СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 серпня 2011 року Справа № 5002-9/1582.1-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Градової О.Г.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
представник позивача: ОСОБА_2, довіреність № 02/04-1 від 02.04.11, товариство з обмеженою відповідальністю "РИФ";
представник відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 16.05.11, приватне акціонерне товариство "Пансіонат "Канака";
третя особа: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 06 червня 2011 року у справі № 5002-9/1582.1-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” (вул. Радянська, буд. 6, кв. 17, місто Жовті Води, Дніпропетровська область, 52210)
до приватного акціонерного товариства „Пансіонат „Канака” (вул. Курортна, 1, с. Привітне, місто Алушта, 98521)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
про визнання договору оренди удаваним, визнання додаткових угод до договору нікчемними правочинами, визнання права власності та стягнення 49 436,45 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2011 року у справі № 5002-9/1582.1-2011 (суддя Н.С. Пєтухова) відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” до приватного акціонерного товариства „Пансіонат „Канака”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання договору оренди удаваним, визнання додаткових угод до договору нікчемними правочинами, визнання права власності та стягнення 49436,45 грн.
Замінено відповідача у справі - закрите акціонерне товариство „Пансіонат „Канака” –на його правонаступника - приватне акціонерне товариство „Пансіонат „Канака”.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з принципу свободи договору та з відсутності доказів наявність мети для приховування сторонами угоди купівлі-продажу. Крім того, господарський суд Автономної Республіки Крим зазначив на можливість сторонам договору змінювати таку умову договору як його предмет та на положення статті 654 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „РИФ” звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована посиланнями товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом Автономної Республіки Крим при прийнятті рішення не враховано те, що відповідно до положень чинного законодавства визнання правочину удаваним не пов’язується з необхідністю доказування наявності мети приховування правочину. Крім того, судом першої інстанції, на думку товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ”, необґрунтовано не звернуто увагу на те, що додаткові угоді від 18 червня 2004 року та від 25 серпня 2004 року за своїм змістом спрямовані на незаконне заволодіння майном, у реконструкцію якого закрите акціонерне товариство „Пансіонат „Канака” коштів не вкладало, що свідчить про їх нікчемність як таких, що порушують публічний порядок.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 липня 2011 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” прийнята до провадження суду апеляційної інстанції.
Від приватного акціонерного товариства „Пансіонат „Канака” на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому приватне акціонерне товариство „Пансіонат „Канака” просить апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим –без змін.
В апеляційній скарзі та під час судового розгляду справи товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” було заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонду державного майна України.
За результатами розгляду вказаного клопотання суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для його задоволення, оскільки відповідно до положень статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучаються господарським судом до участі у справі за клопотанням сторін у разі, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Тобто, з наведеної норми процесуального права вбачається, що залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, пов’язано з необхідністю захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.
Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонду державного майна України обґрунтовано посиланням на лист Фонду державного майна України, у якому зазначено на те, що майно пансіонату „Луч” („Канака”) залишається державною власністю.
Однак, обставини, на які вказує Фонд державного майна України у вказаному листі всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України жодним чином не підтверджені.
Крім того, з тексту цього листа неможливо зробити однозначний висновок про те, що майно, про яке йдеться у листі, та нерухоме майно, щодо якого виник спір у даній справі, є одним й тим же майном.
Представником товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” у судовому засіданні 10 серпня 2011 року також було заявлено клопотання про виклик до суду представника Кримського республіканського підприємства „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” для надання пояснень.
Суд апеляційної інстанції не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки докази, що наявні у матеріалах справи, в повній мірі характеризують правовідносини сторін по справі, виклик посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, відповідно до положень статті 30 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов’язком господарського суду.
У судові засідання, призначені на 18 липня 2011 року, 01 серпня 2011 року та 10 серпня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не з`явився, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Таким чином, вказаний учасник судового процесу не скористався своїм процесуальним правом у справі на участь в засіданні суду апеляційної інстанції.
Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність даного учасника судового процесу за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
04 грудня 2001 року між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” (Орендар) був укладений договір № 26 оренди об’єкту нерухомості (з правом викупу).
Відповідно до розділу 1 вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування з правом викупу павільйон їдальні (старої) площею 597,0 кв.м., що розташований на ділянці площею 794,0 кв.м. за адресою: місто Алушта, п/в Привітне на території пансіонату „Канака”.
Строк дії договору оренди визначений сторонами у розділі 4 договору від 04 грудня 2001 року та дорівнює 10 рокам з моменту прийняття об’єкту оренди за актом приймання-передачі.
Розмір орендної плати за користування об’єктом оренди складає 50000,00 грн. за 10 років оренди, розмір щорічного платежу за користування об’єктом оренди –5000,00 грн.
За актом приймання-передачі від 15 грудня 2001 року об’єкт оренди - їдальня (стара) площею 597,0 кв.м., що розташований на ділянці площею 794,0 кв.м. за адресою: місто Алушта, п/в Привітне на території пансіонату „Канака”, - був переданий закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” товариству з обмеженою відповідальністю „РИФ”.
18 червня 2004 року між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” була укладена додаткова угода до договору оренди об’єкту нерухомості від 04 грудня 2001 року.
Відповідно до змісту вказаної додаткової угоди договір оренди об’єкту нерухомості від 04 грудня 2001 року, укладений між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ”, було викладено у новій редакції.
25 серпня 2004 року між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” (Орендар) була укладена додаткова угода № 3 до договору оренди об’єкту нерухомості від 04 грудня 2001 року.
У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю „РИФ” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Канака” та просило:
- визнати договір оренди об’єкту нерухомості, укладений між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” 04 грудня 2001 року, удаваним та таким, що вчинений з метою приховання правочину по купівлі-продажу;
- визнати товариство з обмеженою відповідальністю „РИФ” таким, що набуло право власності на спірне нерухоме майно;
- визнати додаткову угоду до договору від 04 грудня 2001 року, укладену 18 червня 2004 року між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ”, нікчемним правочином, що порушує публічний порядок;
- визнати додаткову угоду до договору від 04 грудня 2001 року, укладену 25 серпня 2004 року між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ”, нікчемним правочином, що порушує публічний порядок;
- стягнути з закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Канака” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” 49436,45 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані посиланнями товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” на те, що договір від 04 грудня 2001 року фактично є договором купівлі-продажу, отже додаткові угоди від 18 червня 2004 року та від 25 серпня 2004 року є нікчемними.
Заявою від 23 листопада 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю „РИФ” змінило предмет позовних вимог, уточнило позовні вимоги та просило:
- визнати договір оренди об’єкту нерухомості, укладений між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” 04 грудня 2001 року, удаваним та таким, що вчинений з метою приховання правочину по купівлі-продажу;
- визнати товариство з обмеженою відповідальністю „РИФ” таким, що набуло право власності на спірне нерухоме майно з 03 квітня 2006 року;
- застосувати до додаткової угоди до договору від 04 грудня 2001 року, укладеної 18 червня 2004 року між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ”, наслідки нікчемного правочину і стягнути з закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Канака” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” 49436,45 грн. надмірно сплачених за договором оренди об’єкту нерухомості;
- застосувати до додаткової угоди до договору від 04 грудня 2001 року, укладеної 25 серпня 2004 року між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ”, наслідки нікчемного правочину, що порушує публічний порядок, та визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” право на відшкодування витрат, пов’язаних з реконструкцією спірного об’єкту нерухомості.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Скасовуючи рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року, Вищий господарський суд України зазначив на необхідність дослідження під час нового розгляду справи правової сутності договору оренди від 04 грудня 2001 року та факту існування об’єкту оренди на час укладання додаткових угод до вказаного договору оренди від 18 червня 2004 року та від 25 серпня 2004 року.
Відповідно до положень статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо оренди нерухомого майна, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Тобто, ознакою удаваного правочину є відсутність волевиявлення щодо виконання цього правочину у обох сторін та одночасно наявність наміру сторін фактично виконати той правочин, що був прихований.
Отже, з підстав удаваним може бути визнаний лише правочин, що направлений на досягнення інших правових наслідків та приховує іншу волю учасників правочину.
Таким чином, до предмету доказування у справах про визнання правочинів удаваними належить встановлення дійсної волі сторін, що направлена на досягнення певного правового результату, який вони мали на увазі при вчиненні правочину.
Як вже зазначалось, 04 грудня 2001 року між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” (Орендар) був укладений договір № 26 оренди об’єкту нерухомості (з правом викупу).
Згідно як з положеннями статті 256 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на час вчинення вказаного правочину, так і з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України, дія якого поширюється на правовідносини сторін по справі в силу вимог пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, за договором майнового найму (оренди) наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату на певний строк.
