Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-315/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Широкоряд
Категорія - 60 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Гончар В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Лещенка Р.М.,
суддів Гончара В.М., Онуфрієва В.М.,
при секретарі Сакара І.І.,
з участю прокурора Гребенюк Т.Г.,
захисника-адвоката ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровоград кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_5, засудженого та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Світловодського міськрайонного суду від 10 червня 2010 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Мала Виска Кіровоградської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, працюючий арбітражним керуючим, проживає АДРЕСА_1, не судимий,
засуджений за ст. 15, ч.3 ст. 368 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна.
Вказаним вироком ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що вчинив замах на одержання хабара в особливо великому розмірі, поєднаного з вимаганням хабара за таких обставин.
Постановою господарського суду Кіровоградської області №10/68 від 09.07.2008 року державне відкрите акціонерне товариство (ДВАТ) “Вузол виробничо-технологічного зв’язку” дочірнього підприємства державної холдингової компанії (ДП ДХК) “Олександріявугілля” визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором даного підприємства призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 Цією ж постановою зобов’язано ліквідатора ОСОБА_4 вжити всіх передбачених Законом заходів по реалізації майна банкрута, задоволенню вимог кредиторів.
Перебуваючи на даній посаді ліквідатора банкрута –ДВАТ “Вузол виробничо-технологічного зв’язку” ДП ДХК “Олександріявугілля” за спеціальним повноваженням, ОСОБА_4 відповідно до ст. ст. 25, 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 року №2343-ХІ зі змінами і доповненнями, мав такі повноваження: приймати до свого віддання майно боржника; виконувати функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснювати інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; виконувати повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолювати ліквідаційну комісію та формувати ліквідаційну масу; пред’являти до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості; отримути кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляти працівників банкрута про звільнення та здійснювати його відповідно до законодавства України про працю; з підстав, визначених Законом, подавати до господарського суду заяви про визнання недійними угод боржника; вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізувати майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи –банкрута.
Таким чином, виконуючи вказані адміністративно-господарські обов’язки за спеціальним повноваженням –за постановою суду, ОСОБА_4 являвся службовою особою.
13.12.2007 року засновник ПП “Укрространсгрупа” ОСОБА_5 шляхом участі у біржових торгах на товарній біржі “Альянс-Днепр” м. Дніпропетровська придбав нежитлове приміщення по проспекту Леніна 48/1 у м. Олександрії загальною площею 168,9 кв.м. з підвалом 85,2 кв.м., яке належить ДВАТ “Вузол виробничо-технологічного зв’язку” ДП ДХК “Олександріявугілля, яке визнано банкрутом.
Після придбання вказаної будівлі ОСОБА_5, у січні 2008 року звернувся до Олександрійського міськрайонного суду із позовом про визнання дійсним договору купівлі продажу зазначеного майна. 30.01.2008 року судовим рішенням задоволено його позов і визнано дійсним біржовий договір купівлі-продажу цієї будівлі та визнано за ПП “Укрространсгрупа” (ОСОБА_5) право власності на це приміщення.
Після призначення на посаду арбітражного керуючого замість попереднього арбітражного керуючого ОСОБА_7, ОСОБА_4, будучи юридично обізнаним та дізнавшись, що біржовий договір купівлі-продажу зазначеного приміщення був визнаний судом дійсним шляхом постановлення заочного рішення, а спір щодо цієї угоди належить до підсудності господарського суду, звернувся до Олександрійського міськрайонного суду із заявою про скасування заочного рішення суду від 30.01.2008 року.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 18.09.2008 року заяву ОСОБА_4 задоволено, рішення Олександрійського міськрайонного суду від 30.01.2008 року було скасовано та 26.09.2008 року провадження у судовій справі №2-585/2008 за позовом ПП “Укрространсгрупа” закрито. Після чого ОСОБА_4 звернувся до Олександрійського БТІ із вимогою про скасування державної реєстрації права власності зазначеного нерухомого майна, яке було зареєстровано за ПП “Укрространсгрупа”, при цьому ОСОБА_4 було достовірно відомо, що ПП “Укрространсгрупа” сплатила за придбане приміщення грошові кошти в розмірі 342895 гривень, які були витрачені для погашення заборгованості боргових зобов’язань підприємства боржника.
