Справа № 2-34/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

16.08.2011 року                                                                                                    м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

          Головуючого –судді  Тихомирова І.В.

          при секретарі –           Фомінок В.І.

          за участю позивачів –ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                          ОСОБА_3

          представника

відповідача –              ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Нікополя в особі Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, треті особи: Відділ архітектури та містобудування Нікопольської міської ради, КП «Житлово –експлуатаційна контора № 4», КП «ЖКГ»про визнання права власності на самочинно збудовані споруди; ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про знос самовільно збудованої прибудови, відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

          ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом про визнання права власності на самовільно збудовану споруду.

          Свої вимоги мотивують тим, що їм на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.12.1993 року, реєстровий № 2054, належить приватизована квартира АДРЕСА_1.

          Вказана квартира знаходиться на першому поверху, а тому з метою поліпшення житлових умов, вони вирішили прибудувати балкон, розміром 5,50 х 1,62 м., площею 8,35 м2. Даний балкон, на їх думку, не порушує прав інших співвласників багатоквартирного будинку. Згідно технічного висновку ДПІ «Нікопольпроект»дана прибудова відповідає вимогам п. 1.39 БНіП 2.08.01-89 «Жилі споруди»і ДБН В2.614-97 «Конструкції будівель та споруд». При будівництві балкону було враховано думку інших співвласників, а тому позивачі вважають його будівництво законним.

          Враховуючи наведені обставини, позивачі просять задовольнити позов.

          ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про знос самовільно збудованої прибудови, відшкодування моральної шкоди.

          Свої вимоги мотивують тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2 Її сусідами є ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2

          02 серпня 2003 року вони самовільно, без належного дозволу, розпочали будівництво прибудови з боку під’їзду. Розмір прибудови складає 5 м. і шириною біля 2 м. По ширині ця прибудова вдвічі перевищує розміри балконів, збудованих разом з будинком, а по довжині відповідає розмірам 2-х кімнат, кухні та зали. Дах цієї прибудови збудований впритул до козирку під’їзду, що робить відкритим доступ до квартири позивачки.

          Не зважаючи на зауваження та приписи ДАБК та КП «ЖКГ»відповідачі продовжували та завершили будівництво, хоча, на думку ОСОБА_3, воно порушує її право власності, поскільки сприяє вільному доступу сторонніх осіб до її квартири.

          За вказане будівництво відповідачі притягувалися до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 96 КУпАП.

          ОСОБА_3 вказує на те, що на її зауваження відповідачі висловлюють погрози фізичної розправи, ображають її.

          Вважає, що своїми діями відповідачі порушили норми ст. 152 ЖК України та пп. 3,18,19 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкових територій, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 року.

          Враховуючи наведені обставини, вона просить суд зобов’язати відповідачів знести самовільно збудований балкон та відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

          Представник відповідача –Нікопольської міської ради –у судовому засіданні заперечив проти позовів  ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, посилаючись на те, що ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 не отримали належних дозволів на проведення будівництва балкону та всупереч вимогам чинного законодавства самовільно звели його.

          Просив у позовах ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 відмовити.  

          Разом з тим, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягає задоволенню оскільки територіальна громада не надавала дозволу на прибудову балкону до квартири ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2.

          Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі. Суд, з’ясувавши думку інших учасників процесу, вважає за можливе слухати справу за їх відсутності.

          Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Як встановлено судом, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 (т. 2, а. с.  4 - 6).

          Згідно технічного висновку на прибудову балкону до квартири АДРЕСА_1, його прибудова відповідає вимогам п.1.39 БНіП 2.08.01 –89 «Житлові будівлі»і ДБН В2.614 –97 «Конструкції будівель та споруд». Площа балкону в цілому складає 8,35 м2. Загальна приведена площа квартири складає 59,7 + (8,35 х 0,3) = 62,20 м2.

          Улаштування двірного пройому у місці віконного, не перевищуючого габарити вікна, можливо і не впливає на несучі конструкції будівлі.

          Прибудова балкону з метою покращення комфортності проживання жильців у відповідності до плану можлива при дотриманні нормативних вимог і рекомендацій цього проекту (т.2, а. с. 7 –13).

          Дане будівництво було узгоджене з наступними особами:

          - ОСОБА_7, АДРЕСА_3;

          - ОСОБА_8, АДРЕСА_4;

          - ОСОБА_9, АДРЕСА_5;

          - ОСОБА_10, АДРЕСА_6;

          - ОСОБА_11, АДРЕСА_7;

          - ОСОБА_12, АДРЕСА_8;

          - ОСОБА_13, АДРЕСА_9;

          - ОСОБА_14, АДРЕСА_10 (т. 2, а. с. 16).

          Будь –якого погодження будівництва спірного балкону з ОСОБА_3, яка мешкає у квартирі № 6 цього ж будинку, не проводилося.

          Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації.

          Статтею 376 ЦК України визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

          Під час вирішення позову ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 суд з’ясовуючи, чи відповідає збудована прибудова усім визначеним законом та умовам, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, оскільки це є обов’язковою умовою для вирішення питання про визнання за особою права власності на об’єкт нерухомого майна в тому разі, коли в прийнятті такого об’єкту в експлуатацію відмовлено, але ця відмова є безпідставною, встановив, що у зв’язку з самочинним будівництвом балкону до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 притягувалися до адміністративної відповідальності до ч. 3 ст. 96 КУпАП (т.1, а. с. 6, т.2, а. с. 74).