З умов спірного договору від 04 грудня 2001 року вбачається, що предметом цього договору є передання Орендодавцем та прийняття Орендарем у тимчасове користування з правом викупу павільйону їдальні (старої) площею 597,0 кв.м., що розташований на ділянці площею 794,0 кв.м. за адресою: місто Алушта, п/в Привітне на території пансіонату „Канака”, з визначенням строку дії договору протягом 10 років та розміру щомісячних платежів за користування об’єктом у сумі 5000,00 грн.
З наведеного можливо дійти висновку про те, що 04 грудня 2001 року між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” був укладений саме договір оренди нерухомого майна, але з додатковим закріпленням права Орендаря на викуп цього майна.
Слід зазначити, що закріплення права Орендаря - товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” - на викуп спірного нерухомого майна не є порушенням засад цивільного законодавства, оскільки відповідно до статті 4 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на час вчинення вказаного правочину ві 04 грудня 2001 року, цивільні права і свободи виникали як з угод, передбачених законом, так і з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Одночасно статтею 153 Цивільного кодексу Української РСР було визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Інших вимог до змісту договору на законодавчому рівні закріплено не було.
На підставі комплексного аналізу наведених норм можливо дійти висновку про те, що сторони мали право укладати угоди, які не передбачені цивільним законодавством, але не суперечать йому, тобто, на власний розсуд.
Принцип свободи договору в подальшому був відображений й у статтях 3, 6 та 628 Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, якими закріплено як право сторін на укладання договорів, які не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства, так й право сторін на укладання договорів, що містять елементи різних договорів (змішані).
Таке широке розуміння змісту договору цілком узгоджується із змістом договору оренди об'єкту нерухомості (з правом викупу) № 26 від 04 грудня 2001 року, що є предметом розгляду у даній справі.
Вказаний договір породжує орендні зобов’язання, одночасно визначаючи додаткове право Орендаря - товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” - на викуп спірного нерухомого майна та кореспондуючий цьому праву обов’язок Орендодавця - закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Канака” - передати у власність Орендаря спірне нерухоме майно за певних умов.
Дослідивши правову природу договору оренди від 04 грудня 2001 року, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок господарського суду Автономної Республіки Крим про те, що вказаний договір оренди (з правом викупу) від 04 грудня 2001 року є договором оренди з правовими наслідками договору купівлі-продажу у розстрочку платежу, та не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” в частині визнання договору оренди об’єкту нерухомості, укладеного між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” 04 грудня 2001 року, удаваним та таким, що вчинений з метою приховання правочину по купівлі-продажу.
Товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” також були заявлені позовні вимоги щодо застосування до додаткових угод до договору від 04 грудня 2001 року, укладених між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” 18 червня 2004 року та 25 серпня 2004 року, наслідків нікчемного правочину, обґрунтовані посиланнями на те, що вказані додаткові угоди порушують публічний порядок та укладені з дефектом форми правочину.
Як вже було вказано, 18 червня 2004 року між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” була укладена додаткова угода до договору оренди об’єкту нерухомості від 04 грудня 2001 року, відповідно до змісту якої договір оренди об’єкту нерухомості від 04 грудня 2001 року, укладений між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ”, було викладено у новій редакції. Зокрема, сторонами було визначено, що:
- Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування об’єкт нерухомості, частку павільйону їдальні (старої), загальною площею 387,6 кв. м., площа території, яка прилягає, - 300 кв. м., розташований за адресою: місто Алушта, п/в Привітне на території пансіонату „Канака”;
- передача об’єкту в оренду не тягне за собою виникнення права власності на об’єкт Орендатора;
- строк оренди складає три роки 5 місяців з моменту підписання договору з правом подальшої пролонгації;
- Орендар не має права виконувати без письмової згоди Орендодавця перебудову (будівництво), реконструкцію, перепланування та поліпшення орендованого об’єкту;
- Орендар має право на відшкодування Орендодавцем підтверджених витрат, понесених у зв’язку з поліпшенням об’єкту оренди узгоджених з Орендодавцем, у рахунок оплати за орендований об’єкт за додатковою угодою.
Додатковою угодою № 3 до договору оренди об’єкту нерухомості від 04 грудня 2001 року від 25 серпня 2004 року закріплено обов’язок Орендаря щодо підготовки документів з реконструкції об’єкту оренди, надання їх для узаконення до компетентних органів та забезпечення введення в експлуатацію та реєстрації права власності на об’єкт оренди на ім’я закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Канака”, а також згоду сторін щодо відсутності права Орендаря на відшкодування вартості витрат, пов’язаних з реконструкцією.
Відповідно до основних засад цивільного законодавства умови договору можуть бути змінені за згодою сторін такого договору.
Статтею 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Під час розгляду справи було встановлено та не заперечується сторонами по справі, що додаткові угоди від 18 червня 2004 року та від 25 серпня 2004 року були укладені між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” за згодою сторін.
Факт наявності волі сторін на подальше виконання умов вказаних додаткових угод підтверджується, зокрема, за додатковою угодою від 18 червня 2004 року здійсненням товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” протягом 2005-2008 року орендних платежів за користування спірним об’єктом нерухомості саме у розмірі та у строки, визначені додатковою угодою від 18 червня 2004 року, та прийняттям цих грошових коштів закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака”. За додатковою угодою від 25 серпня 2004 року діями товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ”, що потягнули за собою прийняття до експлуатації спірного нерухомого майна у якості спального корпусу.
Стосовно питання про реальність існування об’єкту оренди на час укладення спірних додаткових угод слід зазначити, що сторонами по справі не заперечуються та підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, копіями з інвентарної справи, висновком експерта, й ті обставини, що у тимчасовому користуванні товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” як за договором від 04 грудня 2001 року, так і після викладення цього договору у новій редакції додатковою угодою від 18 червня 2004 року, знаходилось одне й теж нерухоме майно - павільйон їдальні (старої), реконструйований у спальний корпус, що розташований за адресою: місто Алушта, п/в Привітне на території пансіонату „Канака”.
При цьому зазначення у додатковій угоді від 18 червня 2004 року на те, що у тимчасове платне користування Орендаря передається об’єкт нерухомості - частка павільйону їдальні (старої), загальною площею 387,6 кв.м., площа території, яка прилягає, - 300 кв.м., розташований за адресою: місто Алушта, п/в Привітне на території пансіонату „Канака”, а не павільйон їдальні (старої) чи спальний корпус було пов’язано з тим, що вказане нерухоме майно на момент укладання додаткової угоди від 18 червня 2004 року вже було реконструйоване, але не було прийнято до експлуатації саме як спальний корпус.
Однак, під час знаходження об’єкту оренди у володінні та користуванні товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” цей об’єкт, незважаючи на будівельні роботи відносно нього, не припиняв свого існування у вигляді окремої одиниці нерухомого майна та окремої будівлі.
Відповідно до висновків будівельно-технічної експертизи № 650 від 07 липня 2010 року та письмових пояснень експерта до цього висновку з технічної точки зору будівля спального корпусу є реконструкцією об’єкту нерухомості, а не новим будівництвом.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що орендні правовідносини сторін як за договором від 04 грудня 2001 року, так й за додатковими угодами від 18 червня 2004 року та від 25 серпня 2004 року, склались відносно одного й того ж нерухомого майна - павільйону їдальні (старої), реконструйованого у спальний корпус, що розташований за адресою: місто Алушта, п/в Привітне на території пансіонату „Канака”, який був переданий закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” товариству з обмеженою відповідальністю „РИФ” за актом приймання-передачі від 15 грудня 2001 року та під час знаходження у володінні та користуванні товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” свого існування у вигляді окремої одиниці нерухомого майна та окремої будівлі не припиняв.
Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Слід зазначити, що перелік випадків, коли правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, закріплений статтею 228 Цивільного кодексу України є вичерпним, тобто не підлягає розширеному тлумаченню.
Наполягаючи на застосуванні до додаткових угод до договору від 04 грудня 2001 року, укладених між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” 18 червня 2004 року та 25 серпня 2004 року, наслідків нікчемного правочину, товариство з обмеженою відповідальністю „РИФ” вказувало на те, що вказані додаткові угоди порушують публічний порядок у зв’язку з їх спрямованістю на незаконне заволодіння майном.
Однак, як вже було встановлено між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” стосовно спірного об’єкту нерухомості - павільйону їдальні (старої), реконструйованого у спальний корпус, що розташований за адресою: місто Алушта, п/в Привітне на території пансіонату „Канака” –склались орендні правовідносини.
Сутність орендних правовідносини полягає у тому, що сторона, якій передається об’єкт оренди, отримує право володіти та користуватися цим майном.
Тобто, права товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” щодо спірного нерухомого майна на момент укладення додаткових угод від 18 червня 2004 року та 25 серпня 2004 року полягали у праві володіти цим майном та користуватися ним.
Доказів наявності інших прав на орендоване майно на момент укладення спірних додаткових угод товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” всупереч положенням статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надано не було.
Беручи до уваги те, що додатковими угодами від 18 червня 2004 року та 25 серпня 2004 року права товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” щодо володіння та користування спірним нерухомим майном обмежені не були, а доказів наявності інших майнових прав товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” на орендоване майно матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження про те, що спірні додаткові угоди були спрямовані на незаконне заволодіння майном.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на час укладення договору від 04 грудня 2001 року, було визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Статтею 257 Цивільного кодексу Української РСР було закріплено, що договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі. Договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.
Тобто, на час укладення договору від 04 грудня 2001 року на законодавчому рівні стосовно форми договору майнового найму (оренди) було закріплено правило щодо дотримання сторонами простої письмової форми такого договору.
Згідно з нормами статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, у зв’язку з тим, що на час укладення договору оренди майна від 04 грудня 2001 року діюче законодавство не передбачало нотаріального посвідчення договору та договір було укладено сторонами з дотриманням вимог законодавства у простій письмовій формі, в подальшому сторони правомірно укладали додаткові угоди до вказаного договору від 18 червня 2004 року та 25 серпня 2004 року саме у простій письмовій формі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок господарського суду Автономної Республіки Крим про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” у частині застосування до додаткових угод до договору від 04 грудня 2001 року, укладених між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” 18 червня 2004 року та 25 серпня 2004 року, наслідків нікчемного правочину.
Щодо позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” визнати його таким, що набуло право власності на спірне нерухоме майно з 03 квітня 2006 року суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю „РИФ” вважає себе таким, що набуло право власності на спірне нерухоме майно з 03 квітня 2006 року, обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що договір оренди спірного нерухомого майна від 04 грудня 2001 року є удаваним та приховує угоду щодо купівлі-продажу майна.
Однак, як було встановлено під час розгляду справи між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” на підставі договору оренди від 04 грудня 2001 року з урахуванням додаткових угод від 18 червня 2004 року та від 25 серпня 2004 року стосовно спірного об’єкту нерухомості - павільйону їдальні (старої), реконструйованого у спальний корпус, що розташований за адресою: місто Алушта, п/в Привітне на території пансіонату „Канака” –склались орендні правовідносини.
Договір оренди спірного нерухомого майна від 04 грудня 2001 року удаваним визнано не було, наслідки нікчемного правочину до додаткових угод до договору від 04 грудня 2001 року, укладених між закритим акціонерним товариством „Пансіонат „Канака” та товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” 18 червня 2004 року та 25 серпня 2004 року, застосовані також не були.
Таким чином, правові підстави для набуття права власності товариством з обмеженою відповідальністю „РИФ” на об’єкт нерухомості - павільйон їдальні (старої), реконструйований у спальний корпус, що розташований за адресою: місто Алушта, п/в Привітне на території пансіонату „Канака” - відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України відсутні.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” про стягнення з закритого акціонерного товариства „Пансіонат „Канака” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” 49436,45 грн. надмірно сплачених за договором оренди об’єкту нерухомості, обґрунтовані посиланням на нікчемність додаткової угоди від 18 червня 2004 року, також не підлягають задоволенню у зв’язку з безпідставністю позовних вимог про застосування наслідків нікчемного правочину до вказаної додаткової угоди.
Стосовно позовної вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” про визнання права на відшкодування витрат, пов’язаних з реконструкцією спірного об’єкту нерухомості суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що чинне цивільне законодавство України базується, зокрема, на принципі свободи договору.
З тексту додаткової угоди від 25 серпня 2004 року до договору оренди від 04 грудня 2001 року вбачається, що питання щодо права на відшкодування витрат вже вирішено за згодою сторін.
За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України щодо необхідності дослідження під час нового розгляду справи правової сутності договору оренди від 04 грудня 2001 року та факту існування об’єкту оренди на час укладання додаткових угод до вказаного договору оренди від 18 червня 2004 року та від 25 серпня 2004 року. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ”, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2011 року у справі № 5002-9/1582.1-2011 відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „РИФ” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2011 року у справі № 5002-9/1582.1-2011 залишити без змін. Головуючий суддя В.М. Коваль
Судді О.Г. Градова
Т.П. Фенько
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю „РИФ” (вул. Радянська, буд. 6, кв. 17, місто Жовті Води, Дніпропетровська область, 52210)
2. Приватне акціонерне товариство „Пансіонат „Канака” (вул. Курортна, 1, с. Привітне, місто Алушта, 98521)
3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)