Під час зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, предметом якої були питання з приводу вищевказаного нерухомого майна, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5, що може вирішити питання шляхом продажу йому зазначеного приміщення через аукціон за таку саму суму, яку сплатив за приміщення ОСОБА_5, де кошти сплачені ПП “Укрространсгрупа” за попереднє придбання зазначеного нерухомого майна в розмірі 342895 грн., будуть зараховані. Тобто, аукціон буде проведено формально, лише для оформлення документів на право власності майна за ПП “Укрространсгрупа”.
При цьому ОСОБА_4 поставив умову, що за вирішення цього питання, ОСОБА_5 повинен особисто передати йому хабар в сумі 170000 тис. гривень у вигляді 10 тис. гривень, 20 тис доларів США та гарантійного внеску у розмірі 57 тис. грн., який повинен бути сплачений учасниками торгів та після цього підлягав поверненню. У разі відмови ОСОБА_5 надати ОСОБА_4 зазначеного хабара, він, ОСОБА_4, продасть зазначене приміщення іншій особі.
ОСОБА_5, розуміючи, що в нього вимагають хабар та він може втратити кошти, витрачені його підприємством на придбання зазначеного нерухомого майна або саме приміщення та не бажаючи давати ОСОБА_4 хабара, звернувся із заявою до правоохоронних органів про вимагання в нього хабара.
13 жовтня 2008 року близько 13.16 год., ОСОБА_5 зустрівся у центрі с.Власівка Світловодського району Кіровоградської області з ОСОБА_4 де, знаходячись в автомобілі ОСОБА_4 ВАЗ-21150, держномер НОМЕР_1, передав йому, першу частину хабара в сумі 10000 грн., а ОСОБА_4 роз’яснив ОСОБА_5, які необхідно підготувати документи і яким чином він організує проведення аукціонних торгів, на яких ОСОБА_5 гарантовано буде переможцем. Після цього ОСОБА_4 будуть підписані протокол аукціону і акт прийому-передачі даної будівлі. Одержаними грошовими коштами в сумі 10 тис. грн. в якості хабара ОСОБА_4 розпорядився на свій розсуд і витратив на власні потреби.
Після цього при зустрічах: 18.10.2008 року близько 10.53 год. в автомобілі ОСОБА_4 ВАЗ-21150, держномер НОМЕР_1; 20.10.2008 року близько 18.24 год. в автомобілі ОСОБА_5 біля супермаркету «АМСТОР»у м. Кременчук; 21.10.2008 року у м. Світловодськ близько 10.43 год. в автомобілі ОСОБА_4 та 23.10.2008 року у м. Кременчук в автомобілі ОСОБА_5, близько 12.39 год., - ОСОБА_4 продовжував вимагати хабар у ОСОБА_5, запевнивши його, що питання щодо придбання приміщення залежить виключно від нього, наполягав, щоб ОСОБА_5 скоріше передав частинами хабар в сумі 20 тис. доларів США.
В подальшому ОСОБА_4 було організовано проведення аукціонних торгів і забезпечено участь другого, підставного учасника аукціону –ОСОБА_8, який в дійсності не мав бажання та матеріальних засобів для придбання даної будівлі.
24.10.2008 року приблизно о 11.04 год. у філії “Кіровоградський аукціонний центр” ДАК “Національна мережа аукціонних центрів” по вул. Преображенська, 2 у м. Кіровограді відбулись торги з участю ОСОБА_8 та ПП “Укрространсгрупа” в особі ОСОБА_5, на яких за сценарієм ОСОБА_4, ОСОБА_8 заявив, що початкова вартість вказаної будівлі по пр. Леніна 48/1 у м. Олександрії у сумі 285746 грн. його не влаштовує, тому ПП “Укрространсгрупа” в особі ОСОБА_5 стала переможцем торгів і покупцем вказаної будівлі.
В цей же день, о 13.38 год. ОСОБА_4, зустрівшись у вказаному обумовленому заздалегідь місці - на автотрасі Кіровоград-Аджамка з ОСОБА_5, де знаходячись в автомобілі ОСОБА_5 “Jeep “Grand Cherokee”, д.н. НОМЕР_2 , передав йому аркуші паперу з підписом і відбитком печатки ДВАТ “Вузол виробничо-технологічного зв’язку” ДП ДХК “Олександріявугілля” для подальшого самостійного внесення ОСОБА_5 тексту акту прийому-передачі даної будівлі від ОСОБА_4, після чого ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_5 другу частину хабара в сумі 20 тисяч доларів США, що по курсу НБУ станом на 24.10.2008 року складало 103 тис. грн.
Крім того, ОСОБА_4, провівши підрахунки проведених витрат з урахуванням попередньої домовленості із ОСОБА_5, а саме, що 57 тис. грн. - два внески зроблених ОСОБА_5 на аукціон по 28,5 тис. грн. за себе і за ОСОБА_8, він залишає собі, а також повідомив ОСОБА_5, що той зобов’язаний ще доплатити 1000 доларів США, на що останній погодився, але у зв’язку з відсутністю при собі зазначеної кількості грошових коштів, передасть їх ОСОБА_4 пізніше.
Одразу після цього, того ж дня 24.10.2008 року приблизно о 14.10 год. ОСОБА_4 з предметом хабара - 20 тис. доларів США, був затриманий працівниками УДСБЕЗ УМВС України в Кіровоградській області при поверненні у м. Кіровоград на вулиці Леніна.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати через неправильність застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно чинного законодавства злочин, передбачений ст. 368 КК України є закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара.
Крім того, суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин в сфері своєї службової діяльності, заподіяв шкоду державним інтересам і підірвав авторитет та престиж органів державної влади, свою вину не визнав, що в свою чергу, свідчить про відсутність каяття.
Потерпілий ОСОБА_5 у апеляції ставить питання про скасування вироку в частині відмови в задоволенні цивільного позову, постановити новий вирок, яким задовольнити його позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 543 грн. 40 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн. та 500 грн. в рахунок понесених витрат за надання йому правової допомоги.
Свої вимоги мотивує тим, що судом при вирішенні цивільного позову зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому навів розрахунки витрат на пальне при задіянні його у виконанні слідчо-оперативних дій під час розкриття злочину та розслідування обставин справи. Разом з тим, пославшись на ст. 1167 ЦК України вказує, що під час розслідування справи він відволікався від основної роботи, сім’ї, звичних занять і ніс додаткові витрати.
У змінених апеляціях засуджений ОСОБА_4 та його захисник-адвокат ОСОБА_2, посилаючись на внесені зміни в розділ 17 до КК України, відповідно яких арбітражний керуючий не є службовою особою, просять відмовити в задоволені апеляцій прокурора і потерпілого, вирок районного суду за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст. 368 КК України змінити шляхом кваліфікації його дій за менш тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 368-4 КК України та звільнити його від покарання на підставі Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 року, оскільки ОСОБА_4 на день набрання чинності цим Законом мав неповнолітню дитину.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги своєї апеляції, засудженого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_2, які також підтримали свої апеляції, а в задоволені апеляцій прокурора і потерпілого ОСОБА_5 просили відмовити, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілого ОСОБА_5, задоволенню не підлягають, а апеляції засудженого та його захисника-адвоката підлягають частковому задоволенню виходячи з таких підстав.
За результатами судового слідства проведеного під час апеляційного розгляду справи, в обсязі допиту підсудного, який підтримав свої показання, які були дані ним у судовому засіданні суду першої інстанції і які повно викладені у протоколі судового засідання та вироку міськрайонного суду, вивчення письмових доказів і дослідження даних, що характеризують його особу, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд правильно встановив обставини справи і відповідно виклав їх у мотивувальній частині вироку, однак з урахуванням внесених змін до Розділ ХУ11 Кримінального кодексу України, відповідно до Закону України № N 3207-VI від 7 квітня 2011 року, діяня ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч.4 ст. 368-4 КК України.
