22.06.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2851/2011 р. Головуючий в 1-й інстанції:
Вейтас І.В.
Категорія:67 Доповідач –Лободзінський С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року червня місяця 22 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Лободзінського С.В.
суддів: Прокопчук Л.П.
Базіль Л.В.
при секретарі: Ващенко А.А.
за участю прокурора: Пуляєва І.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Новотроїцького району Херсонської області на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15 травня 2007 року в справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання на території України, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України, зазначаючи що він народився на території Республіки Узбекистан, звідки у лютому 1990 року переїхав жити до України, де по 20 квітня 1995 року проживав у селі Дмитрівна Іванівського району Херсонської області. З травня 1995 року по травень 2002 року проживав у селі Дивне Новотроїцького району Херсонської області, в період з травня 2002 року по березень 2007 року проживав в селі Олександрівна Снігурівського району Миколаївської області та у період з березня по теперішній час проживає в селі Зелене Новотроїцького району Херсонської області.
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно заявнику для набуття громадянства України, згідно Закону України „Про громадянство” та отримання паспорта громадянина України. Просив встановити зазначений факт у судовому порядку.
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15 травня 2007 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 на території України на момент проголошення Декларації „Про державний суверенітет України” 16.07.1990 р., набрання юридичної сили Закону України „”Про громадянство” 13.11.1991 р., набрання юридичної сили Закону України „Про правонаступництво України” 12.09.1991 р., проголошення незалежності України 24.08.1991 р., набрання юридичної сили Закону України „Про громадянство України” 18.01.2001 року і по теперішній час.
В апеляційній скарзі прокурор Новотроїцького району Херсонської області, просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні заявленої вимоги, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи заявлену ОСОБА_3 вимогу, суд виходив з того, що він підтвердив належними доказами своє проживання на території України і цей факт має юридичне значення для набуття громадянства України за територіальним походженням.
Проте, до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення порушеного заявником питання.
Так, за змістом ст. 256 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або порушення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Заявник просив суд встановити факт його постійного проживання на території України на час проголошення Декларації „Про державний суверенітет України 16.07.1990 року, проголошення незалежності України 24.08.1991 року тощо по теперішній час, від якого відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України»залежить вирішення питання про набуття громадянства України за територіальним походженням особою, яка на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991р.) постійно проживала на території України і є іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про громадянство України», проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Частиною 1 ст.3 вказаного Закону усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України є громадянами України. Відповідно до п.8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 для встановлення належності до громадянства України відповідно до п.1 ч.3 вищезазначеного Закону особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України, подає відповідне рішення суду, яким підтверджується вищезазначений факт.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник є громадянином Республіки Узбекистан, має паспорт цієї країни (а.с.12).
На думку колегії заявником не надано доказів на підтвердження законних підстав його постійного проживання на території України до 24.08.1991 року.
Проживання на території України на законних підставах згідно зі ст. 1 Закону України „Про громадянство” – це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулку в Україні.
В матеріалах справи відсутні дані про реєстрацію національного паспорта заявника на території України, а також дані про його прописку на території України до 24.08.1991 року.
Отже, ухвалюючи рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені положення та не врахував, що законодавством передбачено чіткий перелік документів, які можуть підтвердити факт постійного проживання на законних підставах на території України.
Натомість суд фактично вирішив справу на підставі пояснень заявника, свідків та довідок: №215/260 від 19.03.2007 року, виданої Новодмитрівською сільською радою Іванівського району Херсонської області; № 41 від 19.03.2007 року, виданої виконавчим комітетом Дивненької сільської ради Новотроїцького району Херсонської області; №430 від 12.03.2007 року, виданої Олександрівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області, що не є належними доказами для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 на території України з лютого 1990 року.
При вирішенні питання про обґрунтованість заявленої вимоги суду, крім перевірки та встановлення факту постійного проживання особи на території України на законних підставах станом на 24.08.1991 року, необхідно було встановити, що заявник подав до компетентного органу зобов’язання припинити іноземне громадянство –письмово оформлену заяву іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданств) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац 12 ст.1 Закону України «Про громадянство України»).
Заявник будучи громадянином Республіки Узбекистан, не надав суду належних доказів про те, що він звертався до органів МВС за місцем проживання з відповідною заявою –зобов’язанням про припинення громадянства Узбекистан. Зазначену обставину суд при розгляді даної справи не досліджував, а тому його висновки про те, що заявник довів факт проживання на території України, є передчасними.
При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заявленої вимоги з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, ст.8 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу прокурора Новотроїцького району Херсонської області задовольнити.
Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15 травня 2007 року скасувати і ухвалити нове.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України до 24.08.1991 року.
Рішення набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцять днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: