ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 9/276 | 22.08.06 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемма-авто"
про стягнення 16 000,00 грн.
Суддя Жирнов С.М.
Представники:
Від позивача Єгорова Т.О., дов. № б/н від 20.07.2006 р.
Заболоцький В.А., дов. № б/н від 10.04.2006 р.
Від відповідача: не з’явився
Обставини справи:
Позов заявлений про стягнення основного боргу (6 000,00 грн.) та штрафу (10 000,00 грн.) відповідно до Договору № 60/11-78-05 на виконання будівельних і монтажних робіт від 10.03.2005 р.
Ухвалою від 02.08.2006 р. порушено провадження у справі № 9/276 та призначено її до розгляду на 22.08.2006 р.
Відповідач в судове засідання 22.08.2006 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 02.08.2006 р. не виконав, витребувані документи суду не надав і не надіслав.
Позивач в судовому засіданні 22.08.2006 р. позов підтримав повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача і без відзиву на позов за наявними матеріалами.
10 березня 2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МСБУД»(позивач), визначеним як Підрядник, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемма-авто»(відповідач), визначеним як Замовник, було укладено Договір № 60/11-78-05 на виконання будівельних і монтажних робіт (надалі за текстом «Договір»).
Відповідно до умов Договору, позивач зобов’язався на свій ризик виконати та здати відповідачу роботи по влаштуванню епоксидної підлоги на об’єкті «СТО»за адресою: м. Київ, вул. М. Кільцева, 2, у відповідності з переліком робіт, вказаних в кошторисі № 1 (Додаток № 1 до Договору, який є невід’ємною його частиною). Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконані позивачем роботи в строки та на умовах, передбачених цим Договором.
Загальна вартість робіт та матеріалів відповідно з п. 2.1 Договору становить 26 706,00 грн.
Спірним Договором передбачений наступний порядок розрахунків за виконані позивачем роботи:
- відповідач перераховує авансовий платіж у розмірі 18 000,00 грн. на протязі 2-х робочих днів з моменту підписання даного Договору (п. 2.2.1 Договору);
- остаточний розрахунок за виконані роботи в розмірі 8 706,00 грн. відповідач проводить на протязі двох робочих днів після підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін після завершення всіх робіт у відповідності з даним Договором (п. 2.2.2 Договору).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем в односторонньому порядку умов п. п. 2.2, 2.2.2 Договору, а саме на нездійснення останнім оплати за виконані позивачем роботи після підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт (Акт № 1 на виконання робіт по влаштуванню епоксидного покриття бетонної підлоги від 11.07.2005 р. до Договору на суму 24 000,00 грн., - надалі за текстом «Акт № 1»).
Позивач вважає, що з врахуванням фактично виконаних ним робіт згідно з вищезазначеним Актом № 1 (на 24 000,00 грн.) та сплати відповідачем авансового платежу (18 000,00 грн.), основна заборгованість відповідача на день подачі позову до суду становить 6 000,00 грн. (24 000,00 грн. –18 000,00 грн. = 6 000,00 грн.), про що свідчить наданий позивачем Розрахунок заборгованості.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов’язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В судовому засіданні встановлено, що сума Акту № 1 на виконання робіт по влаштуванню епоксидного покриття бетонної підлоги від 11.07.2005 р. (24 000,00 грн.) не відповідає сумі, визначеній в Кошторисі № 1 на виконання робіт по влаштуванню епоксидного покриття бетонної підлоги (26 706,00 грн.).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Кошторис № 1 «є невід’ємною частиною даного Договору», а отже, вимоги п. 2.2.2 Договору щодо остаточного розрахунку відповідача за виконані позивачем роботи на протязі двох робочих днів після підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт, який підписується сторонами після завершення всіх робіт у відповідності з даним Договором, стосуються саме суми, визначеної у Кошторисі № 1.
Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що кількість робіт може бути змінено, згідно фактично виконаних обсягів робіт, що підтверджується остаточним Актом здачі-приймання виконаних робіт.
Фактично зміни щодо кількості робіт до Кошторису № 1 сторонами не вносились. Така зміна, як вважає позивач, була узгоджена сторонами та зафіксована Актом № 1.
На твердження позивача, вищезазначений Акт № 1, який підписаний уповноваженими представниками сторін, і є саме остаточним Актом здачі-приймання виконаних робіт, після підписання якого відповідач за умовами Договору повинен провести остаточний розрахунок з позивачем.
Наданий суду Акт № 1 не містить ознак «остаточності», а саме:
- такий характер Акту не зазначений у заголовку останнього і не вбачається за текстом (змістом) Акту;
- навпаки, у заголовку Акту є зазначення «Акт № 1 … до договору № 60/П-78-05…», що не виключає можливості існування Акту № 2, № 3 і т. п., оскільки загальна вартість робіт та матеріалів відповідно до вказаного Договору складає 26 706,00 грн. (п. 2.1), що перевищує суму, вказану в Акті № 1;
- позивачем не вказано і, відповідно, до заяви не додано доказів, які б свідчили, що цей акт був визнаний відповідачем у якості остаточного.
Отже, у суду не має підстав вважати Акт № 1 саме остаточним Актом здачі-приймання виконаних робіт, а не проміжним.
Оскільки Договором не передбачені часткові розрахунки відповідача за виконані позивачем роботи, а позивачем не доведено факт «остаточного»характеру Акту № 1 (після підписання якого у відповідача і виникає обов’язок остаточного розрахунку), суд прийшов до висновку, що у позивача не виникло право на стягнення заборгованості, так як у відповідача не виникло обов’язку остаточного розрахунку з позивачем відповідно до п. 2.2.2 Договору.
З огляду на вищенаведене, в частині стягнення основної заборгованості у сумі 6 000,00 грн., рівно як і в частині стягнення штрафу у сумі 10 000,00 грн. (п. 8.3.1 Договору), оскільки останній є похідним від суми основної заборгованості, позивачу належить відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 629, 901-906 ЦК України,
ст. ст. 193 ГК України,
ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя | С.М. Жирнов |