Перевіривши доводи прокурора про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368 КК України –одержання хабара, та призначення йому покарання у виді саме 10 років позбавлення волі, колегія суддів вважає, що вимоги прокурора задоволенню не підлягають з причин вищезазначених внесених змін до Розділ ХУ11 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи питання щодо змінених апеляційних вимог засудженого та його захисника-адвоката ОСОБА_2 про зміну вироку районного суду шляхом кваліфікації дій ОСОБА_4 за менш тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 368-4 КК України та звільнення його від покарання на підставі Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 року, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляцій в цій частині підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до Закону України № N 3207-VI від 7 квітня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», який набрав чинності з 01 липня 2011 року одночасно із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», до Кримінального кодексу України були внесені зміни - «Розділ ХУ11 Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг»відповідно яких в примітці до ст. 364 КК України наведений перелік осіб, які є службовими особами.
Згідно ч.1 ст. 368-4 КК України до інших осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, відносяться експерт, арбітражний керуючий, незалежний посередник, член трудового арбітражу, третейський суддя (під час виконання цих функцій).
Враховуючи зазначені зміни до Кримінального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_4 не є службовою особою, а як арбітражний керуючий здійснював професійну діяльність, пов’язану з надання публічних послуг, а тому він не є суб’єктом злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
Виходячи з вищезазначених змін і доповнень до Кримінального кодексу України, вимог ст. 5 цього Кодексу, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_4 підлягає зміні.
Дії ОСОБА_4 колегія суддів кваліфікує за ч. 4 ст. 368-4 КК України, так як він будучи арбітражним керуючим тобто особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, одержав неправомірну вигоду за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах особи, яка їх надає чи передає, поєднану з вимаганням неправомірної вигоди.
Як встановлено судом ОСОБА_4, після призначення на посаду арбітражного керуючого, будучи юридично обізнаним та дізнавшись, що за ПП “Укрространсгрупа” (ОСОБА_5) Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області від 30.01.2008 року визнано право власності на нежитлове приміщення по проспекту Леніна 48/1 у м. Олександрії належне ДВАТ “Вузол виробничо-технологічного зв’язку” ДП ДХК “Олександріявугілля, яке визнано банкрутом, а спір щодо цієї угоди належить до підсудності господарського суду, звернувся до суду із заявою про скасування вказаного рішення. Заява ОСОБА_4 була задоволена, а заочне рішення вищезазначеного суду 26.09.2008 року було скасовано з закриттям провадження у судовій справі.
Після цього ОСОБА_4 звернувся до Олександрійського БТІ із вимогою про скасування державної реєстрації права власності зазначеного нерухомого майна, яке було зареєстровано за ПП “Укрространсгрупа”, при цьому ОСОБА_4 було достовірно відомо, що ПП “Укрространсгрупа” сплатила за придбане приміщення грошові кошти в розмірі 342895 гривень, які були витрачені для погашення заборгованості боргових зобов’язань підприємства боржника.
В подальшому ОСОБА_4 розповів ОСОБА_5 про організацію торгів, яку він здійснить таким чином, що учасників буде лише два –сам ОСОБА_5 і підставна особа, участь якої він забезпечить, обумовив строки і розмір неправомірної вигоди, який ОСОБА_5 має йому дати за перемогу в торгах, інакше він продасть приміщення ОСОБА_9
Все це вподальшому ОСОБА_4 і було виконано, у торгах приймали участь тільки ОСОБА_5 та підставна особа –ОСОБА_8 Переможцем торгів став ОСОБА_5, який після цього передав ОСОБА_4 20000 доларів США та пообіцяв ще 1000 доларів США, які ОСОБА_4 додатково вимагав від нього (т. 4 а.с.136 -156).
За фактичними обставинами справи, встановленими судом першої інстанції, які знайшли своє підтвердження під час розгляді справи, засуджений вимагав з потерпілого ОСОБА_5 170000 грн. неправомірної вигоди за організацію проведення торгів по вказаному у вироку приміщенню таким чином, щоб останній став переможцем торгів.
ОСОБА_5 погодився на вказані умови, проте повідомив правоохоронні органи про вимагання з нього грошей.
За встановленими судом першої інстанції даними, 13 жовтня 2008 року близько 13 години в с. Власівка Світловодського району Кіровоградської області в автомобілі ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 10000 грн. –частину неправомірної вигоди з обумовленої суми в 170000 грн. за придбання приміщення з торгів, формальність проведення яких він мав організувати.
