ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 9/211 | 22.08.06 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рубіж"
до Будівельної корпорації "УкрАзіаБуд"
про стягнення 10652,45 грн.
Суддя Жирнов С.М.
Представники:
Від позивача Копейка Г.І., дов. № б/н від 11.03.2004 р.
Від відповідача: Вєніков О.Д., дов. № б/н від 15.06.2006 р.
Обставини справи:
Позов заявлений про стягнення основного боргу (6 348,61 грн.) та пені за період з 19.05.2005 р. по 18.05.2006 р. (4 303,84 грн.), відповідно до Договору № 1/14 від 11.01.2005 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2006 р. порушено провадження у справі № 9/211 та призначено її до судового розгляду на 24.07.2006 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2006 р. відкладено розгляд справи на 22.08.2006 р.
Позивач в судовому засіданні 22.08.2006 р. позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідачем письмовий відзив на позов та документи на виконання вимог ухвал суду від 05.07.2006 р. та від 24.07.2006 р. не подані і не надіслані.
Усно відповідач не заперечував проти позовних вимог щодо основного боргу за спірним договором.
Відповідачем в судовому засіданні 22.08.2006 р. подане клопотання № б/н про застосування спеціальної скороченої позовної давності до вимог про стягнення пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
11 січня 2005 р. між Будівельною корпорацією «УкрАзіаБуд»(відповідачем) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рубіж (позивачем), був укладений Договір № 1/14 (надалі за текстом «Договір»).
Відповідно до Розділу 1 Договору, відповідач, визначений як Замовник, доручає, а позивач, визначений як Підрядник, приймає на себе виконання додаткових робіт по проектуванню, комплектації матеріалами і монтажу трубних розведень і зрошувачів автоматичної установки водяного спринклерного пожежогасіння на об’єкті: «Будівництво житлового будинку з об’єктами соціальної сфери по вул. Якіра, 8 в Шевченківському районі м. Києва. Підземна автостоянка»(надалі за текстом «роботи»).
Пунктом 4.1. Договору була визначена вартість робіт у розмірі 25 231,20 грн.
Відповідно до п. 5.2 Договору, розрахунки за виконані роботи Замовник (відповідач) здійснює згідно Акту приймання виконаних робіт на протязі 5 (п’яти ) банківських днів з моменту підписання Акту.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі затримки Замовником (відповідачем) оплати, останній сплачує Підряднику (позивачу) пеню у розмірі 0,5% від невиплаченої в строк суми за кожний прострочений день.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на підписані в двосторонньому порядку Акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2005 р. (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2005 р. (форма КБ-3), які відповідно до Договору є підставою для розрахунків відповідача за виконані позивачем роботи. Позивач з посиланням на п. 5.2 Договору стверджує, що прострочка виконання зобов’язання по оплаті у відповідача наступила з 05.02.2005 р.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 „Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві” такими типовими формами є № КБ-2в „Акт приймання виконаних підрядних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».
Враховуючи вищевикладене, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти № КБ-2в і № КБ-3.
На виконання умов Договору, позивачем у січні 2005 р. були здійснені роботи по об’єкті відповідача («Будівництво житлового будинку з об’єктами соціальної сфери по вул. Якіра, 8 в Шевченківському районі м. Києва. Підземна автостоянка»), що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2005 р. (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2005 р. (форма КБ-3), які знаходяться в матеріалах справи і підписані уповноваженими представниками сторін.
Доказом виконання робіт позивачем у січні 2005 р. та наявності заборгованості відповідача за їх виконання є також Акт звіряння розрахунків та зарахування зустрічних вимог, підписаний останніми в двосторонньому порядку, від 06.04.2006 р., в якому зазначена сума у розмірі 6 348,61 грн. як несплачена, непогашена і незарахована частина боргу відповідача перед позивачем за спірним Договором. Саме така сума основної заборгованості відповідача визначена позивачем у Розрахунку ціни позову:
25 231,20 грн.(ціна Договору) –18 882,59 грн.(зараховано 06.04.2006 р. в рахунок сплати частини боргу за Договором № 1/14 від 11.01.2006 р. частини переплати по Договору № 1011 від 10.12.2004 р. на підставі Заяви ТОВ «Фірма «Рубіж»про зарахування зустрічних вимог № 0604 від 06.04.2006 р. та Акту звіряння розрахунків та зарахування зустрічних вимог від 06.04.2006 р.) = 6 348,61 грн.
