ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" серпня 2011 р. Справа № 2/3/2011/5003(4/113-09)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя
суддіМуравйов О. В.
Полянський А. Г.
Кравчук Г. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг"
на постанову
відРівненського апеляційного господарського суду
18.05.2011 року
у справі№ 2/3/2011/5003 Господарського суду Вінницької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг"
ДоПриватного сільськогосподарського підприємства "Обрій"
Простягнення в сумі 482 832,81 грн. заборгованості
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
ОСОБА_1 –дов. від 01.01.11р.
не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" про стягнення 482 832,81 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.10.2009 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 року позовні вимоги задоволено.
Постановою від 02.12.2010 року Вищий господарський суд України постанову вказані судові рішення скасував, матеріали справи скерував на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.02.2011 року у справі № 2/3/2011/5003 (суддя Мельник П. А.) стягнуто з відповідача на користь позивача 402 736,15 грн. боргу зі сплати лізингових платежів, 10 116,17 грн. пені, 5 543,51 грн. 3% річних, 9 823,91 грн. інфляційних втрат, 4288,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року у справі № 2/3/2011/5003 (головуючий суддя Щепанська Г. А., судді Бригінець Л. М., Демидюк О. О.) апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" задоволено. Рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2011 року у справі № 2/3/2011/5003 скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", ч. 2 ст. 653 ЦК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Розпорядженням Заступника Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.08.2011 року № 03.8-5/474 для перегляду в касаційному порядку справи № 2/3/2011/5003 сформовано колегію суддів у складі: головуючий –Муравйов О. В., судді –Полянський А. Г., Кравчук Г. А.
Відводів складу суду не заявлено.
Від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.
Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема, такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки наведені в клопотанні обставини не перешкоджали забезпечити відповідачу явку іншого уповноваженого представника, явка представників в судове засідання не визнавалася.
Представники відповідача в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача.
В судовому засіданні 16.08.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12.06.2008 року між ТОВ "Техноторг-Лізинг" (лізингодавець) та ПСП "Обрій" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 266, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець зобов'язувався набути у власність та передати в користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк, за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, комісії та страхового платежу майно, а лізингоодержувач сплатити авансовий платіж, комісію у розмірі, зазначеному в додатку № 1 до цього договору, та страховий платіж згідно діючого законодавства, прийняти у користування майно, що є предметом цього договору та сплачувати всі наступні платежі, вказані у додатку № 1 до цього договору. У цьому ж пункті договору сторони визначили предмет лізингу, а саме: 2 комбайни КЗС-1218, вартість –790 000,00 грн. за 1 шт.
Сторонами підписано додаток № 1 до договору ("Розрахунок щомісячних лізингових платежів (Сезон)"), в якому визначено суму авансового платежу (316 000,00грн.), одноразову комісію (31 600,00 грн.), строк лізингу (36 місяців), страховий платіж (27 650,00грн. без ПДВ), річну ставку лізингових відсотків (20 %), періоди та розміри лізингових платежів.
24.06.2008 року між сторонами підписано акти приймання-передачі у фінансовий лізинг сільськогосподарської техніки за договором фінансового лізингу № 266 від 12.06.2008 року (№ 266-1, № 266-2), відповідно до яких відповідачу передано предмет лізингу (комбайн зернозбиральний КЗС-1218, реєстраційний № 32037ВЕ, рік випуску 2008, зав. № 0860 у кількості 1 одиниці; комбайн зернозбиральний КЗС-1218, реєстраційний № 32036ВЕ, рік випуску 2008, зав. № 0853 у кількості 1 одиниці) загальною вартістю 1 580 000,00 грн.
В зв'язку з тривалою несплатою відповідачем лізингових платежів між сторонами 02.12.2008 року укладено додаткову угоду № 1В до договору фінансового лізингу № 266 від 12.06.2008 року про розірвання договору та повернення предмету лізингу.
В п. п. 1, 2 додаткової угоди зазначено, що сторони дійшли згоди про розірвання договору фінансового лізингу № 266 від 12.06.2008 року та припинення зобов'язань за договором фінансового лізингу з моменту набрання чинності додатковою угодою.
Пунктом 3 додаткової угоди передбачено обов'язок лізингоодержувача впродовж 1 календарного дня з моменту укладення цієї додаткової угоди повернути лізингодавцю техніку, одержану у нього, за актом приймання-передачі.
02.12.2008 року предмет лізингу повернуто лізингодавцю, що підтверджується підписаними представниками обох сторін актами приймання-передачі.
Судами встановлено, що відповідач перерахував позивачу авансовий платіж в розмірі 316 000,00 грн., одноразову комісію в розмірі 31 600,00 грн., страховий платіж в розмірі 33 180,00 грн. та 2 лізингові платежі у розмірі визначеному в додатку № 1 до договору: 21 768,99 грн., 8 426,67 грн., 21 623,76 грн. Всього сплачено –434 625,77 грн.
Суд першої інстанції з посиланням на положення ст. 563 ЦК України задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, оскільки з моменту розірвання спірного договору зобов'язання сторін припиняються на майбутнє, а повернення предмета лізингу не звільняє відповідача від обов'язку оплатити вартість користування об'єктом лізингу за період дії договору.
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додатковою угодою сторони погодили припинення зобов'язань по договору, а отже вимога позивача про стягнення несплачених платежів є безпідставною.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, виходячи з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч. 1 ст. 16 цього Закону вказано, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
В додатку № 1 до договору визначено періоди та розміри лізингових платежів, зокрема до дати підписання додаткової угоди про розірвання договору фінансового лізингу № 266 відповідач повинен сплатити наступні лізингові платежі: 25.09.2008 року –109 265,78 грн., 25.10.2008 року –188 488,15 грн., 25.11.2008 року –104 982,22 грн.
Частинами 2, 3 ст. 653 ЦК України визначено, що в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Положення вказаної статті передбачає припинення зобов'язань на майбутнє, тобто з моменту досягнення відповідної домовленості, а отже сторони не звільняються від обов'язку виконання зобов'язань по договору, що виникли до розірвання договору.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач сплатив лише два лізингові платежі у розмірі визначеному в додатку № 1 до договору.
Колегія суддів з урахуванням ст. ст. 525, 526 629 ЦК України, ст. 193 ГК України вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги про стягнення 402 736,15 грн. заборгованості по лізинговим платежам.
Згідно з п. 10.5 договору за порушення лізингоодержувачем зобов'язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених цим договором, останній сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими цим договором платежами за кожний календарний день такого прострочення.
У зв'язку з порушенням відповідачем обов'язку сплати лізингових платежів та з урахуванням положень ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, вимоги позивача про стягнення 10 116,17 грн. пені підлягають задоволенню у заявленій сумі.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань нараховано 5 543,51грн. річних та 9 823,91грн. інфляційних.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаних вимог.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 653 ЦК України, що згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для її скасування та залишенню в силі рішення місцевого господарського суду.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року по справі № 2/3/2011/5003 Господарського суду Вінницької області скасувати.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2011 року у справі № 2/3/2011/5003 залишити в силі.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. А. Кравчук