Після цього ОСОБА_4 18, 20, 21 та 23 жовтня 2008 року при зустрічах продовжував вимагати у ОСОБА_5 передати йому обумовлену суму грошей.
24.10.2008 року у філії «Кіровоградський аукціонний центр»ДАК «Національна мережа аукціонних центрів»по вул. Преображенська, 2 у м. Кіровограді, відбулися торги з участю ОСОБА_8 та ПП «Укрространсгрупа»в особі ОСОБА_5, на яких за сценарієм ОСОБА_4 переможцем торгів за вказане приміщення став ОСОБА_5
В цей же день о 13 годині 38 хвилин ОСОБА_4 зустрівся в обумовленому місці –автодорозі Кіровоград- Аджамка з ОСОБА_5, де в автомобілі останнього ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 аркуші паперу з підписом і відбитком печатки підприємства-продавця для подальшого самостійного внесення тексту акту прийому-передачі даної будівлі від ОСОБА_4, а ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 другу частину неправомірної вигоди в сумі 20000 доларів США, що по курсу НБУ становить на 24.10.2008 року 103000 гривень.
Після цього ОСОБА_4, провівши підрахунки проведених витрат з урахуванням попередньої домовленості з ОСОБА_5, за умови, що два внески по 28,5 тис. грн., зроблених за себе та за ОСОБА_8 на торгах він залишить собі, повідомив, що ОСОБА_5 зобов’язаний доплатити йому ще 1000 доларів США, на що той погодився, але через відсутність такої суми при собі пообіцяв передати її ОСОБА_4 пізніше.
Одразу після цього, о 14 годині 10 хвилин ОСОБА_4 з неправомірною вигодою в сумі 20000 доларів США був затриманий працівниками правоохоронних органів при поверненні у м. Кіровоград на вул. Леніна.
За наведеними обставинами ОСОБА_4 одержав частину неправомірної вигоди від обумовленої суми, яка перевищує 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яку він вимагав від ОСОБА_5, проте його злочинні дії були припинені у зв’язку із затриманням працівниками міліції.
Отже зібраними по справі доказами та за показаннями у судовому засіданні суду першої інстанції потерпілого слідує, що ОСОБА_4 вимагав у ОСОБА_5 саме неправомірну вигоду за організацію купівлі на торгах нежилого приміщення.
Суд також правильно вказав, що саме ОСОБА_4 приймав активну участь на стадії підготовки та проведення аукціону, організувавши його таким чином, щоб забезпечити участь у торгах лише потерпілого та підставної особи, яку сам же і залучив.
Крім цього ОСОБА_4, як розпорядник майна, відповідно до ст. ст. 25, 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 року №2343-ХІ зі змінами і доповненнями, мав право у будь-який час до моменту реалізації зняти майно з торгів, що також свідчить про його реальний вплив на результати проведеного аукціону.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 368-4 КК України, колегія суддів враховує, що він вчинив тяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та колишньої роботи характеризується позитивно, і те, що він на утримані має малолітню дитину, що визнає обставинною, яка пом’якшуює його покарання та відсутність обставин, які обтяжують його покарання
Що стосується апеляційних вимог потерпілого ОСОБА_5 про скасування вироку в частині відмови в задоволенні його цивільного позову та постановлення нового вироку щодо стягнення з ОСОБА_4 на його користь матеріальної і моральної шкоди та витрат за надання правової допомоги, то судова колегія вважає, що апеляція потерпілого задовленню не підлягає з мотивів, викладених міськрайонним судом у вироку про не надання доказів, які б підтверджували заявлені його позовні вимоги щодо зазначених сум спричинення шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_5, залишити без задоволення, а апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2010 року відносно ОСОБА_4 в частині засудження його за ст.
15, ч. 3 ст. 368 КК України –змінити, перекваліфікувавши його дії за ч. 4 ст. 368-4 КК України.
Призначити ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 368-4 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з 1 листопада 2010 року та зарахувати в цей строк перебування його під вартою з 24 жовтня 2008 року по 26 листопада 2009 року.
В решті вирок суду стосовно ОСОБА_4, залишити без змін.
Судді: