13.07.2011
Справа №22ц-2798,2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Скорик С.А.
Категорія: Доповідач –Вадзінський П.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року липня місяця «13»дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого –Капітан І.А.
Суддів: Вадзінського П.О.,
Колісниченка А.Г.
при секретарі –Ільченко К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від «20»грудня 2010 року
за позовом
Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 20.12.2010 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HET0GA00001860 ВІД 12.04.2007Р. у розмірі 218392,17 грн. звернено стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки Б/н від 12.04.2007р.) ЗАТ КБ «Приватбанк»з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселено відповідачів, які зареєстровані та проживають у квартирі за вищевказаною адресою, зі зняттям з реєстраційного обліку у ВГІРФО УМВС України в м.Херсоні.
Стягнено з відповідачів судовий збір за подання позовної заяви про виселення у розмірі 8 грн. 50 коп., судові витрати у розмірі 1730 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального закону.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що при укладенні договору іпотеки не були порушені права неповнолітніх дітей. При цьому довідку про склад сім’ї ЖЕК №11, відповідно до якої діти проживають у спірній квартирі, суд до уваги не прийняв, оскільки за даними адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України в м.Херсоні, діти в квартирі не зареєстровані.
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки до них суд дійшов в порушення норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до зазначених вимог процесуального закону суд не прийняв заходів щодо з’ясування обставин справи, які стосуються фактичного місця проживання неповнолітніх дітей, оскільки саме ці обставини суттєво впливають на вирішення спору.
При цьому, суд всупереч вимогам передбаченим ст. 212 ЦПК України без наведення мотивів прийняття одних і відмові у прийнятті інших доказів, надав перевагу довідці щодо відсутності реєстрації неповнолітніх дітей у спірній квартирі. Судом при цьому не враховано, що норми діючого законодавства не пов’язують місце реєстрації фізичної особи з її місцем проживання.
Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Інші положення зазначеної норми матеріального закону обумовлюють особливості щодо визначення місця проживання дітей різного віку, але жодне з них не пов’язує місце проживання з місцем реєстрації.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції відповідачами був наданий доказ про те, що їх діти 2005 та 1997 років народження зареєстровані у спірній квартирі, а також додаткові докази про їх фактичне проживання у цьому жилому приміщенні.
При вирішенні спору суд першої інстанції не виконав вимоги ч.4 ст. 10 ЦПК України, що є підставою для суду апеляційної інстанції для прийняття до уваги наданих додаткових доказів, оскільки вони підтверджують наданий доказ до суду першої інстанції щодо фактичного проживання неповнолітніх дітей у спірній квартирі (довідка про склад сім’ї ЖЕК №11).
Таким чином, звертаючи стягнення на предмет іпотеки суд не врахував, що неповнолітні діти відповідача постійно проживають в квартирі, мають право на користування цим жилим приміщенням і будь-якого іншого житла не мають.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»- безпритульність це стан людини, пов’язаний з неможливістю фактично проживати (перебувати) в жилому приміщенні, на яке вона має право.
Позбавлення права неповнолітніх дітей на користування жилим приміщенням тягне за собою негативні суспільні наслідки, порушує права дітей, захист яких забезпечується зазначеним законом, а також Законом України «Про охорону дитинства».
Частина 3 ст.39 Закону України «Про іпотеку»передбачає, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущена боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателя і не змінює обсяг його прав.
Колегія суддів приходить до висновку, що за зазначених обставин відсутні наявність збитків або зміна обсягу прав позивача –іпотекодержателя.
Слід також зазначити, що 27.01.2010 року Банк направив відповідачу вимогу про дострокове погашення суми за кредитним договором. Встановивши строк для виконання цієї дії до 25.02.2010 року, позивач вже 12.02.2010 року звернувся з позовом до суду, що свідчить про невиконання вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживача»на час звернення позивача до суду.
Крім того, вирішуючи спір в частині виселення відповідачів з квартири зі зняттям з реєстраційного обліку, суд не навів у рішенні підстав та норм матеріального закону, якими керувався при цьому. Зміст рішення взагалі не містить мотивувальної частини щодо зазначених позовних вимог, як це передбачено п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України.
В порушення вимог, передбачених ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ч.3 ст.109 ЖК України, суд не звернув уваги на те, що Банком не дотримана обов’язкова процедура письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця мешканцями квартири. Недотримання цієї процедури є підставою для відмови в позові про виселення з житлового приміщення, що є предметом іпотеки.
За таких обставин рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», ч.3 ст.109 ЖК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 20 грудня 2010 року скасувати, ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: