02.08.2011
Справа № 11-1175/2011 Головуючий в 1 інстанції: Єйбог І.М.
Категорія: ст. 123 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
У Х В А Л А
іменем України
02 серпня 2011 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
головуючого Гемми Ю.М.,
суддів Грушицького А.А., Раєнка В.І.,
з участю прокурора Чередниченко Є.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 05 квітня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,
засуджено за ст. 123 КК України на 1 рік позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Міра запобіжного заходу тримання під вартою з 05.04.2011 року.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 12 січня 2010 року близько 21:20 год., знаходячись на перехресті вулиць Леніна – К. Маркса м. Каховки Херсонської області, у ході сварки, яка переросла в бійку на ґрунті неприязних стосунків, що склалися раніше, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово в наслідок протизаконного насильства з боку потерпілого ОСОБА_3, раптового удару головою в обличчя, наніс умисно удари металевою трубою по голові ОСОБА_3, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до смерті потерпілого.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним доказам, і безпідставно перекваліфікував його дії із ч.2 ст. 121 на ст. 123 КК України, оскільки на досудовому слідстві здобуті незаперечні докази скоєння ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. На його думку, суд безпідставно надав перевагу висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи про те, що засуджений учинив злочин, перебуваючи в стані фізіологічного афекту, і не вказав мотивів, з яких він прийшов до такого висновку.
Іншими учасниками судового розгляду вирок не оскаржується.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання апеляції прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, останнє слово ОСОБА_1, в якому він просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 у стані сильного душевного хвилювання, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Доводи прокурора про те, що засуджений умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, що потягли за собою його смерть, спростовуються наступними доказами.
На досудовому та судовому слідстві засуджений ОСОБА_1 послідовно показував, що при зустрічі його знайомий ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп’яніння й підбурював братів ОСОБА_4 його побити, але він уникав конфлікту. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_3, став ображати його, погрожував фізичною розправою як йому, так і його близьким, вимагав приїхати на зустріч, про що він попередив свого брата. Коли він приїхав на зустріч, то побачив ОСОБА_3, який був не один, і сховався. У цей час під’їхав його брат ОСОБА_5, і пішов у сторону компанії ОСОБА_3. Він побачив, що останній пішов на зустріч його брату, розмахуючи рукою, в якій тримав ніж чи викрутку. Злякавшись за брата, він побіг у сторону ОСОБА_3. Останній, побачивши його, підбіг до нього й раптово вдарив головою йому в обличчя, розбив ніс. Від удару він присів на землю, і підібрав кусок металевої труби. Відчувши сильне душевне хвилювання внаслідок насильства з боку ОСОБА_3, наніс тому удари трубою.
Ці показання засудженого узгоджуються з іншими доказами, та відповідають фактичним обставинам, а тому в суду не було підстав ставити під сумність їхню достовірність.
Свідок ОСОБА_6 показала, що коли вона була з ОСОБА_1, ОСОБА_3 підбурював братів ОСОБА_4 побити ОСОБА_1, але той уникав конфлікту. Вони з ОСОБА_1 уїхали на автомобілі, однак останньому неодноразово телефонували й погрожували. Після чого, ОСОБА_1 пішов, а вона залишилася чекати його в автомобілі. Через 30 мин. ОСОБА_1 повернувся, він був побитий і в крові.
Ці ж обставини підтвердив свідок ОСОБА_7
З показань свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_8 слідує, що, коли вони зустріли ОСОБА_1, то ОСОБА_3 підбурював їх побити ОСОБА_1, але вони розійшлися. ОСОБА_3 комусь став постійно телефонувати й сваритися, а потім сказав, що зараз прийде ОСОБА_1. ОСОБА_3 був п'яний, і щось тримав у руці, у якого раніше бачили ніж. Коли він (ОСОБА_4) упав від удару. Піднявшись, побачив бійку між ОСОБА_1 і ОСОБА_3. Першим схопив ОСОБА_1 й наніс удар ОСОБА_3.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 показала, що вони побачили бійку між двома чоловіками, один з яких наносив другому удари предметом схожим на биту чи палку. Поруч знаходився ще один чоловік, який потім сів в автомобіль, став сигналити, куди потім сів чоловік із палкою.
Свідок ОСОБА_5 показав, що ввечері йому зателефонував брат ОСОБА_1 і повідомив, що ОСОБА_3 погрожував йому розправою, вимагаючи прийти розібратися. Через деякий час йому зателефонував брат, і попросив зібрати його із центру міста. Коли він приїхав, то побачив групу людей, з якої відійшли двоє чоловіків, і попрямували в бік його автомобіля, одного із цих чоловіків він упізнав, це був ОСОБА_3, який у руці тримав предмет схожий ніж. Тоді він дістав газовий пістолет, і щоб налякати й зупинити останнього, вистрілив тому під ноги. У цей момент він побачив, що до них підбіг його брат ОСОБА_1. ОСОБА_3 схопив його брата ОСОБА_3, і вони почали битися. Зробивши постріли з газового пістолета в ноги ОСОБА_3, він їх розборонив. Після чого сів в автомобіль, а потім забрав свого брата ОСОБА_3, який був побитий.
З наведених показань свідків слідує, що потерпілий ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, був ініціатором конфлікту, напередодні погрожував розправою, а потім застосував фізичне насильство до ОСОБА_1, принижуючи його чоловічу гідність.
З висновків судово-медичної експертизи вбачається, що смерть потерпілого ОСОБА_3 настала від відкритих переломів кісток черепа, забоїв головного мозку, крововиливів під м’яку та тверду мозкові оболонки, які заподіяні від ударів тупими предметами, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки до життя. (том № 1 а.с. 116 -121)
Висновки цієї експертизи не суперечать показання засудженого про механізм заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому.
Згідно висновків комплексних психолого-психіатричних експертиз, засуджений ОСОБА_1 має такі індивідуально–психологічні особливості, які в даній конкретній конфліктній ситуації викликати в нього фізіологічний афект, що виникнув на фоні стану емоційного напруження внаслідок наполегливих телефонних дзвінків ОСОБА_3, його погроз розправи на адресу ОСОБА_1, які сприяли виникненню й накопиченню емоційного напруження по типу «останньої краплі».
(том № 1, а.с. 131 -137, том № 2, а.с. 67 -75)
Будь-яких сумнівів в обґрунтованості висновків зазначених експертиз немає.
Отже, аналіз наявних у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_3 своїм образливим ставленням до ОСОБА_1, наполегливим висловлюванням погроз фізичної розправи на його адресу, застосуванням до нього фізичного насильства викликав у ОСОБА_1 сильне душевне хвилювання. У цьому стані він і заподіяв ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження.
Давши належну оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст.123 КК України, а не за ст. 121 ч.2 КК України, як про це вказує прокурор в апеляції.
У зв’язку с чим, доводи прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, що він задовільно характеризується за місцем проживання й позитивно за місцем роботи, обставин, що пом’якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. З урахуванням цих даних суд обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.
Підстав вважати, що призначене покарання є надто м’яким, як про це вказує прокурор, немає.
Порушень норм кримінально-процесуального закону, зокрема, при збиранні та дослідженні доказів, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, не встановлено.
Таким чином, підстав для задоволення апеляції прокурора, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляцію прокурора - залишити без задоволення, а вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 05 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 –без зміни.
Судді: