПК України, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки ухвалою від 24 грудня 2007 року Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконкому Прилуцької міської ради Чернігівської області про скасування його рішення  № 148 від 12.03.2002 року  залишено без розгляду.

      Враховуючи викладене, рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, постановлено з додержанням норм матеріального  та процесуального  права, підстави для його скасування відсутні.

       Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 324 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 -  відхилити.

        Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 листопада 2007 року - залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

        Головуючий:                                         Судді: