Справа № 2 -А - 82 2007 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого - судді Левчук О.А.,
при секретарі - Громік Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування вимог посилалась на те, що на травень 2003 р. її загальна вислуга років у Збройних Силах України складала 15 календарних років. Починаючи з 1987 року вона, ОСОБА_1 проходила військову службу на посаді старшого помічника начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Суворовського районного військового комісаріату м. Одеси і була звільнена у запас наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України № 73 від 31 березня 2006 року. Наказом комісара Суворовського районного військового комісаріату м. Одеси від 27.04.2006 року № 49 вона була виключена зі списків особового складу і усіх видів забезпечення Суворовського районного військового комісаріату м. Одеси. Відповідно до Указу Президента України від 05.03.2003 року №389, вона мала отримувати надбавку до грошового забезпечення за безперервну службу в розмірі до 50%. Відповідно до Наказу Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149 яким затверджено інструкцію щодо умов виплат щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, в п. 4 встановлено в якому випадку зазначена надбавка може не виплачуватися, але у відношенні позивача, такі умови не застосовувалися. Указом Президента, Наказом Міністра оборони за безперервну службу встановлена надбавка до 90% грошового забезпечення. Реалізація Указу покладена на Міністра оборони, та реалізуючі покладенні на нього обов'язки Міністр Оборони видавав Накази про встановлення такої надбавки. Позивачу фактично виплачували за безперервну службу з червня 2003 року по листопад 2003 року - 10%, у грудні 2003 року - 50%, у січні 2004 року - 50%, з лютого 2004 року по вересень 2004 року включно - 10%, з жовтня 2004 року по січень 2005 року включно - 40%, у лютому 2005 року - 10%, у березні 2005 року - 10%, з квітня 2005 року по грудень 2005 року - 50 %. У зв'язку з тим що відповідач не в повному обсязі виплачував їй, позивачу, надбавку за безперервну службу при виплаті грошового забезпечення відповідач, не виплатив їй повністю також премію та матеріальну допомогу за цей період.
За таких підстав позивач просить суд визнати противоправними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо не виплати їй, ОСОБА_1, надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у повному обсязі, з 01 травня 2003 року по 01 квітня 2005 року. Зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат провести перерахунок невиплаченого в повному обсязі грошового забезпечення, з 01 травня 2003 року по 01 квітня 2005 року, та виплатити їй, позивачу, заборгованість щодо виплати грошового забезпечення, яка утворилась внаслідок неповної виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу відповідно з Указу Президента України № 389/2003 від 05.05.2003 року, з 01 травня 2003 року по 01 квітня
2005 року. Зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат зробити ОСОБА_1 перерахунок за період з 01 травня 2003 року по 31 грудня 2005 року, премії та матеріальної допомоги з урахуванням надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за його відсутністю, та надіслав до суду заперечення в яких позов не визнав та зазначав, що виконання Указу Президента покладено на Міністра Оборони, який видав Наказ №149 яким затвердив Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, відповідно до якої в залежності від стажу встановлені граничні розміри зазначеної надбавки, так при стажі служби понад 15 років встановлено щомісячну надбавку в розмірі до 50%. Виділені Міністерству оборони України на 2003 і на 2004 роки кошти (82 % від потреби) дозволяли виплачувати військовослужбовцям зазначену надбавку за травень -жовтень 2003 року і за січень -серпень 2004 року у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - 3; понад 10 років - 5; понад 15 років - 10, понад 20 років -15, понад 25 років - 20 відсотків грошового забезпечення (рішення Міністра оборони України доведено до військ телеграмами від 26.05.03 № 146/2095 і від 16.01.04 №146/1/11/26). Внаслідок проведення у Збройних Силах України організаційних заходів у Міністерстві оборони України вивільнялися кошти за іншими видами видатків, які встановленим порядком були спрямовані на виплату цієї надбавки за листопад - грудень 2003 року у максимальних розмірах (рішення Міністра оборони України доведено до військ телеграмою від 13.11.03 № 146/1/11/463) і за вересень - грудень 2004 року в розмірах: понад 5 років - 10; понад 10 років - 30; понад 15 років - 40, понад 20 років - 50, понад 25 років - 70 відсотків грошового забезпечення (рішення Міністра оборони України доведено до військ телеграмою від 07.10.04 №220/2098) та в максимальних розмірах у місяці звільнення тим військовослужбовцям, які звільнялися з військової служби після 1 січня 2004 року (рішення Міністра оборони України доведено до військ телеграмою від 26.07.04 №146/1/11/641). На виконання вказаних рішень здійснювались зазначені виплати. В задоволенні вимог просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у військовому комісаріаті Суворовського району м. Одеси з 21.10.1987 року по 01.07.1996 року на посаді помічника начальника 3-го відділення, а з 01.07.1996 року по 26.11.1998 року на посаді старшого помічника начальника 3-го відділення ВОС-290401, з 26.11.1998 року по 30.06.2000 року на посаді помічника начальника 1-го відділення мобілізаційного і обліку, з 30.06.2000 року по 31.03.2006 року на посаді старшого помічника начальника відділення офіцерів запасу і кадрів, звання майор, була звільнена у запас наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України № 73 від 31 березня 2006 року. Наказом комісара Суворовського районного військового комісаріату м. Одеси від 27.04.2006 року № 49 вона була виключена зі списків особового складу і усіх видів забезпечення Суворовського районного військового комісаріату м. Одеси. Стаж служби складала понад 15 років.
Під час проходження служби, з червня 2003 року по березень 2005 року позивач отримувала надбавку за безперервну службу, відповідно до Указу Президента України № 389/2003 від 05.05.2003 року з червня 2003 року по листопад 2003 року у розмірі 10%, у грудні 2003 року - 50%, у січні 2004 року - 50%, з лютого 2004 року по вересень 2004 року - 10%, з жовтня 2004 року по січень 2005 року - 40%, у лютому 2005 року - 10%, у березні 2005 року - 10%, з квітня 2005 року по грудень 2005 року - 50 %.
Телеграмами, розпорядженнями Міністра оборони України встановлювалися надбавки за безперервну службу з червня 2003 року по листопад 2003 року у розмірі 10%, у грудні
2003 року - 50%, у січні 2004 року - 50%, з лютого 2004 року по вересень 2004 року - 10%, з жовтня 2004 року по січень 2005 року - 40%, у лютому 2005 року - 10%, у березні 2005 року - 10%, з квітня 2005 року по грудень 2005 року - 50 %. На час введення в дію Указу Президента України № 389/2003 від 05.05.2003 року (з 01.05.2003 року) стаж служби позивача складав більше 15 років, тому під час проходження служби відповідно до Указу Президента України № 389, Наказу Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 року повинна була отримувати надбавку 50 % грошового забезпечення. Крім того, за час проходження служби, позивач не мала дисциплінарних стягнень, та не притягувалась до будь-якої відповідальності.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на телеграми та розпорядження Міністра оборони України, якими він встановлював зазначену надбавку, оскільки встановлення надбавки її зміна, порядок та умова виплати може встановлюватися виключно Наказом Міністра оборони України та не суперечити Закону України "Про правовий і соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей", та Указу Президента №389, як це мало місце з певною категорією військовослужбовців згідно Наказів Міністра оборони України №№ 88, 308. Крім того, виплата зазначеної надбавки здійснювалася не в межах фінансування встановленого наявністю фонду грошового забезпечення, а відповідно до телеграм та директив, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про правовий і соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей" № 2011-12, від 20.12.1991 року, із змінами і доповненнями від 02.06.2005 року, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 05.03.2003 року №389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України ... за безперервну службу", надати Міністрові оборони України право встановлювати військовослужбовцям Збройних сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу, у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах ... понад 15 років - до 50%.
Відповідно до п.1 Наказу Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 року "Про затвердження Інструкції про умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", особам офіцерського складу, виплачувати щомісячні надбавки за безперервну військову службу, у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати в службовій діяльності залежно від стажу служби в таких розмірах ... понад 15 років - до 50%.
Обмежень по виплаті позивачу надбавки, встановлених п.п.4.3 Наказу МО України №149, в судовому засіданні не встановлено.
Також відповідач не надав доказів, які б свідчили , що виплати проводились виходячи з асигнувань, затверджених Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік на утримання Збройних Сил України, та підтвердити, що виділені кошти не надавали можливість виплачувати надбавку у розмірах, зазначених Указом Президента України та Наказом Міністра Оборони України.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем по справі порушені норми соціальних гарантій позивача, які встановлені для військовослужбовців Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року та є неправомірними. Та за таких підстав позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 2 Закону України "Про правовий і соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей" № 2011-12, від 20.12.1991 року, із змінами і доповненнями від 02.06.2005 року, п. 1 Указу Президента України від 05.03.2003 року №389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України ... за безперервну службу", п.1 Наказу Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 року "Про затвердження Інструкції про умови виплати щомісячної надбавки за безперервну
військову службу в Збройних Силах України", керуючись ст. ст. 10, 11, 76, 79, 94, 160, 161, 163, 256 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України у повному обсязі з 01.05.2003 року по 01.04.2005 року.
Зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну службу відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003року за № 389 "Про надбавки
військовослужбовцям Збройних Сил України за безперервну службу", наказу Міністра
Оборони України № 149 від 26.05.2003 року, в таких розмірах: за період з 01.05.2003 року по 01.11.2003 року доплативши 40 %, з 01.01.2004 року по 01.09.2004 року доплативши 40 %, з 01.10.2004 року по 31.01.2005року доплативши 10%, з 01.01.2005 року по 01.03.2005 року доплативши 40%.
Зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат за період з 01.05.2003 року по 31.12.2005 року виплатити ОСОБА_1 повністю премію та матеріальну допомогу з урахуванням надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України у повному обсязі.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Суворовського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Суворовського районного суду міста Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.