|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
№ 35/132 |
|
10.08.06 |
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Арсенал -Київ”
про стягнення 15 990,40 грн.
Суддя М.Є. Літвінова
Представники:
Від позивача СПД ОСОБА_1
Від відповідача Черненко Є.В. -предст. за довір. № б/н від 17.02.2006р.
(був присутній в судовому засіданні 25.07.2006р.)
Кукуруза Н.П. -предст. за довір. №б/н від 19.04.2006р.
(була присутня в судовому засіданні 10.08.2006р.)
В судовому засіданні 10.08.2006 за згодою сторін на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Арсенал -Київ” про стягнення заборгованості в розмірі 15 990,40 грн. відповідно Договору №НОМЕР_1
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору №НОМЕР_1 не сплатив обумовлену суму вартості наданих послуг згідно умов зазначеного Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2006 року порушено провадження у справі №35/132 розгляд справи призначений на 25.07.2006 року.
В судовому засіданні 25.07.2006р. позивачем подані заява про збільшення позовних вимог, згідно якої сума заборгованості становить 20 818,14 грн. та клопотання, в якому позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, що належить відповідачеві.
Розглянувши клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, заслухавши представників сторін, суд відмовив в його задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь -якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів про забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
В судовому засіданні представник відповідача на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/132 від 29.06.2006р. надав статутні документи, довідку ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію, в іншій частині, ухвалу суду не виконав.
Представник відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні останнього.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/132 від 25.07.2006р. розгляд справи відкладений на 10.08.2006р.
В судовому засіданні відповідач подав суду письмову заяву, в якій відмовляється від збільшення позовних вимог, та просить суд стягнути первісну суму заборгованості зазначену в позовній заяві, а саме 15 990,40 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні на виконання вимог ухвал суду від 29.06.2006р. та 27.07.2006р. №35/132 надав письмовій відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що останній є безпідставним та необґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01 березня 2005 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Арсенал -Київ” укладений Договір №03/01/2 (надалі Договір).
Відповідно до умов Договору (п.1.1. Договору) позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачеві послуги з оренди пасажирських автобусів з водієм для перевезень працівників (гравців та тренерського складу) наступним транспортом:
- автобус Неоплан -316 (2000-2003р.в.);
- автобус Мерседес -404 (2000-2003р.в.);
- автобус Сканія (2000-2003р.в.);
- автобус Неоплан (до 1996 р.в.);
- автобус Мерседес (до 1996 р.в.);
- автобус Сетра (до 1996 р.в.);
- автобус Ман (до 1996р.в);
- автобус Ікару -Туріст.
Відповідно до п.2.3. Договору відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати надані позивачем послуги в порядку і розмірах, зазначених у даному Договорі.
Оплата за надані послуги здійснюється Замовником попередньо на підставі рахунку -фактури, наданого виконавцем. Рахунки -фактури надаються позивачем відповідно до Заявок відповідача та Додатку 1 до даного Договору.
Загальна сума даного Договору становить 100 000,00 грн. (п.п. 3.2., 3.3. Договору).
Позивач стверджує, що ним було надано послуг відповідно до умов договору на загальну суму 115 990,00 грн., однак відповідач сплатив лише суму в розмірі 100 000,00 грн., решта зазначеної суми в розмірі 15 990,00грн. залишилась несплаченою.
На підтвердження зазначеної суми заборгованості позивачем до матеріалів справи доданий акт звірки взаєморозрахунків від 01.12.2005р. (копія в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач за отримані послуги з оренди пасажирських автобусів, сплатив відповідно до умов Договору в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідач у наданому відзиві на позов не визнає позовні вимоги позивача, оскільки останнім не було надано належних доказів на підтвердження заборгованості в розмірі 15 990,00 грн.
Також відповідачем зазначено, що сума Договору укладеного між ним та позивачем становить 100 000,00 грн., яка була сплачена, що підтверджується банківським виписками, а наданий відповідачем акт звірки взаєморозрахунків не може слугувати доказом наявності зазначеної суми заборгованості, оскільки кредитова заборгованість за даним актом не містить свідчень про те, що сума заборгованості відповідача становить саме 15 990, 00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до п.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здіснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг заплату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним слід визнати виконання, що прийняте кредитором.
З урахуванням наведеного, посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків, як на доказ що підтверджує наявність заборгованості у відповідача в розмірі 15 990,00 грн., судом до уваги не можуть бути прийняті з наступних підстав.
Наданий акт звірки взаєморозрахунків є тільки документом, по якому звіряється бухгалтерський облік операцій підприємств, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання по Договору виконав, суму заборгованості за отримані послуги з оренди пасажирських автобусів, в розмірі 100 000,00 грн. сплатив, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками від 06.10.2005р., 15.03.2005р., 07.06.2005р., 12.05.2005р., 04.01.2005р., 21.04.2005р.
Відповідно до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доведення покладено законом на позивача.
Позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є необгрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України на позивача покладаються судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.193, Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 626, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя М.Є. Літвінова
Дата підписання
повного тексту рішення: