16.05.2011

У|в,біля| К Р А Ї Н А

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ|

Справа № 2а-669/11 р.

Категорія 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 травня 2011 р. Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого –судді Котешко Л.Л.

при секретарі   – Сулейманові Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської РДА м. Севастополя про визнання дій неправомірними, стягнення недосплаченої державної соціальної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, який звернувся в його інтересах, просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача відносно несплати позивачу щорічної допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку у розмірі, не нижче прожиткового мінімуму, встановлених для осіб, тимчасово втративши працездатність, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської РДА м. Севастополя на користь позивача недосплачену щорічну допомогу по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку за період з 15.04.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 6118,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка з 24.04.2010 року від відповідача повинна була отримувати щорічну допомогу по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку у розмірі, не нижче прожиткового мінімуму, встановленого ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет на 2010 рік». Ця виплата гарантована Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», позивач застрахована, сплачує страхові внески до народження дитини та після досягнення ним 3-річого віку. Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»передбачено бюджетне фінансування страхових виплат.

Крім того, представник позивача зазначає, що Конституційний суд в своїх рішеннях прийшов до висновку, що Законом о бюджеті не можна вносити зміни в інші закону, тим паче регулювати відношення у  соціальній сфері. Посилання відповідача при невиплаті у повному обсязі вказаної допомоги на закони про державні бюджети різних років, на його думку, є неспроможними, оскільки ці закони не мають рівну юридичну силу з законами, якими встановлені спірні виплати, та не можуть їх скасовувати.

Представник позивача вважає безпідставними посилання відповідача на закони про державні бюджети різних років та зміни в законодавстві, яки визнані неконституційними, оскільки вона є застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинен забезпечувати відповідач на підставі документів, що визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.    

Позивачка в судове засідання не з’явилася, представник позивача надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, надав до суду обґрунтування заявлених позовних вимог.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду письмові заперечення проти позову, в яких адміністративний позов не визнав у повному обсязі з підстав його необґрунтованості. Заперечення на позов мотивував тим, що Конституцією України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються витрати держави на суспільні потреби, їх розмір, цільове призначення. Відповідними Законами про Державний бюджет України на відповідний рік передбачався визначений обсяг виплат сім'ям із дітьми, які не досягли трьох років. У зв'язку з чим зазначені виплати Управління праці та соціального захисту населення здійснювало відповідно до Конституції у межах бюджетних асигнувань, обсяг коштів на дану виплату надходив до їх Управління також з розрахунку коштів, передбачених бюджетом в даній частині. Також зазначив, що УТСЗН є органом виконавчої влади - розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, яке діє у межах виділених йому на даний вид виплат коштів, тому порушення прав позивачки відбулося з вини законодавчого органу, який встановив розмір виплат на кожний рік. Крім того, посилалась на ч.2 ст. 44 Бюджетного Кодексу України, згідно якої при здійсненні бюджетного процесу в України, положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій не суперечать положенням Конституції України, Бюджетному Кодексу України та Закону про Державний бюджет України, із зазначеного у сукупності, відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.   

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючий задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Додатку 3 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про структуру місцевих державних адміністрацій"  управління праці та соціального захисту населення відносяться до структурних підрозділів районних державних адміністрації, які згідно з частиною 2 статті 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 року № 586-XIV являються місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління  загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням,  провадить збір та акумуляцію  страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використання цих коштів.  

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської райдержадміністрації м. Севастополя у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органом  виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо зобов`язання  відповідача, який являється суб'єктом владних повноважень, нарахувати суми недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії  безсторонніми та добросовісними.  

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ, який у 2007 та 2008 роках суттєво змінювався Законами України «Про державний бюджет на 2007рік»та «Про Державний бюджет України на 2008  рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України». Приймаючи до уваги, що деякі зміни були визнані неконституційними, суд керується нормами Закону в тій редакції, в якій вони регулювали правовідносини між позивачем та відповідачем з урахуванням їх конституційності.  

Згідно зі статтею 4  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті  42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

Відповідно до статті 43  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначена норма закону введена в дію з 01 січня 2002 року Законом України від 11.01.2001 року № 2213-ІІІ.

Позивач –ОСОБА_1 Валеріїна є матір’ю сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-АС № НОМЕР 019612, та застрахована в системі державного соціального страхування, тобто має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№2240-ІІІ від 18.01.2001 розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідачем нарахована та виплачена позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку: з квітня 2010  року 130,00 грн. щомісячно. Позивач за період з квітня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 недотримав державну соціальну допомогу у розмірі 6118,42 грн. (згідно розрахунку представника позивача).

Згідно з довідкою УПСЗН Нахімовської райдержадміністрації м. Севастополя зазначену допомогу ОСОБА_1 отримала за період з лютого 2008 року по вересень 2010 року у розмірі 23960,33 гривень.

Проаналізувавши положення статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», суд приходить до висновку, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розраховується виходячи зі встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму.