По закінченню строків платежів відповідач, в порушення умов п. 5.2 Договору, своє грошове зобов’язання не виконав і не сплатив борг у вищевказаній сумі.
Станом на день розгляду справи заборгованість 6 348,61 грн. (основний борг) відповідачем не погашена.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідача проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рубіж»в частині стягнення основного боргу у сумі 6 348,61 грн. не заперечував.
За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення основного боргу (6 348,61 грн.) визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.
Керуючись п. 7.3 Договору позивач нараховує відповідачу загальний розмір пені у сумі 4 303,84 грн. за прострочення оплати виконаних робіт за спірним Договором за період з 19.05.2005 р. по 18.05.2006 р.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується , зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У випадку, який стосується обставин справи № 9/211, початок такого перебігу відраховується від дня початку прострочення виконання зобов’язання по оплаті відповідачем, а, отже, з 05.02.2005 р.
У ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено диспозитивність у застосуванні правових наслідків спливу позовної давності. Така диспозитивність повністю узгоджується з ч. 2 ст. 30 ЦПК України, відповідно до якої докази у справі подаються сторонами та іншими особами, які беруть у ній участь. Суд сприяє сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, у витребуванні доказів лише за умови, якщо у них є труднощі щодо витребування доказів і ним заявлено суду відповідне клопотання. У суду відсутній обов’язок з власної ініціативи доповнювати матеріали справи новими доказами, крім випадків, прямо передбачених законом. Відповідно до цієї процесуальної норми на фактичні дані, що мають значення для застосування правових наслідків спливу позовної давності, можуть звертати увагу суду сторони як активні учасники процесу доказування, а не суд. Таке застосування правових наслідків сплину позовної давності відповідає засадам змагальності в цивільному і господарському процесах, оскільки вони є складовою частиною цивільного судочинства.
В ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.
З огляду на подане відповідачем в судовому засіданні 22.08.2006 р. клопотання № б/н про застосування спеціальної скороченої позовної давності до вимог про стягнення пені, а отже до винесення рішення судом, суд, у відповідності до ст. ст. 258, 261, 267 Цивільного кодексу України, застосовує при розгляді вимог про стягнення пені позовну давність.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (в тому числі і пені) за прострочення виконання зобов’язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, термін з 05.02.2005 р. (початок прострочення виконання зобов’язання по оплаті відповідачем за спірним Договором - 05.02.2005 р.) по 05.08.2005 р., т.т. шість місяців, є періодом, в межах якого може нараховуватись пеня.
Враховуючи, що фактично позов був заявлений 30.05.2006 р., а також, заяву відповідача про застосування спеціальної скороченої позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені, суд, виконуючи вимоги ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України, дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення пені тільки за період з 30.05.2005 р. по 05.08.2005 р. (68 днів) у сумі 840,70 грн. (відповідно до Розрахунку ціни позову, позивачем визначена пеня за кожний день прострочення з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ (9 %) за вказаний період, а саме 0,049%; отже нарахування пені за 68 днів прострочення оплати від суми боргу на 05.02.2006 р. (25 231,20 грн.) становить 840,70 грн. : 25 231,20 грн. х 0,049% х 68 днів = 840,70 грн.).
В іншій частині стягнення пені позивачу належить відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача і відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 258, 261, 267, 525, 526, 549, 837, 843, 846, 854 ЦК України,
ст. ст. 173, 174, 193, 232 ГК України,
ст. ст. 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82-85, 116 ГПК України,-
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Будівельної корпорації «УкрАзіаБуд»(03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б; код ЄДРПОУ 20078582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рубіж»(04060, м. Київ, вул. Максима Берлинського, 27; код ЄДРПОУ 24744432) 6348 (шість тисяч триста сорок вісім) грн. 61 коп. основного боргу, 840 (вісімсот сорок) грн. 70 коп. пені, 71 (сімдесят одну) грн. 90 коп. державного мита та 79 (сімдесят дев’ять) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя | С.М. Жирнов |