          Згідно відповіді відділу архітектури та містобудування Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 25.05.2011 року № 370\01-08 балкон, прибудований до квартири АДРЕСА_1 в експлуатацію не введений.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що будівництво балкону до квартири АДРЕСА_1 було вчинене позивачами незаконно, без отримання відповідного дозволу та проекту, що суперечить нормі ст. 152 ЖК України.

          В силу ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

          На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК).

          Визнаючи право власності на самочинне будівництво, суд звертає увагу на те, що основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів»від 22 вересня 2004 року № 1243.

          У зв’язку з наведеним вище нормами матеріального права, вирішуючи питання про задоволення позову ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, суд прийшов до висновку, що позивачами, всупереч ч. 3 ст. 10 ЦПК України не надано суду жодних доказів того, що вони мають право на земельну ділянку, на якій ведеться нове будівництво, або дозвіл власника цієї ділянки, або власника вже існуючої будівлі на будівництво, реконструкцію; що вони дотримали цільове призначення та дозволене використання земельної ділянки, а також червоних ліній, встановлених проектами планування; наявності затвердженої у встановленому порядку проектної документації, яка є підставою для видачі дозволу на будівництво; наявності дозволу на будівництво, а саме –документу, виданого замовнику (забудовнику) органами місцевого самоврядування, що посвідчує право власника, володільця, орендатора або користувача об’єкта нерухомості здійснити забудову земельної ділянки, будівництво, реконструкцію будівлі, споруди, спорудження; що вони дотримали містобудівні регламенти, будівельні, екологічні, санітарно –гігієнічні, протипожежні та інші правила, нормативи; що вони дотримали права та законні інтереси власників, земле володільців, землекористувачів та орендаторів (зокрема, ОСОБА_3, якій на праві власності належить сусідня АДРЕСА_2 у тому ж будинку, де мешкають ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 7)).

          Сам по собі технічний висновок, наданий позивачами, не відповідає на питання про відповідність самовільного будівництва балкону до квартири АДРЕСА_1 містобудівним регламентам, екологічним, санітарно –гігієнічним, протипожежним та іншим правилам, нормативам. А тому суд вважає, що даний висновок не відповідає нормам Закону України «Про містобудування» та Закону України «Про планування та забудову територій», у зв’язку з чим не може бути взятий до уваги.

          Відповідно до змісту пп. 1 п. «б»ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97 –ВР, прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних міських рад.

          Разом з тим, будь –яких доказів, які б свідчили про звернення позивачів до Нікопольської міської ради з питання прийняття в експлуатацію спірного балкону та відмову органу місцевого самоврядування у такому прийнятті, а також про наявність у них правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться під самовільним будівництвом (ч. 1 ст. 116 ЗК України), судом не добуто.

          При таких обставинах суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудовані споруди задоволенню не підлягає.

          В той же час, судом встановлено, що будівництво балкону до квартири АДРЕСА_1 порушує права ОСОБА_3, оскілки виконане впритул до зовнішньої стіни належної їй квартири (т. 2, а. с. 209,210).

          Однак, згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

          Тобто, право на звернення до суду з позовом про перебудову чи знесення споруд, збудованих самовільно, а саме: з істотним відхиленням від проекту чи істотного порушення будівельних норм і правил надано відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а фізичній особі (Корабліній С.П.) такого права чинним законодавством не надано. Нікопольська міська рада, яка бере участь у справі в якості відповідача за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, такого позову не пред’явила.

          Позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення моральної шкоди, обґрунтовані та   знайшли підтвердження в суді. Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_3 ОСОБА_1 на протязі 8 років, з моменту самовільного зведення балкону, ображує її,  її сім’ю та погрожує. На виконання своїх погроз 12 березня 2011 року  ОСОБА_1 надіслала за місцем роботи ОСОБА_3 телеграму з текстом якій не відповідає дійсності. Факт відправки телеграми ОСОБА_1 підтвердила в судовому засіданні, при цьому пояснила, що направила телеграму з метою залякування ОСОБА_3, щоб вона відмовилась від своїх позовних вимог та не заперечувала проти визнання за сім’єю ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 права власності на балкон. Проти стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду в розмірі 1000 грн. не заперечує.

          Однак, в судовому засіданні не знайшли підтвердження данні того, що телеграму з неправдивими фактами надсилали ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню і сума компенсації за моральну шкоду в розмірі 1000 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 23, ч. 2 ст. 331, ч. 3,5,7 ст. 376 ЦК України, ст. 152 ЖК України, ч. 1 ст. 116 ЗК України, Законом України «Про містобудування», Законом України «Про планування та забудову територій», Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів»від 22 вересня 2004 року № 1243, пп. 1 п. «б»ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9,10,11,14,15,212, 213 –215, 218 ЦПК України, суд –

вирішив:

          В позові ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Нікополя в особі Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, треті особи: Відділ архітектури та містобудування Нікопольської міської ради, КП «Житлово –експлуатаційна контора № 4», КП «ЖКГ»про визнання права власності на самочинно збудовані споруди відмовити.

          Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1  компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 1000 (одної тисячі) грн.          

          В задоволені інших позовних вимог –відмовити.

          На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні мають право оскаржити рішення суду у такий самий строк з моменту отримання його копії.

Суддя:І. В. Тихомиров