В своєму позові позивач просить провести розрахунок допомоги на підставі прожиткового мінімуму.

Так, статтею  43  Закону України «Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням»не визначений  вид прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як підстава для проведення розрахунку допомоги.

Вирішуючи питання, який саме вид  прожиткового мінімуму необхідно застосувати для визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку суд виходить з наступного.

Приймаючи до уваги, що відповідно до частини 2 статті  42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки, суд вважає, що застосування до такого розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років не відповідає сутності та призначенню такої соціальної гарантії.

Судом встановлено, що статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»прямо зазначено, що допомога виплачується у розмірі, не меншому  прожиткового мінімуму, встановленого законом. Такий прожитковий мінімум встановлений частиною 1  статті 58 Закону України від  28.12.2007 року  № 107 I “Про Державний бюджет України на 2008  рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України”, статтею 54 Закону України від 26.12.2008 р. № 835-VII «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Судом встановлено, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чітко визначений статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який  розраховується на підставі прожиткового мінімуму.

Суд враховує, що згідно з  частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

    На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми статей 1, 3, 8, 19, 22, 46, 92, 152 Конституції України, статей 41-43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№2240-ІІІ від 18.01.2001, статті 58, підпункту 12 пункту 25 Розділу ІІ  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VІ від 28.12.2007, статей 1, 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»№2017-ІІІ від 05.10.2000, Закону України «Про прожитковий мінімум»№966-ХІV від 15.07.1999.

Статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»встановлено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно зі статтями 42-43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№2240-ІІІ від 18.01.2001 право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На підставі підпункту 12 пункту 25 Розділу ІІ  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VІ від 28.12.2007 статті 41 - 43 виключено.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення пункту 25 Розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VІ від 28.12.2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Отже, статті 42-43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№2240-ІІІ від 18.01.2001 з 22.05.2008 є діючими.

Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України  не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.  

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй (аналогічна правова позиція вкладена в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Проніна проти України»заява №63566/00).

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для сімей з дітьми.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, засади регулювання сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, охорони здоров'я.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Фактично вимога позивача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення "збалансованість бюджету", використаного в частині третій цієї статті (справа про збалансованість бюджету) №26-рп/2008 від 27.11.2008 встановлено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження  загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

   Таким чином, відсутність у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися допомога.

Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»визначено, що відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», яким виключені статті 41 - 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву, тому що з 2008 року застрахованим та незастрахованим особам, що мають дітей віком до трьох років, допомога по догляду за дитиною нараховується та виплачується Управлінням праці та соціального захисту населення, а не по місцю роботи.

Право на отримання грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№2240-ІІІ від 18.01.2001 не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Частиною 1 статті 5 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами  державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.

Судом також враховано, вже після визнання неконституційними скасування статей 42, 43  Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Законом України № 309-VІ від 03.06.2008 року  були внесені зміни до зазначеного вище Закону, але такі зміни не торкалися прав застрахованих осіб  на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, і після внесення змін 03.06.2008 року застраховані особи як і раніше отримали право на допомогу саме на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Суд також зазначає, що взагалі залишилися незмінними права на отримання застрахованими особами державного соціального страхування у зв’язку з витратами, зумовленими народженням.

Приймаючи до уваги, що Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 “Про затвердження Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового  державного соціального страхування” прийнята на виконання абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" який визнано неконституційним, вищевказана Постанова суперечить статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Приймаючи до уваги, що зміни, внесені до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 “Про затвердження Порядку призначення  та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми” на виконання п.25  розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України” від  28.12.2007 року  № 107 , який визнано неконституційним, вищевказана Постанова також суперечить статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Доводи представників відповідачів, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати не можуть прийняті до уваги з наступних підстав.

Суд звертає увагу учасників процесу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти УкраЇни” від 29.06.2004 року.

Таким чином, відповідач зобов’язаний виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"  в редакції, яка діяла в спірний період, за період з квітень 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 6118,42 грн.  

Посилання відповідача на те, що спеціальний Закон, тобто Закон України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, має перевагу перед Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»№ 2811-ХІІ від 21.11.1992 (зі змінами та доповненнями), яким встановлений розмір допомоги по  догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Враховуюче висловлене, керуючись статтями 160, 163, 167 КАС України суд

 П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської РДА м. Севастополя про визнання дій неправомірними, стягнення недосплаченої державної соціальної допомоги –задовольнити.

    Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської РАД м. Севастополя протиправними щодо несплати ОСОБА_1 щорічної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі, не нижче прожиткового мінімуму, встановлених для осіб, тимчасово втративши працездатність, за період з квітня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

   Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської РАД м. Севастополя виплатити ОСОБА_1 недосплачену щорічну державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі, не нижче прожиткового мінімуму, встановлених для осіб, тимчасово втративши працездатність, за період з квітня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 6118,42 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.  

Суддя –підпис

Копія вірна.

Суддя Нахімовського райсуду

м.  Севастополя                                          Л.Л.  Котешко