21.07.2011
Справа № 22ц-927/2011р. Головуючий у першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Клочка В.П., Птіціної В.І.,
при секретарі - Одажиу Л.І.,
за участю - позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4 та представника Головного управління державного казначейства України в м. Севастополі–Дровосекової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 березня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до старшого інспектора ДПС ОДАЇ УМВС України в м. Севастополі ОСОБА_5, Головного управління державного казначейства України в м. Севастополі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до старшого інспектора ДПС ОДАЇ УМВС України в м. Севастополі ОСОБА_5, Головного управління державного казначейства України в м. Севастополі та вточнивши протягом розгляду справи свої позовні вимоги, просив стягнути спричинену матеріальну шкоду у розмірі 200 грн., моральну шкоду у розмірі 500 грн., витрати на правову допомогу – 4000 грн., а також судові витрати у сумі 171 грн.
Вимоги мотивовані тим, що 05.10.2009 року в 21.30 позивач, керуючи автомобілем «Черри», державний номер НОМЕР_1, що належить йому, безпідставно був зупинений співробітником ОДАЇ УМВС України в м.Севастополі старшим інспектором ДПС старшим лейтенантом міліції ОСОБА_5 після чого їм було складено протокол про адміністративне правопорушення серія СН №025802 і незаконно затримано його автомобіль і поставлено на арешт майданчик в результаті чого позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 березня 2011 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якої ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та при невідповідності висновків суду обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав .
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що позивачем не доведені ті обставини, на які він посилався як на підстави для задоволення позову.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.
У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яки вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до позовних вимог позивач просив стягнути на його користь завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 200 грн., проте в підтвердження своїх позовних вимог жодного доказу, який підтвердив розмір завданої матеріальної шкоди не надав.
Посилання на свідчення свідків, які можуть підтвердити завдану матеріальну шкоду, не може бути прийняті до уваги, оскільки пояснення свідків не можуть бути належними доказами.
При таких обставинах суд першої інстанції вірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди.
Відмовляючи у задоволені вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, врахував положення ст.ст.23,1167 ЦК України та п.п.4,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вірно прийшов до висновку, що позивачем факт спричинення цієї шкоди не доведений.
Крім того судова колегія також погоджується с висновком суду першої інстанцій проте, що Головне управління державного казначейства України в м.Севастополі не є належним відповідачем, оскільки у відповідності до ст.ст.1173,1174 ЦК України відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, ... або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень незалежно від вини цих органів провадиться за рахунок власних бюджетів, розпорядником яких є ці органи, а в даному випадку головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство внутрішніх справ України, яке фінансується за рахунок державного бюджету.
На підставах викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 307, ст.ст.308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 березня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Л.М.Водяхіна
Судді: В.П.Клочко
В.І.Птіціна