28.07.2011
Справа № 22ц-960/2011р. Головуючий у першій
інстанції Лемешко А.С.
Категорія 41 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Клочка В.П., Птіціної В.І.,
при секретарі - Блох Д.Д.,
за участю - ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5 та представника ТОВ «Жил-Уют» - Крічун М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» про визнання права користування житловим приміщенням, зобов’язання до вчинення певних дій та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ордеру недійсним,-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» (далі ТОВ «Жил-Уют») та просили визнати за ними право користування житловою площею 65,4 м2 у житловому блоці №56 гуртожитку «Романтик», що знаходиться за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_1; зобов’язати ТОВ «Жил-Уют» стягувати плату за проживання за ставками квартирної плати, встановлених для будинку державного та громадського житлового фонду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ордеру №25 серії 57, який був виданий адміністрацією ТОВ «Жил-Уют» вони вселились у житловій блок №56 гуртожитку «Романтик», що знаходиться за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_1, та 09.03.2010 року були зареєстровані на спірній житловій площі. 12.03.2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Жил-Уют» був укладений договір №32 оренди житлової площі у гуртожитку, відповідно до п.3.1 якого він повинен був щомісяця сплачувати платню за користування житловою площею в розмірі 451,52 грн. щомісяця. Однак ТОВ «Жил-Уют» у вересні 2010 року повідомив ОСОБА_3 про зміну розмірів плати за проживання, посилаючись на підвищення ринкових цін на комунальні послуги та м2 житлової площі.
В свою чергу ТОВ «Жил-Уют» подав зустрічну позовну заяву в якій просив визнати недійсним ордер на житлову площу у гуртожитку за №25 серії 57 на вселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 у житлове приміщення №56, що розташоване за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_1.
Позовні вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що ордер на житлову площу у гуртожитку за №25 серії 57 був виданий з порушенням порядку та умов надання житлової площі у гуртожитку, встановлені ст.ст.127,128 ЖК УССР.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01 червня 2011 року у задоволенні позовів відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3, ОСОБА_4, подали апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ «Жил-Уют» про визнання права користування житловим приміщенням, зобов’язання до вчинення певних дій та постановлення в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В свою чергу ТОВ «Жил-Уют», також подалі апеляційну скаргу, не погодившись з рішенням суду, в якій ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Жил-Уют» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ордеру недійсним та постановлення в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав .
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що позовні вимоги не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.
Як вбачається з матеріалів справи спільним рішенням адміністрації ТОВ «Жил-Уют» та ТОВ «Югсєвморсервіс» від 05.03.2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було надано кім.№56 у гуртожитку «Романтик», який розташований за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_1.
На підставі рішення про надання житла та згідно зі ст.58 ЖК України у березні 2010 року ОСОБА_3 з родиною на 2-х осіб ТОВ «Жил-Уют» був виданий ордер №25 серії 57 на кім.№56 в гуртожитку, якій розташований за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_1.
12.03.2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Жил-Уют» був укладений договір №32 оренди житлової площі в гуртожитку, предметом якого є передання ТОВ «Жил-Уют» ОСОБА_7 в оренду жилу площу розміром 65,4 м2 в житловому блоці №56 в гуртожитку «Романтік», якій розташований за адресою: м.Севастополь, АДРЕСА_1. Строк договору №32 оренди житлової площі в гуртожитку від 12.03.2010 року встановлений сторонами з 12.03.2010 року до 31.12.2010 року.
Оскільки з позовної заяви вбачається, що спір між сторонами, за первинним позовом, виник з приводу платні за користування жилим приміщенням, метою звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду є захист їх права на жиле приміщення. Таким чином суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, які підлягають регулюванню гл.59 підр.1 р.3 кн.5 ЦК України та право позивачів не підлягає захисту шляхом визнання права користування жилою площею з підстав, передбачених положеннями ЖК України.
Відповідно до ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.2 ст.821 ЦК України до договору найму житла, укладеного на строк до одного року (короткостроковий найом), не застосовуються положення ч.1 ст.816, положення ст.818 та ст.ст.822-824 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 ст.820 ЦК України встановлено, що розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.4. договору №32 оренди житлової площі в гуртожитку від 12.03.2010 року встановлено, що розмір орендної платні підлягає односторонній зміні орендодавцем у випадках зміни цін, тарифів, інфляції, збільшення встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної платні, індексації основних засобів та в інших випадках, передбачених нормативними актами України, Міської Ради и Міської Державної адміністрації м.Севастополя; з письмовим повідомлення Орендаря за 10 (десять) календарних днів до зміни.
Тобто договором №32 оренди житлової площі в гуртожитку від 12.03.2010 року передбачене право відповідача змінювати розмір орендної платні в односторонньому порядку.
Доказів того, що строк дії договору №32 оренди житловий площі в гуртожитку від 12.03.2010 року був продовжений сторонами, надано не було.
Відповідно до ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, займаним на законній підставі.
Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у ч.4 п.10 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року №2, суд, встановивши, що особа не набула права на жиле приміщення, з цих мотивів відмовляє в позові про захист порушеного права.
При таких обставинах суд першої інстанцій прийшов до вірного висновку, що немає законних підстав для визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права користування жилою площею розміром 65,4 м2 в житловому блоці №56 в гуртожитку «Романтік», яке розташоване за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_1 та зобов'язання ТОВ «Жил-Уют» стягувати з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 платню за користування цією жилою площею за ставками квартирної плати (тарифам), встановленими для будинків державного та громадського житлового фонду.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1975 року №2 судам слід мати на увазі, що виданий на жиле приміщення ордер може бути визнаним недійсним тільки на підставі умов ст.59 ЖК України.
Згідно зі ст.59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, що не відповідають дійсності, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Доказів того, що спільне рішення адміністрації ТОВ «Жил-Уют» та ТОВ «Югсєвморсервіс» від 05.03.2010 року визнано недійсним або того, що особою, яка видала ордер, були порушені положення ст.59 ЖК України, надано не було.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до спірного житлового приміщення було здійснено на підставі ордеру, вони знялися з реєстрації з попереднього житла, зареєструвалися в спірному приміщенні, а 12.03.2010 року був заключний договір №32 оренди житлової площі в гуртожитку, предметом якого є передання ОСОБА_7 в оренду спірного житлового приміщення, та обґрунтовано відмовив ТОВ «Жил-Уют» у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не дають підстав для зімни чи скасування постановленого судом рішення по справі.
На підставах викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 307, ст.ст.308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» - відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01 червня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Л.М.Водяхіна
Судді: В.П.Клочко
В.І.Птіціна