Справа №11-484/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Литовка

Категорія -  Грабіж Доповідач - Демченко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Демченка М. О.,

суддів -  Безверхого  О. М.,  Моїсеєнко  Т. М.,

з участю прокурора -   Вартоломея М.Ф.

засудженого -              ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією   засудженого ОСОБА_1 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 квітня 2011 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий :

1) 23.06.2006 року за ст.ст. 186 ч.2, 69, 75, 104, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, 17.01.2007 року постановою Шосткинського міськрайонного суду іспитовий строк відмінено, направлений до місця відбування покарання;

2) 15.04.2008 року за ст.ст.  296 ч. 1, 71 КК України до 1 року 9 місяців позбавлення волі, звільнився 15.01.2010 року по відбуттю строку покарання,

засуджений за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 103, 20 грн.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.          

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 7 липня 2010 року, біля 22 години 45 хвилин біля гуртожитку ВПУ-19 по вулиці Воронізькій в м. Шостка, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, відкрито заволодів належним потерпілому ОСОБА_2 мобільним телефоном марки «NOKIA 1600», вартістю 155 грн., сім картою оператору стільникового зв'язку «МТС», вартістю 10 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 10 грн., чим завдав потерпілому матеріальної шкоди загальною вартістю 175 грн., а викраденим розпорядився на власний розсуд.

В поданій апеляції та доповненнях до неї ОСОБА_1 вважає вирок суду незаконним у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, істотним порушенням кримінально – процесуального закону, неправильним застосування кримінального закону, оскільки він грабежу не вчиняв, потерпілий є його знайомим, він його не бив та не погрожував йому, а хотів лише провчити за обман, показання свідків є необ’єктивними, оскільки вони не бачили, що відбувалося, так як стояли за 15 метрів та були в стані алкогольного сп’яніння, на що суд не звернув уваги, крім того органами досудового слідства та судом було порушено його право на захист та неправильно кваліфіковані його дії за ст. 186 ч.2 КК України, тому просить вирок суду скасувати, направити справу на додаткове розслідування та на новий судовий розгляд, перекваліфікувати його дії з ст. 186 ч.2 КК України на ст. 190 ч.1 КК України.

Заслухавши доповідача про обставини справи та доводи поданої апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримку поданої ним апеляції та доповнення до неї, думку прокурора Вортоломея М.Ф.  про відсутність підстав для задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально – процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, є безпідставними і спростовуються перевіреними в суді першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку і виклав їх у вироку.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні грабежу мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_2 визнавав повністю та пояснював, що дійсно 7 липня 2010 року, після вживання спиртних напоїв зі своїми знайомими братами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5, зустрів неподалік гуртожитку училища по вулиці Воронізькій в м. Шостка раніше знайомого ОСОБА_2, та попросив у потерпілого в присутності ОСОБА_3 телефон, діставши звідти сім карту та повернувши ОСОБА_2, мобільний телефон забрав собі за невиконані його обіцянки віддячити за надану ним допомогу з приводу розмови з одним з їх спільним знайомим хлопцем, повідомивши про це потерпілому. На прохання потерпілого віддати телефон, він не звернув уваги та пішов наздоганяти своїх знайомих ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яким потім пояснив, що забрав у ОСОБА_2 телефон, не звертаючи увагу на пораду ОСОБА_5 повернути телефон та збирався його продати, однак працівники міліції вилучили телефон в кімнаті гуртожитку.

Крім того, вина засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю перевірених судом доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 07 липня 2010 року, у вечірній час він разом зі своїм приятелем ОСОБА_6 знаходився неподалік гуртожитку ВПУ-19 по вулиці Воронізькій в м. Шостка, в цей час до них підійшли раніше знайомі йому ОСОБА_3 та ОСОБА_1,  разом з якими був раніше не знайомий йому хлопець. ОСОБА_3 поросив у нього мобільний телефон зателефонувати, але він відмовив йому, тоді ОСОБА_1 попросив подивитися мобільний телефон та він дав йому мобільний телефон, після чого ОСОБА_3 та як він дізнався пізніше ОСОБА_5, відійшли від них та знаходились неподалік від них, а ОСОБА_1 вимкнув мобільний телефон та, діставши сім – карту, кинув йому, на його прохання повернути телефон,  ОСОБА_1 сказав, що не поверне телефон та забирає собі за якісь борги, хоча ніяких боргових зобов’язань перед ОСОБА_1 він ніколи не мав та не має. Коли ОСОБА_1 став відходити з телефоном від нього, він взяв його за руку і просив та викрикнув, щоб той повернув йому мобільний телефон, однак він відштовхнув його руку та на його прохання та окрики не реагував, пішов далі з хлопцями.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що 07 липня 2010 року, у вечірній час, після розпиття  спиртного, зустрівши разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 біля гуртожитку ВПУ-19 в м. Шостка ОСОБА_2 та ОСОБА_6, де останній пригостив їх цигарками та пішов звідти, він попросив у ОСОБА_2 мобільний телефон для відправлення смс повідомлення, на що той відмовив йому, після чого ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_2 подивитися мобільний телефон, а він з ОСОБА_5 відійшли від них, але коли вони пройшли декілька метрів, він почув, що ОСОБА_2 почав кричати ОСОБА_1 повернути йому мобільний телефон, на що той відповів йому, що телефон не поверне, та, наздогнавши їх, не звернув уваги на зауваження ОСОБА_5 повернути телефон, поклав його до своєї кишені. Коли вони прийшли до нього додому, ОСОБА_1 дістав телефон з кишені, поклав його на комп’ютерний стіл та пояснив його брату ОСОБА_4, що даний мобільний телефон він забрав у ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_5 під час досудового слідства давав показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_3 ( а.с.42).

Свідок ОСОБА_3 при допиті на досудовому слідстві підтверджував, що 07 липня 2010 року у вечірній час, коли він знаходився у себе вдома, прийшов його брат ОСОБА_3 з ОСОБА_5 та ОСОБА_1, який дістав з кишені мобільний телефон, повідомивши, що забрав його у ОСОБА_2 (а.с. 43).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 08 липня 2010 року при огляді кімнати АДРЕСА_1, в кімнаті на комп’ютерному столі працівниками міліції було виявлено та вилучено пограбований у потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон, який був оглянутий і приєднаний до справи як речовий доказ (а.с. 8-10, 46-47).

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи, вартість пограбованого мобільного телефону становить 155 грн. (а.с. 54-55).

У судовому засіданні були досліджені і інші докази, яким суд дав належну оцінку і навів їх у вироку.

Давши належну оцінку зібраним по справі та перевіреним у судовому засіданні доказам, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину за обставин, зазначених у вироку, і вірно кваліфікував його дії за ст. 186 ч.2 КК України.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу засудженого, обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, призначивши йому покарання в межах санкції закону, яким передбачена відповідальність за вчинений злочин, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист є безпідставними і спростовуються матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставами для скасування постановленого судом вироку, по справі не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 квітня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію – без задоволення.     

СУДДІ:

Демченко М. О.        Безверхий О. М.         Моїсеєнко Т. М.