Справа №  1-94/11

2009 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29.04.2011 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді: Васильченко Н.О.,

при секретарі        : Кічігіну Д.А.,

за участю прокурора: Герасимчук А.В.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області кримінальну справу по обвинуваченню

              ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

             АДРЕСА_1, українця,

              громадянина України, маючого неповну середню освіту, не одруженого,

              не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

              26.09.2006р. Новобузьким районним судом Миколаївської області за ч. 3

              309, ст. 69 КК України до 3 років і 6 місяців позбавлення волі, звільненого

              26.03.2010 році по відбуттю строку покарання; 08.02.2010р. постановою

              Казанківського районного суду Миколаївської області встановлений

              адміністративний нагляд на 1 рік;

              05.04.2011р. Новобузьким районним судом Миколаївської області за ч. 3

              185, ч. 2 ст. 309, ч.1 ст. 317, ст. 70 КК України до 3 років і 6 місяців

              позбавлення волі,

       в скоєні злочину передбаченого  ст. 395 КК України –

ВСТАНОВИВ:

                         26.03.2010р. у день звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1 під розписку було оголошено постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 08.02.2010р. про встановлення йому адміністративного нагляду та повідомлено про визначення обмежень щодо нього, а саме заборонено вихід з будинку за місцем проживання з 22.00 до 06.00 години, з’являтися на реєстрацію до РВ УМВС кожного 1-го, 10-го, 20-го, 30-го числа місяця протягом одного року. В кінці листопада 2010 року точної дати в ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, ОСОБА_1, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно покинув місце свого проживання в АДРЕСА_1 та не попередивши про це працівників міліції, виїхав до м. Києва, тим самим навмисно порушив правила адміністративного нагляду і самовільно залишив місце проживання. 06.12.2010р. постановою Новобузького районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 був оголошений у розшук. 21.02.2011р. Солом’янським РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції. 24.02.2011р. постановою Новобузького районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 у зв’язку з розглядом кримінальних справ за ст. ст. 309 ч. 2, 317 ч. 1 КК України запобіжний захід було змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою.

   В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, провину визнав, щиро сердечно розкаявся, суду пояснив,   що він дійсно залишив своє постійне місце проживання без дозволу кримінально –виконавчої системи, однак на те в нього були об’єктивні причини, про які він не бажає розповідати.  

Враховуючи, що підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 299 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями підсудного і характеризуючими даними його особистості.

          Цивільний позов по справі не заявлений.

       Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1, по ст. 395 КК України доказана і його дії, тобто самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі –кваліфіковані правильно.

             При визначені виду та міри покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані що характеризують підсудного. Суд вважає, що скоєний підсудним злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості.

           Підсудний по місцю проживання характеризується з негативної сторони.  

           Обставиною, що пом’якшує підсудному покарання є щире каяття у скоєному.  

           Обставиною, що обтяжують покарання підсудному є рецидив.  

          Враховуючи особу підсудного, обставини, при яких ним було скоєно злочин, суд приходить до висновку, що його виправлення і перевиховання можливе лише в місцях позбавлення волі шляхом призначення покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

             ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченому ст. 395 КК України і призначити покарання у вигляді адміністративного арешту строком на 5 місяців.

          На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань до призначеного покарання по цьому вироку частково приєднати невідбуту частину покарання по вироку Новобузького районного суду Миколаївської області від 05.04.2011р. остаточно призначив йому покарання у вигляді 3 років і 8 місяців позбавлення волі.

           Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набуття вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

          Строк відбуття покарання вираховувати з моменту затримання ОСОБА_1, тобто з 21.02.2011р.

           На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Новобузького районного суду

          Миколаївської області                                                             Н.О. Васильченко